- •1. 2 Предмет, завдання, основні поняття курсу «Регіональна економіка», та його зв'язок з іншими дисциплінами. Характеристика методів, що використовуються для обґрунтування розміщення виробництва.
- •2 Проблеми рє:
- •Теорії та моделі розміщення продуктивних сил: модель «розміщення сільського господарства» і. Тюнена, теорія «центральних місць» в. Крісталлера, модель «центр-периферія» Дж. Фрідмана.
- •Теорії та моделі розміщення продуктивних сил: модель «штандарт промисловості» а.Вебера, «організація господарства» а. Льоша, теорія «полюсів зростання» ф.Перру.
- •5, 6. Закономірності у розміщенні продуктивних сил та формуванні економіки регіонів.
- •1.Соціальна спрямованість як закономірність розвитку і рпс.
- •3. Планомірність і керованість.
- •2. Сталий розвиток виробництва.
- •4. Забезпечення національної безпеки країни.
- •10.Глобалізація і регіоналізація.
- •7 Принципи розміщення продуктивних сил та формуванні економіки регіонів.
- •5) Внутрішньодержавного і міжнародного поділу праці.
- •7)Пр-п комплексного розміщення гос-ва.
- •Природні та фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.
- •9 Соціально-демографічні фактори
- •1. Демографічний фактор.
- •4. Споживчий фактор
- •Економічні та технічні фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.
- •2. Фактор ринкової кон’юнктури
- •11. Фактори сталого розвитку продуктивних сил.
- •12. Вплив природних передумов на територіальну організацію виробництва. Значення природно-ресурсного потенціалу у розвитку і розміщенні продуктивних сил.
- •Роль демографічних передумов у розміщенні продуктивних сил.
- •14. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •15. Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •16 Фактори формування єдиного народно-господарського комплексу україни
- •17. Струтура єдиногосподарського комплексу України
- •18. . Промисловість України як найважливіша структурна ланка господарського комплексу. Форми організації промислового вир-тва.
- •19. Паливно-енергетичний комплекс, його суть, галузева структура і народногосподарське значення.
- •20. Вугільна пр-сть Укр, її значення, особл-ті розм, суч стан та перспективи розвитку.
- •21. Нафтова і нафто-переробна промислвість промисловість.
- •21.Нафтова промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку
- •22. Газова промисловість
- •23. Електроенергетика.
- •24. Металургійний комплекс:
- •25. Розміщення і розвиток чорної металургії
- •26..Кольорова металургія України, її значення, галузева структура, принципи розміщення основних галузей та основні центри.
- •27.Галузева структура та народногосподар. Значення машинобуд. Комплексу.
- •28 . Особливості розміщення галузей важкого і загального машинобудування.
- •29.Особливості розміщення галузей середнього і точного машинобудування.
- •30.Роль хімічного комплексу у розміщенні продуктивних сил і розвитку регіонів. Фактори розміщення хімічної промисловості.
- •32 Умови розміщення підприємств основної хімії.
- •33 . Лісопромисловий комплекс.
- •34. Промисловість буд матеріалів,її структура та особливості розміщення.
- •35 . Агропромисловий комплекс, його суть, галузева структура і особливості розвитку в ринкових умовах.
- •Галузі, які забезпечують переробку сільськогосподарської продукції (харчова, легка).
- •36.Територіальний поділ праці, його суть та зн-ня для ек рай-ня.
- •37 Визначте фактори регіонального розвитку. Типологія економічних регіонів.
- •38. Диференціація регіонів за рівнем соц-екон розвитку регіонів. Депресивні території України.
- •39. Соціально-економічна сутність районування. Фактори економічного районування. Значення економічного районування.
- •40. Економічне районування, як складова процесу розміщення продуктивних сил. Мережа економічних районів.
- •41. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики.
- •42. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- •43. Бюджетно-фінансове регулювання
- •44. Мета фактори створення та основні риси вільних економічних зон і територій пріорітетного розвитку
- •45 Класифікація вез
- •46 Досвід створення вез в Україні
- •47 Значення міжрегіонального та прикордонного співробітництва у розвитку регіонів. Досвід створення євро регіонів в Україні.
- •48 Значення міжнародного поділу праці у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків.
- •49 Форми зовнішньоекономічної діяльності
18. . Промисловість України як найважливіша структурна ланка господарського комплексу. Форми організації промислового вир-тва.
Промисловість – провідна галузь, що виготовляє знаряддя праці, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах, задовольняє потреби населення в різноманітних товарах. В структурі народно-господарського комплексу промисловість займає найважливіше місце. Це спричинено тим, що розвиток промисловості забезпечує все нар госп-во, стимулює розвиток торгівлі, транспорту, с/г; від розвитку промисловості залежить рівень продуктивності праці; промисл дає 1/3 сумарного ВВП; в промисловості зайнято біля 17% ек активного населення; промисловість є своєрідним двигуном НТП.
Прим-ь поділ на: важку (група «А») – галузі, що виробляють сировину і паливо, засоби вироб-а: паливна; електроенергетика; металургія; машинобуд; хім.; ліс; деревообр; целюлозно-паперова. Легку (група «Б») – галузі, що виробляють предмети споживання: легка, харчова, фармакологічна, інші.
В Україні розвинені майже всі галузі промисловості. За часткою продукції серед галузей виділяються машин обуд, далі йде харчова, легка пром-ть, чорна металургія, паливна, хім., нафтохім галузі. Деякі галузі, наприклад, чорна і кольорова металургія, формують міжгалузеві промислові комплекси – це с-ма економічно зв’язаних між собою виробництв, діяльність і розміщення яких технологічно і територіально зумовлені. Деякі галузі взаємодіють з іншими, утворюючи складні народногосподарські комплекси, наприклад, харч і легка пром-ть викор-ь продукцію с/г, забезпечуючи населення продуктами харчування та товарами народного споживання. У цілому галузева структура, що склалася в промисловому вир-ві України, є малоефективною .бо не працює на динамічний розвиток економіки країни і не задовольняє її потреби і потреби населення. У господарстві україни нараховують більше 10 тис пром підприємств державної та недержавної форм власності, серед яких переважають акціонерні товариства. Деякі підприємства і об’єднання утворюють комбінати, де поєднуються різні виробництва, що являють собою послідовні стадії оброки сировини або ослуговують ожин одного, або разом використовують відходи вир-ва. Одним з найважливіших шляхів підвищення ефективності вир-ва в Україні є розумна територіальна організація господарства, яке передбачає науково обґрунтоване розміщення взаємопов’язаних галузей і виробництв на території країни. Особливими формами терит організації госп-ва, що об’єднують групу взаємопов’язаних основних галузей і виробництв, є територіальновироб комплекси. Основні галузі – це галузі спеціалізації на певній території. Допоміжні галузі не належать до галузей спеціалізації і відіграють допоміжну роль у територіальній організації господарства. Обслуговуючі галузі допомагають основним виробництвам, наприклад, ремонтні підприємства. Характерною особливістю України є те, що галузі нар госп-ва на її території розміщені нерівномірно, зосереджуючись у промислових районах, центрах і вузлах. Промисловий район – це територіально-виробничий комплекс з чіткою промисловою спеціалізацією вир-ва. Зазвичай охоплює територію однієї або кількох адміністративних обл-й. Промисловий центр – це населений пункт, де зосереджено кілька промислових підприємств, що спеціалізуються на певному вир-ві. Населення їх зайняте переважно у пром-ті. Сукупність промислових центрів, що пов’язані між собою інфраструктурою і труд р-сами, утв-ть промисловий вузол. За умов переходу України до ринку і ринкової економіки потрібна структурна перебудова промисловості. Шляхи підвищення екон ефект-і промисловості: підтримка галузей, що виробляють продукцію, яка є конкурентною на світовому ринку і дає реальні доходи; відновлення процесу функціонування промислового капіталу; підвищ частки галузей, що виробляють продукцію, яка користується реальним попитом на внут ринку; зменшення матеріало- та енергомісткості галузей; стимулювати розвиток невиробничої сфери; наукомістких галузей тощо.
