60. Фізіологічна характеристика сну. Біологічний «сон – бадьорості». Гігієна сну у дітей.

Сон — життєво необхідний природний психофізіологічний стан,

який настає періодично і займає у людини приблизно третину

життя. У процесі сну відбувається відновлення виснажених під

час неспання енергетичних ресурсів. Однак сон — це не просто гальму-

вання нервових процесів. Під час сну мозок активний, хоча ця активність

інша, ніж при неспанні, і на різних стадіях має свою специфіку.

Вивчення біотоків мозку в процесі сну свідчить про те, що відбу-

вається чергування фаз повільного (або ортодоксального) і швидкого

(або парадоксального) сну з циклічністю 70–90 або 90–120 хвилин.

Такі цикли повторюються за ніч 4–6 разів, при цьому повільні цикли

поступово скорочуються, а швидкі — подовжуються.

У фазі повільного сну виокремлюють чотири стадії: перша — дрі-

мота; друга — початок сну; третя і четверта — глибокий сон. У цей

період знижується вегетативний тонус: звужуються зіниці, рожевіє шкіра,

посилюється потовиділення, знижуються слино- і сльозовиділення, падає

активність серцево-судинної системи, травлення, виділення. Знижується

електрична активність кори головного мозку, в ній з’являються високо-

амплітудні повільні коливання (тета- і дельта-хвилі).

Фізіологічна характеристика сну:

1) під впливом речовин, які накопичуються в організмі за день,

виникає гальмування нервових процесів і розвивається сон;

2) у результаті загального гальмування життєвих функцій вночі

мозок відключає свідомість і людина засинає;

3) під впливом зниження вегетативного тонусу знижується актив-

ність серцево-судинної, дихальної, травної систем і в результаті

знижується активність кори мозку, розвивається сон;

4) протягом дня мозок накопичує значну інформацію, яка під час

сну переходить у довгочасну пам’ять. Крім того, гальмування в

окремих ділянках кори послаблює активний вплив на неї рети-

кулярної формації, яка знижує діяльність кори мозку, і розвива-

ється сон.

2-Біологічний ритм"сон-бадьорість"

Протягом доби відбувається чергування двох станів організму - бадьорості і сну, кожний з яких не є однорідним. Термін "бадьорість" був введений у 1923 р. Х.Хедом для позначення функціонального стану нервових центрів, що лежить в основі різноманітних пристосувань діяльності організму. Він відображає зв'язок між рівнем активності центральної нервової системи і різними видами поведінки.

Найважливіший добовий ритм людини - це чергу­вання сну і неспання. Середня тривалість сну - не менше семи годин. Утім, співвідношення сну і не­спання дуже індивідуальне.

Стан організму людини залежить від її внутріш­нього біоритму. Протягом доби більшість фізіологіч­них процесів періодично коливається.У денні години вона підвищена (її мак­симальне значення припадає на 18 годину), а вночі знижується (її мінімальне значення припадає на час між першою годиною ночі й п'ятою годиною ранку. Хоча сучасна людина і створила навколо себе штучне температурне середовище, температура її тіла протягом доби коливається, як і багато років тому. Це пов’язано з тим, що вдень обмін речовин інтенсивніший, що зумовлює підвищення активності організму. Добовий ритм температури тіла досить сталий.При патологічних станах організму ба­гато його ритмів порушується. Інтенсивність більшості фізіологічних процесів підвищується вранці й знижується вночі. Ці дані слід враховувати, плануючи режим дня. Вивчення біологічних ритмів дає змогу людині виробити найсприятливіший режим праці й відпочинку.Добові біоритми контролюються «біологічним го­динником» - це пристосувальний механізм, що забезпечує здатність живих організмів орієнтуватися в часі. 3- Гігієна сну у дітей.

На першому році життя дитина спить велику частину доби. Під час сну діти ростуть, їх організм накопичує нові сили. Сон укріплює здоров’я дитини, підвищує його стійкість і опірність несприятливим діям, забезпечує сприятливий психічний тонус. Потреба уві сні у дітей різна: одні сплять менше і довше зберігають бадьорість, інші сонливі, витрачають на сон більше часу, чим їх однолітки, що залежить від нервової системи дитини і від того, як організований період неспання (рухомі діти сплять міцніше і менше). Уклавши малюка в ліжко, немає потреби міняти спосіб життя, що склався, потрібно тільки зменшити яскравість світла в кімнаті і розмовляти тихіше, краще відразу ж привчити дитину засинати у відсутність дорослого. У зв’язку з тим що кістки черепа у дитини м’які і при тривалому лежанні на одному боці деформуються, доцільно укладати його в ліжечку по черзі то на один, то на інший бік, але обличчя його завжди має бути обернене у бік кімнати (не до стіни). У перші місяці життя малюк під час сну може здригатися, посміхатися або гримасувати, морщитися, хмуритися, прицмокувати губами, підкидати руки, а то і плакати. Всі ці явища цілком нормальні. Частіше вони спостерігаються у збудливих дітей, і особливо у випадках, коли їх укладають спати в непровітреній кімнаті або туго сповивають. На глибину сну впливає і температура повітря. Уклавши малюка спати, потрібно відкрити кватирку або вікно (у теплу погоду); рух прохолодного повітря діє усыпляюще. У теплій квартирі малюкові не потрібні для сну тепла білизна з фланелі, бумазеї, трикотажу з начісуванням і ватяна ковдра. Одна з основних вимог до організації сну — укладання малюка спати в один і той же час.