- •1. 2 Предмет, завдання, основні поняття курсу «Регіональна економіка», та його зв'язок з іншими дисциплінами. Характеристика методів, що використовуються для обґрунтування розміщення виробництва.
- •2 Проблеми рє:
- •Теорії та моделі розміщення продуктивних сил: модель «розміщення сільського господарства» і. Тюнена, теорія «центральних місць» в. Крісталлера, модель «центр-периферія» Дж. Фрідмана.
- •Теорії та моделі розміщення продуктивних сил: модель «штандарт промисловості» а.Вебера, «організація господарства» а. Льоша, теорія «полюсів зростання» ф.Перру.
- •5, 6. Закономірності у розміщенні продуктивних сил та формуванні економіки регіонів.
- •1.Соціальна спрямованість як закономірність розвитку і рпс.
- •3. Планомірність і керованість.
- •2. Сталий розвиток виробництва.
- •4. Забезпечення національної безпеки країни.
- •10.Глобалізація і регіоналізація.
- •7 Принципи розміщення продуктивних сил та формуванні економіки регіонів.
- •5) Внутрішньодержавного і міжнародного поділу праці.
- •7)Пр-п комплексного розміщення гос-ва.
- •Природні та фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.
- •9 Соціально-демографічні фактори
- •1. Демографічний фактор.
- •4. Споживчий фактор
- •Економічні та технічні фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.
- •2. Фактор ринкової кон’юнктури
- •11. Фактори сталого розвитку продуктивних сил.
- •12. Вплив природних передумов на територіальну організацію виробництва. Значення природно-ресурсного потенціалу у розвитку і розміщенні продуктивних сил.
- •Роль демографічних передумов у розміщенні продуктивних сил.
- •14. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •15. Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •16 Фактори формування єдиного народно-господарського комплексу україни
- •17. Струтура єдиногосподарського комплексу України
- •18. . Промисловість України як найважливіша структурна ланка господарського комплексу. Форми організації промислового вир-тва.
- •19. Паливно-енергетичний комплекс, його суть, галузева структура і народногосподарське значення.
- •20. Вугільна пр-сть Укр, її значення, особл-ті розм, суч стан та перспективи розвитку.
- •21. Нафтова і нафто-переробна промислвість промисловість.
- •21.Нафтова промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку
- •22. Газова промисловість
- •23. Електроенергетика.
- •24. Металургійний комплекс:
- •25. Розміщення і розвиток чорної металургії
- •26..Кольорова металургія України, її значення, галузева структура, принципи розміщення основних галузей та основні центри.
- •27.Галузева структура та народногосподар. Значення машинобуд. Комплексу.
- •28 . Особливості розміщення галузей важкого і загального машинобудування.
- •29.Особливості розміщення галузей середнього і точного машинобудування.
- •30.Роль хімічного комплексу у розміщенні продуктивних сил і розвитку регіонів. Фактори розміщення хімічної промисловості.
- •32 Умови розміщення підприємств основної хімії.
- •33 . Лісопромисловий комплекс.
- •34. Промисловість буд матеріалів,її структура та особливості розміщення.
- •35 . Агропромисловий комплекс, його суть, галузева структура і особливості розвитку в ринкових умовах.
- •Галузі, які забезпечують переробку сільськогосподарської продукції (харчова, легка).
- •36.Територіальний поділ праці, його суть та зн-ня для ек рай-ня.
- •37 Визначте фактори регіонального розвитку. Типологія економічних регіонів.
- •38. Диференціація регіонів за рівнем соц-екон розвитку регіонів. Депресивні території України.
- •39. Соціально-економічна сутність районування. Фактори економічного районування. Значення економічного районування.
- •40. Економічне районування, як складова процесу розміщення продуктивних сил. Мережа економічних районів.
- •41. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики.
- •42. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- •43. Бюджетно-фінансове регулювання
- •44. Мета фактори створення та основні риси вільних економічних зон і територій пріорітетного розвитку
- •45 Класифікація вез
- •46 Досвід створення вез в Україні
- •47 Значення міжрегіонального та прикордонного співробітництва у розвитку регіонів. Досвід створення євро регіонів в Україні.
- •48 Значення міжнародного поділу праці у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків.
- •49 Форми зовнішньоекономічної діяльності
Теорії та моделі розміщення продуктивних сил: модель «розміщення сільського господарства» і. Тюнена, теорія «центральних місць» в. Крісталлера, модель «центр-периферія» Дж. Фрідмана.
Модель розміщення сільського господарства Іогана Тюнена
Свою теорію розкрив в книзі «Ізольована держава в її відношенню до сільськогосподарської і національної економіки» (1826).
Основні фактори:
транспортні витрати
виробничі витрати
природні умови і природні ресурси
Основну увагу Тюнен приділив трьом основним чинника:
відстані від господарства до міста (ринку збуту);
цінам на різні види сільськогосподарської продукції;
земельній ренті (земельна рента – регулярно одержуваний дохід з землі, який потребує від одержувача постійної підприємницької діяльності) .
Суть теорії: Місто («ізольована держава») розташоване в центрі території. Чим далі від центру, тим більші транспортні витрати для фермера (але ці витрати для різних сільськогосподарських культур різні). Тобто для різного виду сільськогосподарського виробництва є поріг, який робить його виробництво або вигідним, або не вигідним. І.Тюнен шляхом розрахунків обґрунтував зональність сільськогосподарського виробництва залежно від центру збуту товару.
Першим від міста розташоване овочеве, молочне господарство, садівництво,
Другим лісове господарство
Третім зернове господарство (картопля, цукерний буряк, тваринство ).
Четверте рослинництво для своїх потреб.
Теорія «центральних місць» Вальтера Крісталлера
В. Крісталлер виклав свою теорію в докторській дисертації «Центральні місці в Південній Німеччині» (1933). Це теорія про функції і розміщення системи населених пунктів (центральних місць) у ринковому просторі.
Центральне місце – це економічні центри, які забезпечують своєю продукцією і себе і свою округу (сільську місцевість і поселення міського типу).
За Крісталлером зони обслуговування і збуту мають тенденцію оформлятися в правильні шестикутники, і вся заселена територія покривається такими шестикутниками і вся заселена територія покривається шестикутниками без просвіту (крісталлерівська решітка). Таким чином мінімізується середня відстань для збуту продукції або поїздок у центри для покупок і обслуговування. Кожне центральне місце має тим більшу зону збуту, чим вище його рівень ієрархії. Крім продукції, необхідної для зони свого рангу (свого шестикутника), центр виробляє товари і надає послуги, типові для всіх центрів нижчих рангів.
ВИСНОВОК: Теорія дозволяє сформувати загальні уяви про раціональне розселення на території. На її основі можуть створене:
забезпечені найкоротші маршрути перевезення товарів;
розроб. Оптимально адм. тер., органи управління;
створені екон. ринкові зони.
Модель «центр — периферія»
В класичному вигляді була розроблена Джоном Фрідманом наприкінці 60-х рр. XX ст. і викладена в книзі «Політика регіонального розвитку».
Суть: Кожна економіка являє собою пов'язані воєдино і взаємодіючі між собою зони. У просторі якість економіки, рівень економічного розвитку, техніка, культура змінюються залежно від руху від центральних районів до периферійних. Ці райони - антиподи: центр, що об'єднує найпрогресивніше (місце зародження нововведень), і велика периферія — середовище поширення нововведень. Протилежність центру і периферії проявляється на всіх рівнях: глобальному, регіональному, державному. Периферія неоднорідна — вона має внутрішню (ближню) периферію, яка тісно пов'язана з центром і отримує безпосередньо від нього імпульси до розвитку, і зовнішню (дальню), на яку центр не здійснює впливу.
Постійне домінування центру над периферією забезпечується постійною інноваційною діяльністю: у центрі найбільш інтенсивні контакти, доступ до інформації. Крім агломераційного ефекту, економічне домінування центру забезпечується за рахунок викачування ресурсів із периферійних районів, що посилює і закріплює відмінності між ними. Галузі, які не відповідають більше статусу центру витісняються на ближню, а потім і віддалену периферію. Цей процес, що отримав назву «дифузія застарілих нововведень», сприяє розвитку периферії, але й закріплює її підпорядковане становище відносно центру.