3.1. Шляхи зменшення витрат виробництва

Вирішальною умовою поліпшення діяльності підприємства служить безперервний технічний прогрес. Впровадження нової техніки, комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів, удосконалювання технології, впровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.

Серйозним резервом поліпшення діяльності підприємства є зниження витрат на виробництво продукції за рахунок розширення спеціалізації й кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю же продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення й найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.

Зниження витрат на виробництво продукції забезпечується насамперед за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці скорочуються витрати праці розраховуючи на одиницю продукції, а отже, зменшується й питома вага заробітної плати в структурі собівартості.

Успіх боротьби за зниження витрат на виробництво продукції вирішує насамперед ріст продуктивності праці робітників, що забезпечує в певних умовах економію на заробітній платі. Розглянемо, у яких умовах при росту продуктивності праці на підприємствах знижуються витрати на заробітну плату робітників. Збільшення вироблення продукції на один робітника може бути досягнуте за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються, як правило, норми виробітку й відповідно їм розцінки за виконувані роботи. Збільшення вироблення може відбутися й за рахунок перевиконання встановлених норм виробітку без проведення організаційно-технічних заходів. Норми виробітку й розцінки в цих умовах, як правило, не змінюються.

У першому випадку, коли змінюються норми виробітку й розцінки, підприємство одержує економію на заробітній платі робітників. Порозумівається це тим, що у зв'язку зі зниженням розцінок частка заробітної плати в собівартості одиниці продукції зменшується. Однак це не приводить до зниження середньої заробітної плати робітників, тому що організаційно-технічні заходи, що приводять, дають можливість робітником з тими ж витратами праці виробити більше продукції. Таким чином, проведення організаційно-технічних заходів з відповідним переглядом норм виробітку дозволяє знижувати собівартість продукції за рахунок зменшення частки заробітної плати в одиниці продукції одночасно з ростом середньої заробітної плати робітників.

У другому випадку, коли встановлені норми виробітку й розцінки не змінюються, величина витрат на заробітну плату робітників у собівартості одиниці продукції не зменшується. Але з ростом продуктивності праці збільшується обсяг виробництва, що приводить до економії по інших статтях витрат, зокрема скорочуються витрати по обслуговуванню виробництва й керуванню. Відбувається це тому, що в цехових витратах значна частина витрат (а в загальнозаводські майже повністю) - умовно-постійні витрати (амортизація встаткування, зміст будинків, зміст цехового й загальнозаводського апарата й інші витрати), що не залежать від ступеня виконання плану виробництва. Це значить, що їхня загальна сума не змінюється або майже не змінюється залежно від виконання плану виробництва. Звідси треба, що, чим більше випуск продукції, тим менше частка цехових і загальнозаводських витрат у її собівартості.

З ростом обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але й внаслідок збільшення кількості випускає продукції, що. Таким чином, чим більше обсяг виробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваної підприємством прибутку.

Найважливіше значення в боротьбі за зниження собівартості продукції має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії проявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва й керуванню, у ліквідації втрат від браку й інших непродуктивних витрат.

Матеріальні витрати, як відомо, у більшості галузей промисловості займають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначне заощадження сировини, матеріалів, палива й енергії при виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає великий ефект.

Підприємство має можливість впливати на величину витрат матеріальних ресурсів, починаючи з їхньої заготівлі. Сировина й матеріали входять у собівартість за ціною їхнього придбання з урахуванням витрат на перевезення, тому правильний вибір постачальників матеріалів впливає на собівартість продукції. Важливо забезпечити надходження матеріалів від таких постачальників, які перебувають на невеликій відстані від підприємства, а також перевозити вантажі найбільш дешевим видом транспорту. При висновку договорів на поставку матеріальних ресурсів необхідно замовляти такі матеріали, які по своїх розмірах й якості точно відповідають плановій специфікації на матеріали, прагнути використати більше дешеві матеріали, не знижуючи в той же час якості продукції.

Основною умовою зниження витрат сировини й матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів й удосконалювання технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, впровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.

Скорочення витрат на обслуговування виробництва й керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але й від їхньої абсолютної суми. Чим менше сума цехових і загальнозаводських витрат у цілому по підприємству, тим за інших рівних умов нижче собівартість кожного виробу.

Резерви скорочення цехових і загальнозаводських витрат укладаються насамперед у спрощенні й здешевленні апарата керування, в економії на управлінських витратах. До складу цехових і загальнозаводських витрат у значній мірі включається також заробітна плата допоміжних і підсобних робітників. Проведення заходів щодо механізації допоміжних і підсобних робіт приводить до скорочення чисельності робітників, зайнятих на цих роботах, а отже, і до економії цехових і загальнозаводських витрат. Найважливіше значення при цьому мають автоматизація й механізація виробничих процесів, скорочення питомої ваги витрат ручної праці у виробництві. Автоматизація й механізація виробничих процесів дають можливість скоротити й чисельність допоміжних і підсобних робітників у промисловому виробництві.

Скороченню цехових і загальнозаводських витрат сприяє також ощадлива витрата допоміжних матеріалів, використовуваних при експлуатації встаткування й на інші господарські потреби.

Значні резерви зниження собівартості укладені в скороченні втрат від браку й інших непродуктивних витрат. Вивчення причин браку, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходу щодо ліквідації втрат від браку, скороченню й найбільш раціональному використанню відходів виробництва.

У цей час при аналізі фактичної собівартості випускає продукції, що, виявленні резервів й економічного ефекту від її зниження використається розрахунок по економічних факторах. Економічні фактори найбільше повно охоплюють всі елементи процесу виробництва - коштів, предмети праці й сама праця. Вони відображають основні напрямки роботи колективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивності праці, впровадження передової техніки й технології, краще використання встаткування, здешевлення заготівлі й краще використання предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських й інших накладних витрат, скорочення браку й ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

Економія, що обумовлює фактичне зниження собівартості, розраховується по наступному складі (типовому переліку) факторів:

- Підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація й автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання й застосування нових видів сировини й матеріалів; зміна конструкції й технічних характеристик виробів; інші фактори, що підвищують технічний рівень виробництва.

По даній групі аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і передового досвіду. По кожному заході розраховується економічний ефект, що виражається в зниженні витрат на виробництво. Економія від здійснення заходів визначається порівнянням величини витрат на одиницю продукції до й після впровадження заходів і множенням отриманої різниці на обсяг виробництва в планованому році [56]:

Э = (С_С - С_Н) · АН (3.1)

де Э - економія прямих поточних витрат,

С_С - прямі поточні витрати на одиницю продукції до впровадження заходу,

С_Н - прямі поточні витрати після впровадження заходу,

АН - обсяг продукції в натуральних одиницях від початку впровадження заходу до кінця планованого року.

Одночасно повинна враховуватися й перехідна економія по тим заходам, які здійснені в попередньому році. Її можна визначити як різниця між річною розрахунковою економією і її частиною, врахованої в планових розрахунках попереднього року. По заходах, які плануються протягом ряду років, економія обчислюється виходячи з обсягу роботи, виконуваної за допомогою нової техніки, тільки у звітному році, без обліку масштабів впровадження до початку цього року.

Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем керування, використанні ЕОМ, удосконалюванні й модернізації існуючої техніки й технології. Зменшуються витрати й у результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резерв таїть у собі й удосконалювання продукції, зниження її матеріалоємності й трудомісткості, зниження ваги машин й устаткування, зменшення габаритних розмірів й ін.

- Удосконалювання організації виробництва й праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; удосконалювання керування виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва.

При одночасному вдосконалюванні техніки й організації виробництва необхідно встановити економію по кожному факторі окремо й включити у відповідні групи. Якщо такий поділ зробити важко, то економія може бути розрахована виходячи із цільового характеру заходів або по групах факторів.

Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконалювання обслуговування основного виробництва (наприклад, розвитку потокового виробництва, підвищення коефіцієнта змінності, упорядкування підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, удосконалювання організації контролю за якістю робіт і продукції). Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченні втрат робочого часу, зменшенні числа робітників, що не виконують норм виробітку. Цю економію можна підрахувати, якщо помножити кількість робітників, що вивільняються, на середню заробітну плату в попередньому році (з нарахуваннями на соціальне страхування й з урахуванням витрат на спецодяг, харчування й т.п.). Додаткова економія виникає при вдосконалюванні структури керування підприємства в цілому. Вона виражається в скороченні витрат на керування й в економії заробітної плати й нарахувань на неї у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу.

При поліпшенні використання основних фондів зниження собівартості відбувається в результаті підвищення надійності й довговічності встаткування; удосконалювання системи планово-попереджувального ремонту; централізації й впровадження індустріальних методів ремонту, змісту й експлуатації основних фондів. Економія обчислюється як добуток абсолютного скорочення витрат (крім амортизації) на одиницю встаткування (або інших основних фондів) на середню діючу кількість устаткування (або інших основних фондів).

Удосконалювання матеріально-технічного постачання й використання матеріальних ресурсів знаходить висвітлення в зменшенні норм витрати сировини й матеріалів, зниженні їхньої собівартості за рахунок зменшення заготівельно-складських витрат. Транспортні витрати скорочуються в результаті зменшення витрат на доставку сировини й матеріалів від постачальника до складів підприємства, від заводських складів до місць споживання; зменшення витрат на транспортування готової продукції.

Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативна витрата сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робітником за відступ від нормальних умов праці й понаднормові роботи, платежі по регресивних позовах і т.п.). Виявлення цих зайвих витрат вимагає особливих методів й уваги колективу підприємства. Їх можна виявити проведенням спеціальних обстежень й одноразового обліку, при аналізі даних нормативного обліку витрат на виробництві, ретельному аналізі планових і фактичних витрат на виробництво.

- Зміна обсягу й структури продукції, які можуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (крім амортизації), відносному зменшенню амортизаційних відрахувань, зміні номенклатури й асортиментів продукції, підвищенню її якості. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості випускає продукції, що. Зі збільшенням обсягу виробництва їхня кількість на одиницю продукції зменшується, що приводить до зниження її собівартості. Відносна економія на умовно-постійних витратах визначається по формулі [56]:

(3.2)

де - економія умовно-постійних витрат

П_с - сума умовно-постійних витрат у базисному році

Т - темп приросту товарної продукції в порівнянні з базисним роком.

Відносна зміна амортизаційних відрахувань розраховується особливо. Частина амортизаційних відрахувань (як й інших витрат на виробництво) не включається в собівартість, а відшкодовується за рахунок інших джерел (спецфондів, оплати послуг на сторону,, що включають не в склад товарної продукції, і ін.), тому загальна сума амортизації може зменшитися. Зменшення визначається за фактичним даними за звітний період. Загальну економію на амортизаційних відрахуваннях розраховують по формулі [55]:

, (3.3)

де Э_А - економія у зв'язку з відносним зниженням амортизаційних відрахувань

А₀, А₁ - сума амортизаційних відрахувань у базисному й звітному році

К - коефіцієнт, що враховує величину амортизаційних відрахувань, відносних на собівартість продукції в базисному році

Д₀, Д₁ - обсяг товарної продукції базисний і звітний роки.

Щоб не було повторного рахунку, загальну суму економії зменшують (збільшують) на ту частину, що врахована по інших факторах.

Зміна номенклатури й асортиментів виробленої продукції є одним з важливих факторів, що впливають на рівень витрат на виробництво. При різній рентабельності окремих виробів (стосовно собівартості) зрушення в складі продукції, пов'язані з удосконалюванням її структури й підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити й до зменшення й до збільшення витрат на виробництво. Вплив змін структури продукції на собівартість аналізується по змінних витратах по статтях калькуляції типової номенклатури. Розрахунок впливу структури виробленої продукції на собівартість необхідно погодити з показниками підвищення продуктивності праці.

- Поліпшення використання природних ресурсів. Тут ураховується: зміна складу і якості сировини; зміна продуктивності родовищ, обсягів підготовчих робіт при видобутку, способів видобутку природної сировини; зміна інших природних умов. Ці фактори відображають вплив природних (природних) умов на величину змінних витрат. Аналіз їхнього впливу на зниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик видобувних галузей промисловості.

- Галузеві та інші фактори. До них ставляться: уведення й освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка й освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші фактори. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результаті ліквідації застарілих й уведення нових цехів і виробництв на більше високій технічній основі, із кращими економічними показниками.

Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку й освоєння нових видів продукції й нових технологічних процесів, у зменшенні витрат пускового періоду по цехах, що вводять знову в дію, і об'єктам. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється по формулі [55]:

, (3.4)

де Э_П - зміна витрат на підготовку й освоєння виробництва

З₀, З₁ - суми витрат базисний і звітний роки

Д₀, Д₁ - обсяг товарної продукції базисний і звітний роки.

Вплив на собівартість товарної продукції змін у розміщенні виробництва аналізується тоді, коли той самий вид продукції провадиться на декількох підприємствах, що мають неоднакові витрати в результаті застосування різних технологічних процесів. При цьому доцільно провести розрахунок оптимального розміщення окремих видів продукції по підприємствах об'єднання з урахуванням використання існуючих потужностей, зниження витрат виробництва й на основі зіставлення оптимального варіанта з фактичним виявити резерви. Якщо зміни величини витрат в аналізований період не знайшли відбиття у вищевикладених факторах, то їх відносять до інших.

Виявлені в результаті аналізу фактори зниження собівартості й резерви необхідно підсумувати в остаточних висновках, визначити сумарний вплив всіх факторів на зниження загальної величини витрат т витрат на одиницю продукції.

3.2. Резерви зниження собівартості продукції

У ході аналізу господарської діяльності ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17» ми з'ясували, що підвищення собівартості продукції було пов'язане з підвищенням витрат всіх виробничих ресурсів, особливо матеріальних. Тому, для зниження рівня собівартості необхідно прийняти заходи щодо посилення контролю за більше ефективним використанням матеріальних ресурсів підприємства.

Виходячи з аналізу діяльності підприємства ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17» пропонується розглянути шляхи зниження собівартості продукції, що буде резервом підвищення прибутку й рентабельності.

Основними джерелами резервів зниження собівартості промислової продукції є:

- збільшення обсягу її виробництва за рахунок більше повного використання виробничої потужності підприємства

- скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, устаткування, скорочення невиробничих витрат, виробничого браку й т.д.

Резерви збільшення виробництва продукції виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати й ін.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, у результаті знижується собівартість виробів.

Резерви скорочення витрат установлюються по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів (впровадження нової більше прогресивної техніки й технології виробництва, поліпшення організації праці й ін.), які будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії й т.д.

Економію витрат по оплаті праці (РЗП) у результаті впровадження організаційно-технічних заходів можна розрахувати, помноживши різницю між трудомісткістю виробів до впровадження (УТЕ₀) і після впровадження (УТЕ₁) відповідних заходів на планований рівень середньочасовій оплати праці (ВІД) і на кількість планованих до випуску виробів (VВП_пл) [56]:

РЗП = (УТЕ₁ - УТЕ₀) · ОТ_пл · VВП_пл (3.4)

Резерв зниження матеріальних витрат (Р(МЗ) на виробництво запланованого випуску продукції за рахунок впровадження нових технологій й інших оргтехзаходів можна визначити в такий спосіб [56]:

РМЗ = (УР₁ – УР₀) · VВП_пл · Ц_пл, (3.5)

де УР₀, УР₁ – витрата матеріалів на одиницю продукції відповідно до й після впровадження організаційно-технічних заходів;

Ц_пл – планові ціни на матеріали.

Резерв скорочення витрат на зміст основних коштів за рахунок реалізації, передачі в довгострокову оренду й списання непотрібних, зайвих, невикористовуваних будинків, машин, устаткування (Р(ОПФ) визначається множенням первісної їхньої вартості на норму амортизації (НА) [56]:

РА = (РОПФ_i · НА_i) (3.6)

Резерви економії накладних витрат виявляються на основі їхнього факторного аналізу по кожній статті витрат за рахунок розумного скорочення апарата керування, ощадливого використання коштів на відрядження, поштово-телеграфні й канцелярські витрати, скорочення втрат від псування матеріалів і готової продукції, оплати простоїв й ін.

Додаткові витрати на освоєння резервів збільшення виробництва продукції підраховуються окремо по кожному його виді. Це в основному зарплата за додатковий випуск продукції, витрата сировини, матеріалів, енергії й інших змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.

Аналіз господарської діяльності ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17» показав, що основною й найбільш вагомою статтею витрат є сировина й матеріали, які займають 64,64% від загальної суми витрат на виробництво плитки й має тенденцію до зменшення питомої ваги, а також витрати на оплату праці (18%). Тому пропонується впровадження заходу щодо зниження витрат на сировину й матеріали, переглянути норми витрати сировини на випуск продукції при стабільній якості товару підприємства.

У таблиці 3.1 наведені норми витрати матеріалів на одиницю випущеної продукції, які застосовувалися на підприємстві.

Основною умовою зниження витрат по сировині й матеріалам на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів й удосконалювання технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, впровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.

В 2013 р. групою матеріаловедів розроблені нові види розчинів на основі цементу М-500 (раніше М-400), з яких виливається плитка й, відповідно, нові норми витрати матеріалу (таблиця 3.2.).

Була проведена експертиза на відповідність експлуатаційних, технологічних якостей плитки за фізико-механічними показниками, передбачених державними нормами й стандартами, які є обов'язковим фактором при випуску даної продукції. Експертиза показала, що елементи мощення мають всі необхідні фізико-механічні характеристики, що не уступають попереднім зразкам плитки, і можуть бути використані для застосування в місцях скупчення великої кількості людей, а також транспортних засобів і механізмів. Плитка витримує необхідний тоннаж навантаження, а також має необхідні властивості на вигин, стиск, розтягання, влагопроникність, морозостійкість для кліматичних умов, що встоялися в нашій місцевості.

Ці показники є дуже важливими, адже в умовах ринкової конкуренції споживач шукає товар не тільки по вигідній ціновій політиці, а також по відповідності якості споживаної продукції. Тому, проводячи заходу щодо зниження собівартості продукції, не можна забувати про те, що підвищення якості продукції забезпечує економію не тільки матеріальних і трудових ресурсів, але й дозволяє більш повно задовольняти потреби суспільства. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на неї й збільшенню суми прибутку не тільки за рахунок обсягу продажів, але й за рахунок більше високих цін.

Дані про економічну вигоду від зміни норм витрати сировини на прикладі деяких видів елементів мощення наведені в таблиці 3.3.

На виготовлення 8000 м² плитки знадобиться матеріалів (пісок, цемент, щебені, пластифікатор і барвник) на суму 102473 грн. У перерахуванні на планові норми витрати сировини одержимо результати, представлені в таблиці 3.4.

На виготовлення 8000 м² плитки по планових нормах знадобиться матеріалів (пісок, цемент, щебені, пластифікатор і барвник) на суму 66780 грн.

Розрахуємо резерв зниження матеріальних витрат (Р(МЗ) на виробництво запланованого випуску продукції за рахунок впровадження нових планових нормативів у такий спосіб [56]:

РМЗ = (УР₁ – УР₀) · VВП_пл · Ц_пл

Р↓МЗ = 102,473 - 66,780=35,693 тис. грн.

З ростом обсягу продукції відбувається відносне зменшення умовно-постійних витрат, що доводяться на одиницю виробу, у результаті чого знижується повна собівартість одиниці й всієї товарної продукції підприємства.

З ростом обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але й внаслідок збільшення кількості випускає продукції, що. Таким чином, чим більше обсяг виробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваної підприємством прибутку.

На розглянутому підприємстві при існуючому устаткуванні й рівні організації виробництва максимальний обсяг виробництва може досягати значення 10000 м² у рік.

Таким чином, резерв росту обсягу реалізації продукції становить [56]:

10000 - 8000 = 2000 м².

Таблиця 3.1 – Норми витрати сировини на одиницю випущеної продукції

Колір	Найменування плитки	шт. на 1м. кв.	Витрата матеріалів на м2, кг
			цемент	пісок	щебені	дофен	байер
сірий.	Бордюр тротуарний 600х150х60		3,00	6,00	2,900	0,080
жовт.	Бордюр тротуарний 600х150х60		3,00	6,00	2,900	0,0800	0,900
сірий.	Бордюр дорожній 500х250х90		7,70	16,00	7,500	0,200
корич.	Бордюр дорожній 500х250х90		7,70	16,00	7,500	0,200	0,20
сірий.	Водостік закритий 410х180х180		5,10	10,50	4,600	0,130
жовт.	Водостік закритий 410х180х180		5,10	10,50	4,600	0,130	0,07
жовт.	Кришка водостоку		0,40	0,83	0,395	0,010
корич.	Кришка водостоку		0,40	0,83	0,395	0,010	0,016
сірий.	Кругляк 180х120х40	46,00	19,64	46,78	15,290	0,135
жовт.	Кругляк 180х120х40	46,00	19,64	46,78	15,290	0,135	1,000
сірий.	Кругляк 180х120х60	46,00	34,00	70,00	33,000	0,900
жовт.	Кругляк 180х120х60	46,00	34,00	70,00	33,000	0,900	1,000
сірий.	Кругляк 1/2 120х90х40	46,00	19,64	46,78	15,290	0,135
жовт.	Кругляк 1/2 120х90х40	46,00	19,64	46,78	15,290	0,135	1,000
сірий.	Кругляк 1/2 120х90х60	46,00	34,00	70,00	33,000	0,900
жовт.	Кругляк 1/2 120х90х60	46,00	34,00	70,00	33,000	0,900	1,000
сірий.	Кругляк 1/3+2/3 180х120х40	46,00	19,64	46,78	15,290	0,135
жовт.	Кругляк 1/3+2/3 180х120х40	46,00	19,64	46,78	15,290	0,135	1,000
сірий.	Кругляк 1/3+2/3 180х120х60	46,00	34,00	70,00	33,000	0,900
жовт.	Кругляк 1/3+2/3 180х120х60	46,00	34,00	70,00	33,000	0,900	1,000
жовт.	Кругляк "сектор" 120х120х40	68,00	34,00	70,00	33,000	0,900	0,40
сірий.	Грецький камінь 325х90х30	34,00	12,40	25,60	12,100	0,300
жовт.	Грецький камінь 325х90х30	34,00	12,40	25,60	12,100	0,300	0,370
сірий.	Брусок 250х80х40	50,00	27,50	55,00	27,000	0,700
жовт.	Брусок 250х80х40	50,00	27,50	55,00	27,000	0,700	0,82
сірий.	ЭКО	14,00	33,50	67,00	29,000	0,600
жовт.	ЭКО	14,00	33,50	67,00	29,000	0,600	0,76
сірий.	Прима з овалом 200х200х25	25,00	15,40	32,00	15,000	1,100
сірий.	Паркет з фаскою 290х290х30	12,00	19,50	33,00	16,500	0,500
сірий.	Фенікс 290х290х45	12,00	29,00	60,00	28,000	0,765
сірий.	Брущатка 40 200х100х40	50,00	23,00	48,00	23,000	0,800
сірий.	Брущатка 70 200х100х70	50,00	42,00	72,00	36,000	1,080
сірий.	Восьмигранник 25 245х245х25	16,00	16,60	34,50	15,500	0,360
сірий.	Восьмигранник 40 245х245х40	16,00	23,50	48,00	23,000	0,600
чорн.	Квадрат до восьмиграннику -25	100,00	16,80	34,60	16,300	0,430	0,500
сірий.	Квадрат до восьмиграннику -25	100,00	16,80	34,60	16,300	0,430
чорн.	Квадрат до восьмиграннику -40	100,00	28,00	52,00	27,000	0,900	0,900
сірий.	Квадрат до восьмиграннику -40	100,00	28,00	52,00	27,000	0,900

Таблиця 3.2 – Планові норми витрати сировини на одиницю продукції

Колір	Найменування плитки	шт. на 1м. кв.	Витрата матеріалів на м2, кг
			цемент	пісок	щебені	дофен	байер
сірий.	Бордюр тротуарний 600х150х60		2,00	4,60	3,600	0,010
жовт.	Бордюр тротуарний 600х150х60		2,00	4,60	3,600	0,1000	0,080
сірий.	Бордюр дорожній 500х250х90		5,00	11,10	8,400	0,030
корич.	Бордюр дорожній 500х250х90		5,00	11,10	8,400	0,030	0,40
сірий.	Водостік закритий 410х180х180		2,70	5,80	4,400	0,020
жовт.	Водостік закритий 410х180х180		2,70	5,80	4,400	0,020	0,05
жовт.	Кришка водостоку	1	0,27	0,60	0,440	0,010
корич.	Кришка водостоку	1	0,27	0,60	0,440	0,010	0,040
сірий.	Кругляк 180х120х40	46,00	13,80	33,00	23,400	0,100
жовт.	Кругляк 180х120х40	46,00	13,80	33,00	23,400	0,100	0,300
сірий.	Кругляк 180х120х60	46,00	22,30	49,55	37,700	0,150
жовт.	Кругляк 180х120х60	46,00	22,30	49,55	37,700	0,150	0,500
сірий.	Кругляк 1/2 120х90х40	46,00	13,80	33,00	23,400	0,100
жовт.	Кругляк 1/2 120х90х40	46,00	13,80	33,00	23,400	0,100	0,300
сірий.	Кругляк 1/2 120х90х60	46,00	22,30	49,55	37,700	0,150
жовт.	Кругляк 1/2 120х90х60	46,00	22,30	49,55	37,700	0,150	0,500
сірий.	Кругляк 1/3+2/3 180х120х40	46,00	13,80	33,00	23,400	0,100
жовт.	Кругляк 1/3+2/3 180х120х40	46,00	13,80	33,00	23,400	0,100	0,300
сірий.	Кругляк 1/3+2/3 180х120х60	46,00	22,30	49,55	37,700	0,150
жовт.	Кругляк 1/3+2/3 180х120х60	46,00	22,30	49,55	37,700	0,150	0,500
жовт.	Кругляк "сектор" 120х120х60	68,00	16,60	37,50	28,800	0,120	0,40
сірий.	Грецький камінь 325х90х30	34,00	9,40	18,50	16,300	0,060
жовт.	Грецький камінь 325х90х30	34,00	9,40	18,50	16,300	0,060	0,300
сірий.	Брусок 250х80х40	50,00	14,90	33,70	25,900	0,100
жовт.	Брусок 250х80х40	50,00	14,90	33,70	25,900	0,100	0,30
сірий.	ЭКО	14,00	13,50	32,20	22,500	0,100
жовт.	ЭКО	14,00	13,50	32,20	22,500	0,100	0,31
сірий.	Прима з овалом 200х200х25	25,00	9,80	21,70	17,600	0,080
сірий.	Паркет з фаскою 290х290х30	12,00	12,70	32,67	22,200	0,090
сірий.	Фенікс 290х290х45	12,00	16,60	37,70	29,100	0,120
сірий.	Брущатка 40 200х100х40	50,00	14,90	33,70	25,900	0,100
сірий.	Брущатка 70 200х100х70	50,00	25,00	55,60	42,400	0,170
сірий.	Восьмигранник 25 245х245х25	16,00	8,50	18,60	14,800	0,050
сірий.	Восьмигранник 40 245х245х40	16,00	23,50	33,70	21,400	0,600
чорн.	Квадрат до восьмиграннику -25	100,00	9,90	20,10	15,900	0,050	0,190
сірий.	Квадрат до восьмиграннику -25	100,00	16,80	21,70	15,900	0,050
жовт.	Квадрат до восьмиграннику -40	100,00	9,90	42,20	23,200	0,900	0,380
сірий.	Квадрат до восьмиграннику -40	100,00	28,00	42,20	23,200	0,900

Таблиця 3.3 – Матеріальні витрати на виготовлення 8000 м² тротуарної плитки, тис. грн.

№ п/п	Найменування плитки	Ціна, грн	м. кв.	Витрата матеріалів
				цемент		пісок		щебені		дофен		байер
				усього	сума	усього	сума	усього	сума	усього	сума	усього	сума	витрат усього
				кг	тис. грн.	кг	тис. грн.	кг.	тис. грн.	кг.	тис. грн.	кг.	тис. грн.	тис. грн.
	Цемент	0,325
	Пісок	0,022
	Щебені	0,055
	Дофен	3
	Байер	7,68
1	Кругляк		1000	19,64	6,38	46,78	1,03	15,290	0,84	0,135	0,41		0,00 .	8,66
2	Кругляк 1/2 жовт		1000	34,00	11,05	70,00	1,54	33,000	1,82	0,900	2,70	1,000	7,68	24,79
3	Грецький камінь ж		1000	12,40	4,03	25,60	0,56	12,100	0,67	0,300	0,90	0,37	2,84	6,16
4	Брусок		1000	27,50	8,94	55,00	1,21	27,000	1,49	0,700	2,10		0,00	13,73
5	ЭКО		1000	33,50	10,89	67,00	1,47	29,000	1,60	0,600	1,80		0,00	15,76
6	Прима з овалом		1000	15,40	5,01	32,00	0,70	15,000	0,83	1,100	3,30		0,00	9,83
7	Паркет з фаскою		1000	19,50	6,34	33,00	0,73	16,500	0,91	0,500	1,50		0,00	9,47
8	Брущатка 70		1000	42,00	13,65	72,00	1,58	36,000	1,98	1,080	3,24		0,00	20,45
	Разом:		8000		59,9		8,83		10,11		15,95		10,52	102,473

Таблиця 3.4 – Планові матеріальні витрати на виготовлення 8000м² тротуарної плитки, тис. грн.

№ п/п	Найменування плитки	Ціна, грн	м. кв.	Витрата матеріалів
				цемент		пісок		щебені		дофен		байер
				усього	сума	усього	сума	усього	сума	усього	сума	усього	сума	витрат усього
				кг	тис. грн.	кг	тис. грн.	кг.	тис. грн.	кг.	тис. грн.	кг.	тис. грн.	тис. грн.
	Цемент	0,325
	Пісок	0,022
	Щебені	0,055
	Дофен	3
	Байер	7,68
1	Кругляк		1000	13,80	4,50	33,00	0,66	23,40	1,40	0,10	0,30	0,00	0,00	6,86.
2	Кругляк 1/2 жовт		1000	22,30	7,27	49,55	0,99	37,70	2,26	0,15	0,45	0,50	4,15.	15,12
3	Грецький камінь ж		1000	9,40	3,06	18,50	0,37	16,30	0,98	0,06	0,18	0,30	2,49	7,08
4	Брусок		1000	14,90	4,86	33,70	0,67	25,90	1,55	0,10	0,30	0,00	0,00	7,39
5	ЭКО		1000	13,50	4,40	32,20	0,64	22,50	1,35	0,10	0,30	0,00	0,00	6,70.
6	Прима з овалом		1000	9,80	3,19	21,70	0,43	17,60	1,06	0,08	0,24	0,00	0,00	4,92
7	Паркет з фаскою		1000	12,70	4,14	32,67	0,65	22,20	1,33	0,09	0,27	0,00	0,00	6,40.
8	Брущатка 70		1000	25,00	8,15	55,60	1,11	42,40	2,54	0,17	0,51	0,00	0,00	12,32.
	Разом:		8000		39,58		5,54		12,48		2,55		6,64	66,78

При даному обсязі випуску продукції резерв зниження матеріальних витрат буде становити [56]:

РМЗ = (УР₁ – УР₀) · VВП_пл · Ц_пл

РМЗ = 2000 * 0,00446 = 8,92 тис. грн.

Разом: загальний резерв зниження собівартості продукції за рахунок зменшення сировини й матеріалів [56]:

Р(МЗ = 35,693 + 8,92 = 44,613 тис. грн.

Для зниження собівартості на підприємстві ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17» рекомендується також провести наступні технічний-технічні-технічні-організаційно-технічні заходи:

- Удосконалювання організації виробництва й праці.

Заходи щодо поліпшення організації праці на підприємстві повинні бути розглянуті по трьох напрямках:

- заходи, що забезпечують зниження трудомісткості продукції, робіт або виробничих послуг;

- заходи, що забезпечують економію робочого часу за рахунок усунення його втрат і нераціональних витрат;

- заходи, що забезпечують підвищення продуктивності праці, як за рахунок скорочення трудомісткості, так і за рахунок усунення втрат робочого часу.

- Скорочення витрат на обслуговування виробництва й керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але й від їхньої абсолютної суми.

- Організація ефективної служби маркетингу на підприємстві.

На даному етапі існування підприємства ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17» один збутовий відділ не в змозі вирішувати весь комплекс проблем пов'язаних з позиціонуванням, просуванням власного товару на місцевий ринок. Ці й інші завдання вирішує служба маркетингу. У такий спосіб можна рекомендувати підприємству проведення наступних заходів, які дозволять йому зміцнитися на місцевому ринку й наростити обсяги виробництва, що в остаточному підсумку приведе до зниження собівартості випускає продукції, що:

- Реклама. Тому що продукція нашої фірми є досить високоякісної, те її реклама в засобах масової інформації, включаючи Інтернет, дозволить створити або зміцнити імідж елементів мощення підприємства як високоякісного товару.

- Збутова мережа. Розширення вже існуючих договірних відносин зі споживачами дозволить не тільки планувати обсяги випуску продукції, але й заощаджувати на витратах по збуті тротуарної й фасадної плитки.

- Пошук нових постачальників. Сировина й матеріали входять у собівартість за ціною їхнього придбання з урахуванням витрат на перевезення, тому правильний вибір постачальників матеріалів впливає на собівартість продукції. Таким чином, найбільш вигідними для нас постачальниками будуть ті постачальники, які за інших рівних умов розташовуються безпосередньо близько від виробничої бази ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17». Якісно новий метод пошуку партнерів може забезпечити Інтернет як передова система всесвітнього зв'язку. Будь-яке серйозне підприємство розміщає інформацію про себе й свій продукт на створеному спеціально для цих цілей сайті й зв'язок із цим виробником можлива протягом декількох секунд.

- Пропонується вдосконалювати матеріально-технічне постачання підприємства й використання матеріальних ресурсів, що дозволить знайти зменшення норм витрати сировини й матеріалів, зниження їхньої собівартості за рахунок зменшення заготівельно-складських витрат. Транспортні витрати скорочуються в результаті зменшення витрат на доставку сировини й матеріалів від постачальника до складів підприємства, від заводських складів до місць споживання; зменшення витрат на транспортування готової продукції.

- Витрати на оплату праці.

Витрати на заробітну плату виробничих робітників відображаються безпосередньо в статтях витрат. Заробітна плата допоміжних робітників в основному відображається на статтях витрат по змісту й експлуатації встаткування, заробітна плата службовців й ІТП входить до складу цехових і загальнозаводських витрат.

- Підвищення технічного рівня виробництва. На підприємстві необхідне впровадження нової, прогресивної технології, механізація й автоматизація виробничих процесів, а також удосконалювання й модернізація існуючої техніки й технології. Необхідно стежити за новими інноваційними рішеннями проблем підприємств будівельного профілю.

- Впровадження управлінського обліку. Було б доцільно підвищити кваліфікацію й компетентність управлінського персоналу, з метою підвищення ефективності їхньої роботи.

3.3 Порівняльний аналіз планових показників ефективності

Резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції й послуг підраховуються в такий спосіб: попередньо виявлений резерв зниження собівартості кожного виду продукції множиться на можливий обсяг її продажів з урахуванням резервів його росту [20, 56]:

(3.7)

Розрахунки економістів підприємства показали, що при більш високому рівні організації робочого часу (скорочення простоїв, непродуктивних втрат часу й т.д.), при зниженні матеріальних витрат на підприємстві, при більш раціональному використанні основних й оборотних коштів підприємства собівартість можна знизити на 0,00446 грн.

При цьому прибуток збільшиться на наступну величину [20, 56]:

0,00446 · (8000+2000) = 44,613 тис. грн.

У такий спосіб розровано плановий прибуток і рентабельність підприємства, отриману за рахунок зниження собівартості продукції й збільшення обсягу виробленої продукції.

Чистий прибуток дорівнюватиме [20, 56]:

НП = 24,754 + 44,613 = 69,367 тис. грн.

Рентабельність продажів по чистому прибутку складе [20, 56]:

R =

Рентабельність необоротних активів [20, 56]:

R =

Рентабельність власного капіталу [20, 56]:

R =

Необхідно порівняти показники прибутку й рентабельності до й після проведення заходів щодо зниження собівартості продукції. Співставлення виконано в таблиці 3.5 і на рисунку 3.1.

Таблиця 3.5 - Порівняння показників прибутку й рентабельності після проведення заходів.

Показники	2012	2013	План	Відхилення плану від 2013
				Абсолютне	Відносне, %
1. Чистий прибуток, грн.	21768	24754	69367	+44613	280
2. Рентабельність продажів по чистому прибутку, %	6,04	5,09	12,44	+7,35	244
3. Рентабельність незмінних активів, %	67,61	93,76	262	+168,24	279
4. Рентабельність власного капіталу, %	20,2	22,36	62,64	+40, 28	280

Рисунок 3.1 – Зміна показників планової рентабельності продукції

З таблиці 3.5 видно, що заходи по зниження собівартості продукції мають дуже сприятливий вплив на результати виробничо-господарської діяльності ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17».

Так, збільшення чистого прибутку на 44,613 тис. грн. привело до збільшення:

- рентабельності продажів по чистому прибутку на 144%, що свідчить про зниження витрат на випуск даної продукції;

- рентабельності необоротних активів на 179 %, що свідчить про ефективний план використання необоротних активів ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17».

- рентабельності власного капіталу на 180%, при такому підвищенні рентабельності можна говорити про вигідне вкладення капіталу в дане виробництво.

Все це говорить про можливості успішного функціонуванні підприємства цього року. Більше того, порівнюючи темпи зростання прибутку й виторги від реалізації, можна зробити висновок, що підприємство йде по інтенсивному шляху розвитку, тобто при незначному росту випуску продукції показники прибутку й рентабельності виросли на досить значну величину. Це говорить про досить ефективне використання підприємством своїх ресурсів.

Для одержання максимального прибутку підприємство повинне найбільше повно використати ресурси, що перебувають у його розпорядженні, і в першу чергу воно повинне використати виявлений резерв по зниженню матеріалоємності продукції й по зниженню собівартості за рахунок випуску додаткової продукції на наявному устаткуванні.

3.4 Висновки за розділом 3

Серйозним резервом поліпшення діяльності підприємства є зниження витрат на виробництво продукції за рахунок розширення спеціалізації й кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю же продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення й найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.

Виходячи з аналізу діяльності підприємства ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17» пропонується розглянути шляхи зниження собівартості продукції, що буде резервом підвищення прибутку й рентабельності.

Пропонується запровадити у виробництво нові види розчинів на основі цементу М-500 (раніше М-400), з яких виливається плитка й, відповідно, нові норми витрати матеріалу. Загальний резерв зниження собівартості продукції за рахунок зменшення сировини й матеріалів складе 44613 грн.

При більш високому рівні організації робочого часу (скорочення простоїв, непродуктивних втрат часу й т.д.), при зниженні матеріальних витрат на підприємстві, при більш раціональному використанні основних й оборотних коштів підприємства собівартість можна знизити на 0,00446 грн. При цьому прибуток збільшиться на 44 613 грн., а чистий прибуток дорівнюватиме 69 367 грн.

Таким чином, запропоновані заходи мають дуже сприятливий вплив на результати виробничо-господарської діяльності ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17».

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Оцінка умов дипломної роботи

Дослідницька робота проводилася в фінансово-економічному відділі будівельній компанії “ТРЕСТ №17”.

Приміщення економічного відділу знаходиться на першому поверсі адміністративної будівлі. Кабінет представляє собою кімнату шириною 4м, довжиною 6м та висотою 2,5м. Загальна площа всього відділу складає 24 м². У відділі працюють головний бухгалтер, два економіста, які займаються переважно аналітичною роботою за комп’ютером. Тобто площа на одного працівника складає 8 м², що повністю відповідає встановленим нормам [10].Для даного приміщення відведено один принтер типу HP DESCJET F2483. Стіни пофарбовані у світло-синє забарвлення.

У приміщенні знаходиться 3 комп’ютера, шафа для зберігання документів, а також 3 письмових стола з шухлядками.

Приміщення характеризується наявністю факторів:

– фізичних (комп’ютерне випромінювання).

– хімічних (кількість йонів у повітрі становить 1800 n⁺ та 3200 n^– на 1 см³, виділення принтером озону 0,11 мг/м³). [9]

Показники мікроклімату відповідають вимогам нормативних документів, робоче місце не має шкідливих умов праці.

Працівники захищені від ураження електричним струмом. В приміщенні електрична проводка вмонтована в стіни та стелю, біля електричних розеток розміщені написи «220В», електричні розетки та персональні комп`ютери обладнані заземленням.

Внаслідок використання плазмових і рідкокристалічних моніторів величина електромагнітного випромінювання знаходиться на безпечному рівні.

Допустимі рівні напруженості електростатичних полів становлять менше 20 кВ/м, а тому час перебування робітників в них не регламентуються згідно з ГОСТ 12.1.045-84 [5].

Розумове перенапруження і перенапруження зорового аналізатора проявляється зниженням продуктивності праці, послабленням уваги (труднощі зосередження), сповільненням мислення, зниженням показників розумової активності, інтересу до роботи.

4.2 Заходи по створенню безпечних та здорових умов праці

Робочий кабінет відповідає будівельним нормам та іншим нормативним документам. Площа одного робочого місця та об’єм приміщення на одного працюючого відповідають нормативним вимогам [7].

Комп'ютерна техніка, встановлена в даному приміщенні є сучасною. Відеомонітори задовольняють ДСанПіН 3.3.2-007-98 [11]. Робочі місця в приміщенні обладнані сучасними комп’ютерними меблями.

Конструкція робочого столу відповідає сучасним вимогам ергономіки і забезпечує оптимальне розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання (дисплея, клавіатури) і документів. Робоче крісло є підйомно-поворотним, регульованим за висотою, з переднім заокругленим краєм.

Монітор комп’ютера розташовується на відстані 800 мм від очей користувача. Клавіатура розташована на поверхні столу на відстані 200 мм від краю, звернутого до працюючого. У конструкції клавіатури передбачений опорний пристрій, який дає змогу змінювати кут нахилу поверхні клавіатури у межах від 5 до 15. Таким чином, ергономічні параметри робочого місця відповідають вимогам до їх організації та конструкції та забезпечують підтримання оптимальної робочої пози [3].

Кабінет оснащений аптечкою першої медичної допомоги.

Два робочих місця розташовані в ряд напроти вікна так, що природне світло з вікна падає збоку, а саме зліва, це дає змогу виключити дзеркальне відбиття на екрані джерел природного світла та потрапляння їх у поле зору користувачів. Третє робоче місце розташоване біля другого вікна так, що світло падає збоку, але з правої сторони.

Робоча зміна становить 8 год. При роботі з електронно-обчислювальною технікою враховуються перерви: обідня перерва – 1 година 30 хв. та через кожні дві години роботи перерви по 10 хв.

Електробезпека

У відділі використовуються розетки європейського типу із захисним покриттям для запобігання випадкового ураження струмом чи замикання при потраплянні вологи. Для забезпечення захисту людей від ураження електричним струмом при дотику до металевих неструмоведучих частин, які можуть виявитися під напругою у приміщенні використовується захисне заземлення.

Згідно з правилами улаштування електроустановок [15] допустимий опір заземлення складає 4 Ом для установок з напругою до 1000 В.

Розрахунок захисного заземлення.

В якості вертикальних штучних заземлювачів застосовуємо сталеві труби діаметром 30 мм, довжиною 2,6 м. Для зв’язку вертикальних заземлювачів використовуємо стальну штабу прямокутного перерізу не менше за 412 мм [8].

Опір розтіканню струму одного вертикального електрода визначаємо за формулою:

(4.1)

де - опір розтіканню струму одного вертикального електрода, Ом;

- розрахунковий питомий опір ґрунту, Ом∙м. Для супісок питомий опір ґрунту становить 300 Ом∙м;

– довжина трубчастого заземлювача, м;

– діаметр трубчастого заземлювача, м;

– глибина розташування середини електрода від поверхні землі, м.

Розрахуємо глибину розташування середини електрода від поверхні землі:

(4.2)

де t₀ – відстань від верхньої точки стержневого заземлювача до поверхні землі, м; =0,8 м.

Ом

Ом

Визначимо попередню кількість заземлювачів без урахування з'єднувальної штаби:

(4.3)

де – попередня кількість заземлювачів без урахування з’єднувальної штаби, шт.;

R_доп – допустимий опір заземлюючого пристрою, Ом.

шт.

Приймаємо попередню кількість заземлювачів у кількості 26 шт.

Визначимо потрібну кількість вертикальних електродів:

(4.4)

де – кількість вертикальних електродів, шт.;

– коефіцієнт використання вертикальних електродів, який враховує обопільне екранування. Для вибору цього коефіцієнта приймаємо значення відношення відстані між електродами до їх довжини (параметр а) рівному 2 і вибираємо _е в залежності від попередньої кількості заземлювачів n та параметра а. При цьому = 0,58.

шт.

Знаходимо довжину з'єднувальної штаби (яка з'єднує всі вертикальні трубчасті електроди):

(4.5)

де – довжина з'єднувальної штаби, м;

– значення відношення відстані між електродами до їх довжини.

м

Визначимо опір розтіканню струму з'єднувальної штаби без урахування екранування:

(4.6)

де – опір розтіканню струму з'єднувальної штаби без урахування екранування, Ом;

– ширина з'єднувальної штаби (дорівнює діаметру електрода), м.

Ом

Визначимо загальний опір заземлюючого пристрою:

(4.7)

де - загальний опір заземлюючого пристрою, Ом;

– коефіцієнт використання з'єднувальної штаби. Для вибору цього коефіцієнта приймає значення відношення відстані між електродами до їх довжини (параметр а) рівному 2 і вибираємо в залежності від кількості вертикальних електродів n та параметра а. При цьому = 0,27.

Ом

Таким чином, < R_доп (2,8 < 4), що відповідає вимогам правил безпечної експлуатації електроустановок [6].

Освітлення

Фактор достатньої освітленості є важливим при збереженні здорового зору працівників підприємтсва. Приміщення економічного відділу має природне і штучне освітлення.

Природний його вид в кабінетах реалізовано за допомогою однобічного освітлення за рахунок наявності двох вікон, які виходить на східну сторону, тобто першу половину дня сонце вільно потрапляє у вікна та може призвести до дискомфорту. Тому на вікнах встановлені жалюзі.

У приміщенні також використовується штучне освітлення. Всі світильники прикріплені до стелі є плоскими з висотою в 0,15 м, а тому відстань світлових пристроїв від підлоги складає 2,35 м.

Визначимо нормативну кількість світильників штучного освітлення для кабінетного приміщення і порівняємо її з наявною величиною. Для цього використаємо метод коефіцієнта використання світлового потоку. Спочатку встановимо розряд зорової роботи та вибиремо норму освітленості. Робота, яка виконується у економічному відділі, відноситься до II розряду зорових робіт підрозряду «а», при цьому норма освітленості при комбінованому освітленні складає 1250 лк.

Як джерела світла при штучному освітленні застосовуємо світильника типу ЛСП 02В–280 з двома люмінесцентними лампами типу ЛБ потужністю 80 Вт.

Необхідну кількість світильників визначаємо з формули:

(4.8)

де Е – нормативна освітленість для розряду зорових робіт, лк. Для II розряду зорових робіт підрозряду «а» вона складає 1250 лк;

S – площа приміщення 24 м²;

К_з – коефіцієнт запасу 1,4;

Z – поправковий коефіцієнт світильника 1,2;

F – світловий потік однієї лампи у світильнику, лм. Для світильника типу ЛБ потужністю 80 Вт з двома лампами. F=5400 лм ;

n – кількість ламп у світильнику 2;

u – коефіцієнт використання світлового потоку (у долях одиниці). Коефіцієнт u визначається залежно від показника приміщення  та коефіцієнтів відбиття стін та стелі.

Знаходимо показник приміщення  за формулою:

(4.9)

де a, b – відповідно ширина i довжина приміщення, м;

h – висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м.

У приміщенні стіні і стеля у світлий колір, тому коефіцієнти відбиття складатимуть _стелі=70%, _стін=50%.

Враховуючи значення коефіцієнтів відбиття та показника приміщення коефіцієнт використання світлового потоку (u) дорівнює 43%, або 0,43.

Визначимо необхідну кількість світильників:

11 шт.

Приймаємо одинадцять світильників типу ЛСП 02В–280.

Робота, виконувана в даному приміщенні, відноситься до категорії Іб.

Для підтримки температури і вологості повітря в літню пору необхідно встановити кондиціонер, який має достатню потужність по холоду.

З метою боротьби з пилом робляться регулярні вологі прибирання і провітрювання.

Система опалення є складовою міської централізованої системи подачі тепла. В приміщенні встановлені біметалеві радіатори.

4.3 Характеристика приміщення за вибухо- та пожежною небезпекою

Адміністративна будівля підприємства, в якій знаходиться фінансово-економічний відділ, за вибухопожежною та пожежною небезпекою відноситься до відноситься до категорії В –пожежонебезпечні приміщення (в ньому наявні легкозаймисті речовини – папір, дерево, тканина) [12].

В відділі можливими причинами виникнення пожежі можуть бути:

• несправність проводки;

• коротке замикання електричних ланцюгів;

• перегрів аппаратури;

• необережне поводження з вогнем.

4.4 Протипожежні заходи

Ступінь вогнестійкості будинку, де знаходиться економічний відділ згідно з СНиП 2.01.02–85 [14] відноситься до другої категорії, тобто, побудовано з важкозаймистих матеріалів.

Евакуаційні шляхи і виходи є вільними, і у разі виникнення пожежі зможуть забезпечити безпеку під час евакуації всіх людей з приміщення. Кількість евакуаційних виходів з кожного поверху будинку – 2. Ширина шляхів евакуації – 1,5 м, евкуаційного виходу (дверей) – 1 м, сходових майданчиків – 2 м. Двері на шляхах евакуації відчиняються в напрямку виходу з будівлі. Коридор веде до двох сходових клітин, одна з яких виходить безпосередньо на вулицю, а друга має вихід на вулицю через вестибуль і головний вхід. Сходи мають природне бічне освітлення і штучне аварійне. Сходові площадки ширше коридорів.

Для попередження пожежі в приміщеннях передбачена система автоматичної пожежної сигналізації з датчиками реагуючими на підвищену задимленість.

У відділі є вогнегасники вуглекислотні ОУ-7 у кількості 3 шт.. У будинку на кожному поверсі маються також пожежні крани та вогнегасники ВВК-2 габаритні розміри 570*108,маса вогнегасника 8кг., маса вогнегасника речовини 2+0,100 кг, що діють від внутрішнього протипожежного водопроводу на вулиці мається сухий пісок, лопати, азбестові ковдри.

4.5 Оцінка стану об’єкта в надзвичайних ситуаціях

Однією із причин великих виробничих аварій і катастроф є вибухи, які на промислових підприємствах супроводжуються обвалом і деформаціями споруд, пожежами, виходами з ладу енергосистем.

На складі будівельній компанії “ТРЕСТ №17” знаходяться балони з киснем, які є джерелом небезпеки для підприємства.

Причинами вибухів газу в балонах можуть служити відкритий вогонь, електрична іскра, в тому числі від статичної електрики. Вибух балонів може призвести до руйнування оточуючих будівель та споруд і ураження людей. Ступінь руйнування оточуючих будівельних конструкцій та ураження людей залежить від надлишкового тиску в ударній хвилі. Орієнтовну оцінку можливих наслідків вибуху можна зробити по величині надлишкового тиску

Розрахуємо надлишковий тиск вибуху балонів на відстані 10 м від дільниці їх зберігання, визначимо можливі негативні наслідки вибуху для обслуговуючого персоналу, ступінь руйнування і абсолютні та відносні збитки від руйнування будівель.

Розрахунок виконується у наступній послідовності:

1. Визначаємо енергію вибуху балонів:

_(4.11)

де Р – тиск у кисневому балоні при руйнуванні, 22500 кПа;

Р₀ – атмосферний тиск, приймають 101 кПа;

 – показник адіабати кисневий,1,4;

V – об’єм балонів, м³:

м³ (4.12)

де і – кількість балонів, 80 шт. ;

V_і – об’єм одного балона, 0,04 м³

2. Визначаємо тротиловий еквівалент:

(4.13)

= 38,95 кПа

3. Визначаємо надлишковий тиск у фронті вибухової хвилі:

(4.14)

де R – відстань від дільниці зберігання балонів, 10 м;

q – показник вільного розповсюдження вибухової хвилі:

q = 0,5·ТЕ (4.15)

кПа

∆Р = = 84,61 кПа

Ступінь баричної дії вибуху на людину при надлишковому тиску - 84,61 кПа є сильне ураження (сильна контузія всього організму, втрата свідомості, переломи кінцівок, ушкодження внутрішніх органів).

Ступінь руйнування малоповерхової споруди, залізобетонної конструкції при дії вибуху з тиском 84,61 кПа повна, таким чином відносні збитки від вартості будівлі у відсотковому відношенні становлять 100%. Це може бути обвалення будівель, споруд.

_{4.6 Висновки}

_{Отже, можливо зробити висновки, що будівельна компанія “ТРЕСТ №17”:}

_{- працівникам підприємства надаються сприятливі умови під час трудового процесу;}

_{- коефіцієнт робочого часу незначний;}

_{- шкідливості та небезпечності факторів мікроклімату в установі не виявлено;}

_{- відсутнє порушення ергономічного розташування робочого місця ;}

_{- відносні збитки від вартості будівлі становить 100%.}

_{- приміщення не відповідає вимогам по пожежній безпеці.}

_{Пропонуються такі заходи:}

_{- зробити капітальній ремонт будівлі;}

_{- розробити Положення «Про систему управління охороною праці»;}

_{- на компанії здійснювати облік витрат на охорону праці та оцінювати їх доцільність.}

ВИСНОВКИ

В умовах ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торгівельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживача їх продукції, змушує продавця (виробника) безперервно вдосконалюватися.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти поліпшення діяльності підприємства. В якості об’єкта дослідження обрано підприємство ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17».

Напрямом виробничо-господарського аналізу в будівництві є вивчення всього комплексу кількісних і якісних показників діяльності підрядної будівельної організації і організації-забудовника, а так само аналіз і виявлення ролі кожного з цих показників. Економічний аналіз необхідний для перевірки реальності звітності організації. Аналіз повинен забезпечити здобуття необхідних відомостей і розробку необхідних заходів, направлених на підвищення ефективності виробництва.

В розділі 2 дипломної роботи надано загальну характеристику підприємства ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17». Основним видом діяльності ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17» є виробництво елементів мощення (тротуарної плитки) у різноманітному асортименті, а так само лицювальних матеріалів.

Аналіз виробничо-господарської діяльності обраного підприємства дав змогу зробити такі висновки.

В 2013 р. план реалізації продукції перевиконаний на 5,4 %, що на 5,1% більше, ніж в 2012 р., це відбулося за рахунок збільшення випуску продукції й надпланових залишків товарів, відвантажених покупцями на початок року, а також за рахунок зменшення залишків відвантажених товарів на кінець року, оплата за які ще не надійшла на розрахунковий рахунок підприємства (виконання плану на 88,24%). Однак негативний вплив на обсяг продажів все-таки зробив фактор зменшення залишків готової продукції на складі підприємства на початок року й збільшення їх на кінець року.

Виконання плану по договорах в 2013 р. збільшилося в порівнянні з 2012 р. на 4% (98% - 94%), що привело до збільшення виторгу, прибутку підприємства і є позитивним чинником у системі реалізації збуту продукції.

Основна частка витрат доводиться на сировину й матеріали (2012 р. - 64,95% й 2013 р. - 64.64%), що говорить про матеріалоємний характер виробництва. Тут видна тенденція до зменшення питомої ваги витрат по статті «сировина й матеріали» на 0,31%. Тому що найбільша питома вага в загальних витратах займають матеріальні витрати, те важливим напрямком зниження витрат на виробництво є пошук резервів по скороченню цих витрат. Підвищення загальної суми витрат було викликано підвищенням суми кожного елемента витрат.

Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів виявив, що витрати на амортизацію основних виробничих фондів збільшилися на 0,93, а збільшення фондовіддачі підвищило рентабельність основних виробничих фондів. Показник фондовіддачі в 2013 році підвищився в порівнянні з 2012 роком. Це говорить про підвищення ефективності використання основних виробничих фондів.

Виторг від реалізації продукції й чистий доход (виторг) від реалізації продукції в 2013 році збільшилася на 34,66 % у порівнянні з 2012 роком, цьому значною мірою сприяло збільшення обсягу реалізації продукції.

Усього чисті доходи, з обліком інших операційних доходів, збільшилися на 29,98%. Витрати на виробництво продукції зросли на 31,06 %, що обумовлено ростом випуску елементів мощення.

Усього чистий прибуток виріс із 2012 р. по 2013 р. на 13,71 %, що безумовно, є позитивним чинником, що сприяє створенню фінансової бази для самофінансування, розширення виробництва, рішення проблем соціальних і матеріальних потреб трудового колективу.

Показник рентабельності всієї реалізованої продукції знизився. Рентабельність продажів по чистому прибутку в 2011 р. був дорівнює нулю, а вже в 2012 р. 6, 04 %, хоча знизився в 2013 р. на 0, 95%. Рентабельність позаобігових активів підприємства має тенденцію постійного росту, так в 2012 році він збільшився на 67,61%, а в 2013 р. на 26,15%, тому можна сказати, що активи підприємства використані ефективно. Рентабельність власного капіталу так само збільшився в 2012 р. на 20,2 %, а в 2013 р. на 2,16%, що також свідчить про вигідне вкладення капіталу у виробництво. У цілому розрахунки вказують на збільшення ефективності й прибутковості господарської діяльності ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17».

Серйозним резервом поліпшення діяльності підприємства є зниження витрат на виробництво продукції за рахунок розширення спеціалізації й кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю же продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення й найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.

Виходячи з аналізу діяльності підприємства ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17» пропонується розглянути шляхи зниження собівартості продукції, що буде резервом підвищення прибутку й рентабельності.

Пропонується запровадити у виробництво нові види розчинів на основі цементу М-500 (раніше М-400), з яких виливається плитка й, відповідно, нові норми витрати матеріалу. Загальний резерв зниження собівартості продукції за рахунок зменшення сировини й матеріалів складе 44613 грн.

При більш високому рівні організації робочого часу (скорочення простоїв, непродуктивних втрат часу й т.д.), при зниженні матеріальних витрат на підприємстві, при більш раціональному використанні основних й оборотних коштів підприємства собівартість можна знизити на 0,00446 грн. При цьому прибуток збільшиться на 44 613 грн., а чистий прибуток дорівнюватиме 69 367 грн.

Таким чином, запропоновані заходи мають дуже сприятливий вплив на результати виробничо-господарської діяльності ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Баканов М.И. Теория экономического анализа: Учебник. – 4-е изд., доп. И перераб. / Шеремет А.Д. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 368 с.

2. Бланк И.А. Управление прибылью /Бланк И.А. - К.: "Ника - Центр", 1998г – 563 с.

3. Большой экономический словарь. / Под ред. Азримяна А.Н. – Институт новой экономики, 1998. – 713 с.

4. Господарський кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 304 с.

5. ГОСТ 12.0.003-74. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. [Текст] – Введ. с 1976–01–01. – М. : Изд-во стандартов, 1976. – 2 с.

6. ГОСТ 12.1.005–88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны [Текст] – Введ. с 1989–01–01. – М. : Изд-во стандартов, 1988. – 49 с.

7. ГОСТ 12.2.032–78. ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования. – [Текст] – Введ. с 1979–01–01. – М. : Изд-во стандартов, 1986. – 30 с.

8. ГОСТ 12.4.009–83. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. [Текст] – Введ. с 1992–07–01. – М. : Изд-во стандартов, 2006. – 8 с.

9. Градов А. П. Экономическая стратегия фирмы / Градов А. П. - СПб: 1995, - 478 с.

10. Гуткевич С. А. Бизнес-план як інструмент управління / Буткевич С.А. // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №2. – С.79 - 82.

11. Демченков В.С. Системный анализ деятельности предприятий. / Милета В.И.; – М.: Финансы и статистика, 1990. – 182 с.

12. Дойль П. Маркетинг-менеджмент и стратегии. 3-е издание / Пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского; /Дойль П.: – СПб: Питер, 2002. – 544 с.

13. ДБН В.2.5–28–2006. Природне і штучне освітлення. [Текст] – Введ. з 2006–01–10. – К. : Мінбуд України, 2006. – 76 с.

14. ДсанПіН 3.3.2–007–98. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин [Текст] – Введ. з 1999–02–10. – К. : Держнаглядохоронпраці України, 1999. – 18 с.

15. Економіка підприємства. Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного - К.: Хвиля - Прес, 1995 р. – 306 с.

16. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.

17. Экономическая теория / Под ред. Добрынина А.И., Тарасевича Л.С.- СПб.: изд. СПбГУЭФ, изд. "Питер Паблишинг", 1997. – 427 с.

18. Энджел Дж. Ф. и др. Поведение потребителей / Дж.Ф. Энджел, Р.Д. Блэкуэлл, П.У. Миниард. – СПб.: Питер. 1999. – 768 с.

19. Иванов Р.А. Оценка ефективности производства в условиях рынка / Р.А. Иванов, Н. Нурходжиев //Полиграфия, 1992, №8.

20. Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. /Іваненко В.М. – К.: Знання-Прес, 2000. – 207 с.

21. Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Іваненко В.М. – К.: КНЕУ, 2000. – 263 с.

22. Кириленко О.П. Фінанси / Кириленко О.П. -Тернопіль, 1998. ─ 165 с.

23. Кивалов С.В. Основы правоведения / Музыченко П.П., Крестовсая М.Н., Крыжановская А.Ф. – Х.: Одиссей, 2003. – 368 с.

24. Клименко Л.П. Системи технологій: Навчальний посібник / Л.П. Клименко, С.М. Соловйов, Г.Л. Норд . – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2007. – 600 с.

25. Комлев Е.Б. Анализ конкурентоспособнорсти товаров / Комлев Е.Б. // Маркетинг в России и за рубежом. – 2000. - №3. – С. 45-59.

26. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – 3-те вид., перероб. і доп. / Коробов М.Я. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 294 с.

27. Конституція України -К.: Преса України, 1997. - 80 с.

28. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. – 2-е изд. / Арнстронг Г., Сондерс Д., Вонг В. – М.: Изд. дом «Вильямс», 1998. – 653 с.

29. Математика для экономистов. / Под ред. Баренгольца М.И. / Крыньский Х.Э. - М.: Статистика, 1970. – 216 с.

30. Маркетинг инновационного процесса: Учебное пособие. / Гончарова Н.П., Перерва П.Г. и др.; – К.: Наука, 1998. – 207 с.

31. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник / Мец В.О. -К.: КНЕУ, 1999. - 132с.

32. Милованов Е. Стратегия  диверсификации - основа финансовой устойчивости  многопрофильного предприятия / Милованов Е. //Проблемы теории и практики управления.- 2006.-№10.- ст.83-85

33. Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств: Навч. Посібник / Мних Є.В.: - К.: НМК ВО, 1993 – 159 с.

34. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник / Мних Є.В.: - Київ: Центр навчальної літератури, 2003.- 412с.

35. Мних Є.В. Економічний аналіз на промисловому підприємстві: Навч. Посібник / Буряк П.Ю. – Львів: Світ, 1998. – 208 с.

36. НАПБ Б.03.002–2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою [Текст] – Введ. з 2007–12–03. – К. : Бизнес и безопасность, 2008. – 31 с.

37. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка / Ненашев Е.В. – М.: Высшая школа, 1997. – 307 с.

38. Оценка бизнеса: Учебник / Под ред. А.Г. Грязновой, М.А. Федотовой. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 512 с.

39. Первые шаги в собственном бизнесе: разрабатываем бизнес-план // Баланс. Малый бизнес.- 2002.-№1. - С.18-20.

40. Покропивний С.Ф. Стратегія, організація, ефективність. Навчальний посібник / Колот В.М. - К.: КНЕУ, 1998 р. – 233 с.

41. Покропивний С.Ф. Бізнес-план: Технологія розробкита обгрунтування: Навчально-методичний посібникдля самостійного вивчення дисципліни/ Соболь С.М., Швиданенко Г.О., Шапринська Л.М. – К.: КНЕУ, 2001. – 160 с.

42. Покропивний С.Ф. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посіб/ Колот В.М.; – К.: КНЕУ, 1998. – 352 с.

43. Прединвестиционные исследования и разработка бизнес-плана инвестиционного проекта / Под ред. В.С. Щелкова. – М.: ЗАО «Финстатинформ», 1999. – С.11-17.

44. Протопопова В.О., Полонський А.Н. Економіка підприємства. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Київ: ЦУЛ, 2002.-220с.

45. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посіб.-2-ге вид. стер. К.: Вікар, 2002.-176с.- (Вища освіта XXI століття).

46. Рындя А. Подробности годовой финансовой отчетности // Налоги и бухгалтерский учет. Спецвыпуск. - №23 (9 дек. 2002).

47. Савицкая Г.А. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Минск: Нов. знание, 2000. – 688 с.

48. СНиП 2.01.02–85. Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений. [Текст] – Введ. с 1987–01–01. – М. : Госстрой СССР, 1987. – 12 с.

49. СНиП 2.04.05–91. Отопление, вентиляция и кондиционирование. [Текст] – Введ. с 2004–01–01. – М. : Промстройпроект, 2004. – 173 с.

50. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и мкроуровень): Учеб. пособ. / Калина А.В. и др. – К.: МАУП, 1998. – 266 с.

51. Соколова Л.В. Конкурентоспособность предприятия и критерии ее оценки / Маркетинг и реклама. – 1999. - №5-6. – С.31-33.

52. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства.- Львів: ЛБУНБУ, 2000.- 485с.

53. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України: Підруч. Для студ. економ. спец. вищ. навч. закл. – Вид.5-те, доп. й перероб. – К.: А.С.К., 2002. – 784 с.

54. Румянцева З.П. Менеджмент организации / Саломатин Н.А. и др. - М.: ИНФРА-М, 1996. ─ 226 с.

55. Русак Н.А. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности. / Под ред. Стражева В.И. / Стражев В.И., Мигун О.Ф. - Миснк: Вышэйшая школа, 1998. – 267 с.

56. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия / Г.В. Савицкая - Минск: ИП "Экоперспектива", 1998. – 189 с.

57. Справочник финансиста предприятия. - М.: ИНФРА-М, 1996. – 312 с.

58. Стражев В.И. Оперативное управление предприятием, проблемы учета и анализа / Стражев В.И. - Минск: Наука и техника, 1973. – 226 с.

59. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності: Навчально-методичний посібник / Ткаченко Н.М. -К.: ВТОВ "АСК", 1996; ─ 219с.

60. Ушакова Н.М., Економіка торгівельного підприємтсва / Ушакова Н.М. К.: “Хрещатик” 1999р. – 407 с.

61. Финансы /Под общ. ред. Л.А. Дробозиной. -М.: Финансы, Юнити, 2000.-527с.

62. Холод З.М. Методика фінансового аналізу діяльності підприємств різних організаційно-правових структур ВПК України / Чорняк О.З. - Львів: Фенікс, 1997 р. ─ 395 с.

63. Чернелевський Л.М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі. Підручник. – К., 2003 – 312 с.

64. Шаповал В.М., Аврамчук Р.Н., Ткаченко О.В. Економіка підприємства: Уведення в спеціальність: Навч. посіб./ За науковою і загальною редакцією д-ра екон. наук, проф. Ткаченка В.А. – Київ: 2003. – 288с.

65. Шашурин Ю.С. Себестоимость в оперативном управлений предприятием / Черезов А.В. - М.: 000 Издательско-Консалтинговая Компания "ДеКА", 2000. - 212 с.

66. Шеремет А.Д. Методика финансового анализа / Сайфулин Р.С. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 367 с.

67. Шим Д. Методы управления стоимостью и анализа затрат / Сигел Д. - М.: Филинь, 1996 г. – 217 с.

68. Юров В.Ф. Прибыль в рыночной экономике: вопросы теории и практики / Юров В.Ф. - М., Финансы и статистика, 2001 – 243с.

ДОДАТКИ