
- •1)Анатомія людини-наука.Що вивчає форму і будову організму людини в цілому,його тканин,органів та с-м органів у взаємозв’язку з їхніми ф-ями що склалися в процесі онтогенезу та філогенезу.
- •4) Розрізняють 4типи тканин: епітеліальна, сполучна, м’язова, нервова. Епітеліальна тканина вкриває поверхню тіла, внутрішні органи,
- •7)Вік людини починає свій відлік з моменту народження і до смерті орг. Його умовно поділяють на певні періоди між якими нема чітких меж.Розрізняють вік хронологічний(часові параметри) і біологічний..
- •17.. У людини кора великих півкуль забезпечує такі функції:
- •1, 2 Шари кори великих півкуль забезпечують аналіз та синтез отриманої інформації, мають багато асоціативних волокон.
- •3, 4 Шари кори великих півкуль одержують інформацію від усіх органів та частин тіла за рахунок кортикопетальних волокон.
- •5, 6 Шари кори великих півкуль - це рухові нейрони, звідси починаються рухові шляхи, що включають кортикофу
- •19. Вегетативний відділ нервової системи здійснює свою діяльність за принципом безумовних і умовних вегетативних рефлексів.
- •21.Гіпофіз та його роль в регуляції ендокринної системи і розвитку організму.
- •22. Щитовидна залоза та вплив її гормонів на фізичний розвиток організму.
- •23. Вилочкова залоза, її вплив на ріст, статеве дозрівання та імунітет.
- •24. Внутрішньо-секреторна функція надниркових залоз.
- •25. Внутрішньо-секреторна функція підшлункової залози.
- •26. Внутрішньо-секреторна функція статевих залоз.
- •28. Типи з`єднань кісток.
- •30. Будова та вікові особливості скелету голови.
- •31. Будова та класифікація скелетних м`язів.
- •32. Основні групи м`язів, їх функціональне значення.
- •33. Функціональні властивості м`язів. Робота м`язів.
- •34.Стомлення м`язів при різних видах рухової активності.Профілактика перевтоми.
- •35.Постава та фактори, що їх визначають.
- •36.Порушення постави,їх профілактика.
- •37. Гігієчні вимоги до обладнання учбових приміщень та шкільних письмових знарядь. Вимоги до розсаджування дітей у школі.
- •38.Гіподинамія, її вплив на організм дітей.
- •39. Загальна характеристика сенсорних систем, їх значення і класифікація.
- •40.Зорова сенсорна система. Будова та функціональні характеристики ока.
- •41.Порушення функціональних характеристик ока, їх профілактика.
- •42. Гігієнічні вимоги до освітлення робочого місця учня, підручників, наочних посібників, технічних засобів навчання.
- •43.Будова та вікові особливості слухової сенсорної системи.
- •44.Механізм передачі та сприйняття звуку.
- •45.Гігієна слуху дітей
- •46.Значення слуху у формуванні мови
- •47.Сенсорна функція шкіри.
- •48) Рухова та вестибулярна сенсорні системи
- •49.Нюхова та смакова сенсорні системи
- •50.Вища нервова діяльність.Роль праць Сеченова та Павлова у дослідженні внд.
- •59) Типологічні особливості вищої нервової діяльності
- •60. Фізіологічна характеристика сну. Біологічний «сон – бадьорості». Гігієна сну у дітей.
- •61. Гігієна навчально – виховного процесу. Коливання працездатності протягом дня. Принципи побудови розкладу уроків.
- •62.Значення та будова системи кровообігу
- •65. Будова і функції тромбоцитів. Зсідання крові
- •66. Захисні властивості крові. Імунітет
- •70.Фізіологічні властивості серцевого мяза
- •71.Провідна серцева система. Серцевий цикл.
- •74)Механізм вдиху і видиху.
- •75) Нейрогуморальна регуляція дихання.
- •V етап – використання енергії атф на виконання різноманітних функцій організму й виведення з нього кінцевих продуктів обміну.
- •82) Білки є своєрідним будівельним матеріалом для пластичних процесів (структурний метаболізм) та для ферментів, які забезпечують усі обмінні процеси.
- •88 Будова і функції шкіри.Вікові особливості терморегуляції.Гігієна шіри.
47.Сенсорна функція шкіри.
Через велику рецепторну поверхню шкіри у головний мозок надходить велика кількість складної сенсорної інформації. Розрізняють кілька видів шкірної чутливості: дотик-тиск, біль-свербіння, тепло-холод. Рецептори шкіри відрізняються за своєю будовою. Вони локалізуються на різній глибині шкіри і нерівномірно розподілені на її поверхні. Більш-за все рецепторів у шкірі пальців рук, долонь, підошов, губ і статевих органів.
Рецептори шкіри бувають двох типів: з вільними закінченнями нервових волокон і загорненими в капсулу. Рецепторами дотику також є диски Меркеля, яких особливо багато в шкірі пальців рук. Вони утворені контактом вільних нервових закінчень з модифікованими епітеліальними структурами і розташовуються в нижній частині епідермісу. У позбавленій волосяного покриву шкірі знаходиться багато інших рецепторів дотику - тілець Мейснера. Вони локалізовані в сосочковому шарі шкіри пальців рук і ніг, а також долонях, підошвах, губах, язиці, сосках грудей і статевих органах. Глибше в шкірі, а також у сухожиллях, зв'язках, брижах розташовуються пластинчасті тільця - рецептори тиску і вібрації (тільця Пачінї).
Багато вільних нервових закінчень оточують волосяні фолікули, що збуджуються при зсуві, посмикуванні і згинанні волоса. До тиску на шкіру людина звикає досить швидко, тому незабаром перестає відчувати дотик одягу. Але до відчуття болю звикнути не можна, оскільки біль для організму є дуже важливим сигналом тривоги. Рецептори також поділяють на фазні (що швидко адаптуються) і динамічні (вібраційні).
Відчуття дотику і тиску на шкіру локалізується людиною на певній ділянці шкірної поверхні досить точно. Здатність людини роздільно сприймати дотики до двох сусідніх точок шкіри також значно відрізняється в різних її ділянках. Сигнали від шкірних рецепторів по чуттєвих нервах спрямовуються у спинний і головний мозок.
Оскільки температура тіла людини коливається у вузьких межах, інформація про температуру зовнішнього середовища дуже важлива. Вона необхідна для терморегуляції. Терморецептори розташовуються на тілі людини (шкірі, рогівці ока, слизуватих оболонках, у гіпоталамусі) нерівномірно. Більше всього їх на обличчі, шиї, губах, віках. Теплових точок набагато більше, ніж холодових.
Терморецептори поділяються на специфічні і неспецифічні. Перші реагують тільки на температурний вплив. Другі, крім цього, реагують і на механічне подразнення. Терморецептори реагують на зміну температури шляхом підвищення частоти імпульсів.
Особливе значення для виживання організму має больова чутливість. Завдяки їй у мозок надходить інформація про дію надмірно сильних і шкідливих факторів. Біль є одним з перших, а іноді і єдиним, проявом різних патологій. Тому він є найважливішим показником для діагностики багатьох захворювань. Існування специфічних больових рецепторів, а також механізм їхнього збудження не виявлені.
48) Рухова та вестибулярна сенсорні системи
Руховий апарат інформує організм про положення тіла та його частин у просторі, координації рухів. Периферичний відділ рухового аналізатора являє собою пропріорецептори (м’язові веретена), що містяться в м'язах, сухожилках і суглобах. Імпульси, що виникають у пропріорецепторах під час рухів, по доцентровими нервами надходять до мозочка і задньої центральної закрутки кори півкуль головного мозку, де виникає відчуття зміни в положенні частин тіла. У результаті подразнення пропріорецепторів виникають рефлекторні скорочення тієї чи іншої групи м'язів, або зміна їх тонусу. Найбільш інтенсивно вдосконалюються всі відділи рухового аналізатора до 6-7 років. Формування пропріорецепторів, розташованих у суглобах і зв’язках закінчується у віці 13-14 років, а розташованих у м’язах – у 12-15 років. Вестибулярна (гравітаційна) сенсорна система забезпечує сприйняття положень і рухів тіла, необхідне для орієнтації у просторі. Ця інформація є основою рівноваги у процесі виконання рухів. У підтриманні рівноваги беруть участь руховий, зоровий аналізатори й аналізатор шкірного чуття.
Вестибулярний апарат є периферичною частиною вестибулярного аналізатора. Разом із завиткою слухового аналізатора він розташований у лабіринті скроневої кістки внутрішнього вуха і складається з переддвер’я і трьох півколових каналів. На вільній поверхні клітин виступають пучки субмікроскопічних волосків, які є рецепторами рівноваги й утворюють отолітовий. В отолітовому апараті знаходяться чутливі рецепторні волоскові клітини — механорецептори.Волоси цих клітин занурені в драглисту масу з численними вапняними кристалами — отолітами, які утворюють отолітову мембрану. Таким чином, отолітовий апарат контролює положення тіла відносно сили тяжіння та реагує на прямолінійні прискорення при вертикальних і горизонтальних рухах тіла. Під час ушкодження вестибулярного апарата спостерігаються запаморочення, втрата рівноваги.