- •1. 2 Предмет, завдання, основні поняття курсу «Регіональна економіка», та його зв'язок з іншими дисциплінами. Характеристика методів, що використовуються для обґрунтування розміщення виробництва.
- •2 Проблеми рє:
- •Теорії та моделі розміщення продуктивних сил: модель «розміщення сільського господарства» і. Тюнена, теорія «центральних місць» в. Крісталлера, модель «центр-периферія» Дж. Фрідмана.
- •Теорії та моделі розміщення продуктивних сил: модель «штандарт промисловості» а.Вебера, «організація господарства» а. Льоша, теорія «полюсів зростання» ф.Перру.
- •5, 6. Закономірності у розміщенні продуктивних сил та формуванні економіки регіонів.
- •1.Соціальна спрямованість як закономірність розвитку і рпс.
- •3. Планомірність і керованість.
- •2. Сталий розвиток виробництва.
- •4. Забезпечення національної безпеки країни.
- •10.Глобалізація і регіоналізація.
- •7 Принципи розміщення продуктивних сил та формуванні економіки регіонів.
- •5) Внутрішньодержавного і міжнародного поділу праці.
- •7)Пр-п комплексного розміщення гос-ва.
- •Природні та фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.
- •9 Соціально-демографічні фактори
- •1. Демографічний фактор.
- •4. Споживчий фактор
- •Економічні та технічні фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.
- •2. Фактор ринкової кон’юнктури
- •11. Фактори сталого розвитку продуктивних сил.
- •12. Вплив природних передумов на територіальну організацію виробництва. Значення природно-ресурсного потенціалу у розвитку і розміщенні продуктивних сил.
- •Роль демографічних передумов у розміщенні продуктивних сил.
- •14. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •15. Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •16 Фактори формування єдиного народно-господарського комплексу україни
- •17. Струтура єдиногосподарського комплексу України
- •18. . Промисловість України як найважливіша структурна ланка господарського комплексу. Форми організації промислового вир-тва.
- •19. Паливно-енергетичний комплекс, його суть, галузева структура і народногосподарське значення.
- •20. Вугільна пр-сть Укр, її значення, особл-ті розм, суч стан та перспективи розвитку.
- •21. Нафтова і нафто-переробна промислвість промисловість.
- •21.Нафтова промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку
- •22. Газова промисловість
- •23. Електроенергетика.
- •24. Металургійний комплекс:
- •25. Розміщення і розвиток чорної металургії
- •26..Кольорова металургія України, її значення, галузева структура, принципи розміщення основних галузей та основні центри.
- •27.Галузева структура та народногосподар. Значення машинобуд. Комплексу.
- •28 . Особливості розміщення галузей важкого і загального машинобудування.
- •29.Особливості розміщення галузей середнього і точного машинобудування.
- •30.Роль хімічного комплексу у розміщенні продуктивних сил і розвитку регіонів. Фактори розміщення хімічної промисловості.
- •32 Умови розміщення підприємств основної хімії.
- •33 . Лісопромисловий комплекс.
- •34. Промисловість буд матеріалів,її структура та особливості розміщення.
- •35 . Агропромисловий комплекс, його суть, галузева структура і особливості розвитку в ринкових умовах.
- •Галузі, які забезпечують переробку сільськогосподарської продукції (харчова, легка).
- •36.Територіальний поділ праці, його суть та зн-ня для ек рай-ня.
- •37 Визначте фактори регіонального розвитку. Типологія економічних регіонів.
- •38. Диференціація регіонів за рівнем соц-екон розвитку регіонів. Депресивні території України.
- •39. Соціально-економічна сутність районування. Фактори економічного районування. Значення економічного районування.
- •40. Економічне районування, як складова процесу розміщення продуктивних сил. Мережа економічних районів.
- •41. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики.
- •42. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- •43. Бюджетно-фінансове регулювання
- •44. Мета фактори створення та основні риси вільних економічних зон і територій пріорітетного розвитку
- •45 Класифікація вез
- •46 Досвід створення вез в Україні
- •47 Значення міжрегіонального та прикордонного співробітництва у розвитку регіонів. Досвід створення євро регіонів в Україні.
- •48 Значення міжнародного поділу праці у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків.
- •49 Форми зовнішньоекономічної діяльності
Теорії та моделі розміщення продуктивних сил: модель «штандарт промисловості» а.Вебера, «організація господарства» а. Льоша, теорія «полюсів зростання» ф.Перру.
«Штандарт промисловості» Альфреда Вебера
Штандарт (нім.) – місцеположення, там, в тому місці. В 1909 році німецький вчений А.Вебер випустив книгу «Теорія штандарту промисловості».
Суть теорії: розміщення виробництва з врахуванням найменших витрат.
Згідно теорії розміщення промисловості визначається такими факторами:
транспортна орієнтація (будувати підприємства так, щоб зменшити тр витрати);
2робоча орієнтація (будувати заводи там де є дешева робоча сила);
3наявність агломерації (розміщати заводи в центрах скупчення інших промислових підприємств (таким чином йде зменшення витрат на будівництво транспортних шляхів, створення енергетичного господарства, наявність готової інфраструктури).
Вебер запропонував для кожного виду продукту, що планується вироблятися на підприємстві, будувати геометричну фігуру, яка б дозволила знайти місце будівництва п-ва.
ВИСНОВОК: Теорія Вебера дозволила сформулювати два принципи рпс на території:
на основі мікроекономічного підходу можна побудувати методологічну схему вибору оптимального рішення щодо розміщення окремих підприємств;
мінімізація витрат окремого підприємства є головним критерієм його розміщення.
А. Веберу першому вдалося виробити багатофакторну теорію розміщення промислового підприємства, яка опирається на методи кількісного аналізу (математичне моделювання). А. Вебер не вийшов за межі проблеми розміщення окремого підприємства, проте його дослідження стали стимулом для створення більш загальних теорій розміщення.
Організація господарства Августа Льоша
Головна праця німецького вченого А. Льоша «Просторова організація господарства» вийшла за часів Другої світової війни (1940), тому світове визнання вона отримала трохи пізніше.
Суть міркувань: Льош розширює склад чинників і умов які впливають на розміщення підприємства: транспортні витрати, природні відмінності, технічний прогрес, особисті якості підприємства, ефект монополій, податки, конкуренція на ринку. Він аналізує ситуацію розміщення фірм в умовах конкуренції, коли вибір місцезнаходження визначається не тільки прагненням кожної фірми до максимуму прибутку, а й збільшенням кількості фірм, що заповнюють увесь ринковий простір. Правильно обране місце розміщення підприємства забезпечить отримання максимального прибутку. Теорію найменших витрат Вебера Льош піддав критиці.
ВИСНОВОК: А. Льош дав детальний математичний опис ринкового функціонування системи виробників і споживачів. Основними елементами рівнянь моделі рівноваги є функції попиту і витрат. Стан рівноваги характеризується такими умовами:
1) місцезнаходження кожної фірми має переваги для виробників і споживачів;
2) фірми розміщуються так, що територія повністю використовується;
3) існує рівність цін і витрат (немає надлишкового доходу);
4) усі ринкові зони мають мінімальний розмір (у формі шестикутника);
5) межі ринкових арен проходять по лініях байдужості (ізолініях), що, на думку А. Льоша, забезпечує стійкість знайденої рівноваги.
Теорія полюсів зростання
Родоначальником теорії полюсів зростання і центрів розвитку вважається французький учений Ф. Перру. Він обґрунтував класифікацію галузей виробництва за тенденціями їх розвитку, виокренивши:
- галузі, які розвиваються повільно (текстильна, вугільна, суднобудівна та ін.),
- галузі, які розвиваються, але не здійснюють істотного впливу на розвиток інших галузей (виробництво предметів споживання),
-галузі, які швидко розвиваються і втягують у процес розвитку інші галузі (верстатобудування).
Місце розташування комплексу галузей, які динамічно розвиваються, Перру назвав полюсом розвитку.
ЗНАЧЕННЯ: В основі ідеї полюсів зростання лежить уявлення про провідну роль галузевої структури економіки, і у першу чергу пріоритетних галузей, що створюють нові товари та послуги. Ті центри і ареали економічного простору, де розташовуються підприємства галузей, що лідирують, стають полюсами тяжіння чинників виробництва, оскільки забезпечують найбільш ефективне їх використання. Це веде до концентрації підприємств і формування полюсів економічного зростання.