45.Гігієна слуху дітей

Гігієна слуху — система заходів, спрямована на охорону слуху, ство­рення оптимальних умов для діяльності слухового аналізатора, що сприяє нормальному його розвитку і функціонуванню.Зверніть особливу увагу на дотримання гігієни слуху: мити вуха регулярно, не слухати гучної музики, не виходити на мороз без шапки.

Слухове сприймання дуже залежить від відстані. Люди з нормальним слухом можуть чути звуки на різних відстанях, в залежності від того, наскільки звуки гучні та скільки шумів навколо. Дитина зі зниженим слухом матиме меншу «слухову зону», ніж дитина з нормальним слухом.

Важливо визначити величину слухової зони дитини. Це можна зробити, постерігаючи, як дитина реагує на різні звуки в залежності від того, як голосно ви говорите, від висоти вашого голосу, наявності шуму, відстані, на якій знаходиться дитина та чи носить вона слухові апарати.

Немовлята та маленькі діти сприймають та засвоюють слова, що звучать у навколишньому середовищі. Дитина із втратою слуху, яка чує тільки на відстані простягнутої руки, не зможе сприймати голос матері, коли почне повзати чи ходити, оскільки опиниться занадто далеко, щоб чути. Така дитина потребує не тільки можливості визначати наявність мовлення – їй треба чути УСІ мовні сигнали на максимально комфортній гучності.

Слухові апарати, якщо ними користуватися постійно, значно розширюють слухову зону дитини. Завдяки звукопідсиленню слухові апарати допомагають дитині розвивати можливості власного слухового сприймання – включно зі здатністю сприймати та навчатися усному мовленню.

46.Значення слуху у формуванні мови

дуже важливо якомога раніше виявити наявну у дитини слухову недостатність, щоб зробити все можливе для повноцінного формування в нього мови. Турбуватися про це слід буквально з найперших днів втрати слуху, а при вродженій приглухуватості - з перших днів життя дитини.

Стан мовлення у дітей зі зниженим слухом залежить від наступних умов .

Від ступеня зниження слуху (чим більше знижений слух, тим гірші умови для розвитку мови).

Від часу настання приглухуватості (чим раніше, тим гірше).

Від умов виховання дитини, тобто від тієї уваги, яка приділяється розвитку його промови. Цей останній фактор настільки важливий, що в багатьох випадках він може переважити перші два, причому в самих несприятливих випадках тільки на нього і можуть покладатися основні надії.

Розлади мови при приглухуватості

Всі наявні у слабочуючих порушення мови умовно можуть бути розділені на дві великі групи - на порушення, безпосередньо пов'язані із зниженням слуху, і не пов'язані з його зниженням. До другої групи порушень слід віднести, наприклад, заїкання, дизартрія, відкриту і закриту органічну ринолалія, а також "моторні" форми дислалии та оптичні дисграфию і дислексію. Ці види мовної патології у слабочуючих як за своєю причинної зумовленості, так і за методами корекційного впливу наближаються до однотипних порушень мови в дітей з нормальним слухом.

Що стосується мовних розладів, які безпосередньо пов'язані з неповноцінністю слухової функції, то вони досить різноманітні. Проте якщо спробувати якось об'єднати і узагальнити всі ці порушення, то тут краще за все буде говорити про недорозвиненні у слабочуючих всіх сторін мовлення через неможливість її повноцінного сприйняття на слух. У них порушується як розуміння мови оточуючих, так і власна вимовна мова у всіх її основних ланках (звуковимову, словниковий запас, граматичний лад).

І це цілком зрозуміло, оскільки мова у дітей розвивається шляхом наслідування, а повноцінно наслідувати напівпочутої вимови неможливо.

Розуміння мови у цієї категорії дітей страждає з-за неповноцінності її слухового сприйняття. Адже перш ніж зрозуміти сказане, потрібно його правильно сприйняти, то є правильно почути, а при зниженому слуху це далеко не завжди можливо. Слабочуючі діти взагалі не сприймають на слух деякі звукові частоти, що позбавляє їх можливості розрізнення багатьох звуків.