1.8 Аналіз прибутку, собівартості рентабельності і продукції

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має виключно важливе значення. Він дозволяє виявити тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив чинників на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції.

Найбільш важливою ознакою для ланцюгів аналізу є ділення витрат по елементах витрат, по статтях витрат, за способом віднесення на собівартість продукції.

На основі елементів витрат складаються кошториси витрат. Ділення витрат по статтях собівартості дозволяє розрахувати витрати на одиницю продукції або партію, скласти калькуляцію.

Витрати, згруповані по статтях собівартості, відрізняються від витрат по її елементах тим, що вони відображають витрати, які пов'язані з виробництвом і реалізацією товарної продукції за даний звітний період. Витрати ж по елементах показують всі вироблені підприємством витрати ресурсів за звітний період, включаючи витрати на зростання залишків незавершеного виробництва, витрати, віднесені за рахунок майбутніх періодів і тому подібне

Для підприємства, що працює в умовах ринкової економіки, часто мають місце економічні ситуації, пов'язані з коливаннями завантаження виробничих потужностей, що спричиняє за собою зміну виробництва і продажів, а це у свою чергу, істотно впливає на собівартість продукції, а отже, на фінансові результати. З цим зв'язаний ділення витрат на постійних і змінних.

Цьому діленню приділяється велика увага в західній системі обліку, яка носить назву “директ-костинг”. Основні положення даної теорії:

- поведінка витрат залежно від зміни обсягу виробництва;

- відносність (умовність) класифікації витрат на постійних і змінних;

- методи ділення витрат на постійних і змінних.

До постійних витрат прийнято відносити такі витрати, величина яких не міняється із зміною мірі завантаження виробничих потужностей або обсягу виробництва (амортизація, орендна плата, певні види заробітної плати керівників організацій і ін.)

Під змінними розуміють витрати, величина яких змінюється із зміною мірі завантаження виробничих потужностей або обсягів виробництва (витрати на сировині, основні матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників, витрати на технічну енергію і ін.)

Залежно від цієї класифікації загальні сумарні витрати на виробництво продукції (ВВ) можна представити у вигляді наступної формули [56]:

(3.38)

де A – сума постійних витрат;

B – ставка змінних витрат на одиницю продукції;

V_BП – обсяг виробництва продукції.

Тоді витрати на одиницю продукції (ВВ_од) слід записати у вигляді [56]:

(3.38)

Всі викладені положення використовують при проведенні аналізу собівартості. Його проводять по таким напрямкам:

- аналіз динаміки і структури узагальнювальних показників собівартості і чинників її зміни;

- аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції;

- аналіз прямих матеріальних і трудових витрат.

Джерела інформації: дані статистичної звітності, ф.№5-з “Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції”, дані бухгалтерського обліку: синтетичні і аналітичні рахунки, що відображають витрати матеріальних, трудових і грошових засобів, планові і звітні калькуляції собівартості продукції і ін.

Аналіз динаміки узагальнювальних показників і чинників. Аналіз собівартості починають з аналізу динаміки собівартості всієї товарної продукції. При цьому порівнюють фактичні витрати з плановими або з витратами базисного періоду. В процесі аналізу виявляють, по яких статтях витрат сталася найбільша перевитрата і як ця зміна вплинула на зміну загальної суми змінних і постійних витрат.

Загальна сума витрат може змінитися із-за обсягу випуску продукції, її структури, рівня змінних витрат на одиницю продукції і суми постійних витрат. Вивчення структури витрат на виробництво і її змін за звітний період по окремих елементах витрат, а також аналіз статей витрат фактично випущеної продукції складають наступний етап аналізу собівартості.

Аналіз структури собівартості проводиться зіставленням питомих ваг окремих елементів з планом і в динаміці.

За допомогою показників структури розглядається вплив кожної статті на суму абсолютної і відносної економії або перевитрати витрат. Аналіз структури витрат дозволяє оцінити матеріаломісткість, трудомісткість, енергоємність продукції, з'ясувати характер їх змін і вплив на собівартість продукції. Для оцінки впливу кожної статті витрат на собівартість 1 крб. товарної продукції розраховується рівень витрат по кожній статті і елементу витрат, вивчаються причини відхилень.

Рівень витрат визначається діленням витрат по кожній статті на об'єм товарної продукції.

Аналіз динаміки і виконання плану по структурі і рівню витрат дозволяє своєчасно реагувати на відхилення від планових, нормативних показників собівартості, приймати конкретні управлінські рішення по їх усуненню або узгодженню.

Аналіз витрат на гривню товарної продукції. Найбільш загальним показником собівартості продукції, що виражає її прямий зв'язок з прибутком, є рівень витрат на 1 гривню товарної продукції [56]:

(3.39)

Безпосередній вплив на зміну рівня витрат на 1 грн. товарної продукції надають чинники, які знаходяться з ним в прямому функціональному зв'язку: зміна об'єму випущеній продукції, її структури, зміна рівня цін на продукцію, зміну рівня питомих змінних витрат, зміну суми постійних витрат.

Аналіз прямих матеріальних і трудових витрат. Як правило, найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції займають витрати на сировину і матеріали. Розрахунок впливу чинників виробляється способом ланцюгових підстановок. Для цього необхідно виробити перерахунок витрат на виробництво продукції:

- за планом;

- за планом, який скорегований на фактичний обсяг виробництва продукції;

- за плановими нормами і планових цінах на фактичний випуск продукції;

- фактично за плановими цінами;

- фактично.

Витрати матеріалів на одиницю продукції залежить від якості сировини і матеріалів, заміни одного вигляду матеріалу іншим, зміни рецептури сировини, техніки, технології і організації виробництва, кваліфікації працівників, відходів сировини і ін.

Рівень середньої ціни матеріалів залежить від ринків сировини, відпускної ціни постачальника, внутрішньогрупової структури матеріальних ресурсів, рівня транспортно-заготівельних витрат, якості сировини і так далі

В результаті заміни одного матеріалу іншим змінюється не лише кількість спожитих матеріалів на одиницю продукції, але і їх вартість.

Розрахунки проводяться по кожному виду продукції на основі планових і звітних калькуляцій з подальшим узагальненням отриманих результатів в цілому по підприємству.

Аналіз прибутку і рентабельності. Узагальнювальна оцінка фінансового стану підприємства досягається на основі таких результативних показників, як прибуток і рентабельність.

Величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують всі сторони господарювання.

Аналіз формування і використання прибутку передбачає наступні етапи:

- аналіз складу і динаміки балансового прибутку.

- аналіз фінансових результатів від звичайних видів діяльності.

- аналіз рентабельності діяльності підприємства.

- аналіз розподілу і використання прибутку.

Джерела інформації: накладні на відвантаження продукції, дані аналітичного бухгалтерського обліку по рахунку продажів і рахункам “Прибутку і збитки”, “Нерозподілений прибуток, непокритий збиток”, форма бухгалтерської звітності №2 “Звіт про прибутки і збитки”, дані фінансового плану.

Аналіз складу і динаміки балансового прибутку. В процесі аналізу необхідно вивчити склад прибутку від звичайної діяльності, її структуру, динаміку і виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку необхідно враховувати інфляційні чинники зміни її суми. Для цього виручку необхідно скоректувати на середньозважений зростання цін на продукцію підприємства в середньому по галузі, а собівартість товарів, продукції (робіт, послуг) зменшити на їх приріст в результаті підвищення цін на спожиті ресурси за аналізований період.

Аналіз фінансових результатів від звичайних видів діяльності. Основну частину прибутку підприємства отримують від звичайних видів діяльності, до якої відносять прибуток від продажів продукції (робіт, послуг).

Прибуток від продажів продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох чинників першого рівня підпорядкування: об'єму продажів продукції; її структури; собівартості і рівня середньореалізаційних цін.

Об'єм продажів продукції може робити позитивний і негативний вплив на суму прибутки. Збільшення об'єму продажів рентабельній продукції наводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні об'єму продажів відбувається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції може робити як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутки. Якщо збільшиться доля рентабельніших видів продукції  в загальному об'ємі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в назад пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.

Виконання плану за об'ємом продажів обчислюють зіставленням фактичного об'єму реалізації з плановим в натуральному (якщо продукція однорідна), умовно-натуральному і у вартісному вираженні (якщо продукція неоднорідна по своєму складу), для чого бажано використовувати базовий (плановий) рівень собівартості окремих виробів, оскільки собівартість менше схильна до впливу структурного чинника, ніж виручка.

Потім слід визначити суму прибутку при фактичному об'ємі і структурі реалізованої продукції, але при плановій собівартості і планових цінах. Для цього необхідно від умовної виручки відняти умовну суму витрат [56]:

(3.40)

Потрібно підрахувати також, скільки прибутку підприємство могло б отримати при фактичному об'ємі продукції. Для цього від фактичної суми виручки слід відняти умовну суму витрат [56]:

(3.41)

Якщо підприємство виробляє неоднорідні види продукції, тоді структура реалізованої продукції визначається відношенням кожного виду продукції в оцінці за плановою собівартістю до загального об'єму продажів продукції в тій же оцінці.

Аналіз рентабельності продукції. Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з готівкою або використаними ресурсами. Їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент інвестиційній політиці і ціноутворенні.

Показники рентабельності можна об'єднати в декілька груп:

- показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва і інвестиційних проектів;

- показники, що характеризують рентабельність продажів;

- показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин.

Всі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку.

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) обчислюється шляхом відношення балансового (Пб) або чистого прибутку (Пч)  до суми витрат по реалізованій або виробленій продукції (ВВ) [56]:

(3.42)

Вона вказує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.

Рентабельність продажів розраховується діленням прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг або чистого прибутку на суму отриманої виручки (РП). Характеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутки має підприємство з рубля продажів. Широке вживання цей показник отримав в ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству і окремим видам продукції [56].

або (3.43)

Рентабельність (прибутковість) капіталу обчислюється відношенням балансового (чистою) прибутку до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу або окремих його доданків: власного (акціонерного), позикового, основного, оборотного, виробничого капіталу і т. д. [56]

або (3.44)

В процесі аналізу слід вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їх рівню і провести міжгосподарські порівняння з підприємствами-конкурентами.

Рівень рентабельності виробничої діяльності (окупність витрат), обчислений в цілому по підприємству (R), залежить від трьох основних чинників першого порядку: зміни структури реалізованій продукції, її собівартості і середніх цін реалізації.

Факторна модель цього показника має вигляд [56]:

(3.45)

Розрахунок впливу чинників першого порядку на зміну рівня рентабельності в цілому по підприємству можна виконати способом ланцюгових підстановок.

Рівень рентабельності продажів окремих видів продукції залежить від середнього рівня ціни і собівартості виробу [56]:

(3.46)

Аналогічно здійснюється факторний аналіз рентабельності інвестованого капіталу. Балансова сума прибутку залежить від об'єму реалізованої продукції, її структури, собівартості, середнього рівня цін і фінансових результатів від інших видів діяльності, не пов'язаних з реалізацією продукції і послуг.

Середньорічна сума основного і оборотного капіталу залежить від об'єму продажів і швидкості обігу капіталу (коефіцієнта оборотності К_об), який визначається відношенням суми звороту до середньорічної суми основного і оборотного капіталу.

Чим швидше обертається капітал на підприємстві, тим менше його потрібно для забезпечення запланованого об'єму продажів.

І навпаки, уповільнення оборотності капіталу вимагає додаткового залучення засобів для забезпечення того ж обсягу виробництва і реалізації продукції. Таким чином, об'єм продажів сам по собі не робить впливу на рівень рентабельності, оскільки з його зміною пропорційно збільшуються або зменшуються сума прибутку і сума основного і оборотного капіталу за умови незмінності останніх чинників.

Резерви збільшення суми прибутку визначаються по кожному виду товарної продукції. Основними їх джерелами є збільшення об'єму реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на вигідніших ринках збуту і так далі

Аналіз розподілу і використання прибутку підприємства. Після сплати податків прибуток розподіляється таким чином: одна частина використовується на розширення виробництва (фонд накопичення), інша - на капітальні вкладення в соціальну сферу (фонд соціальної сфери), третя - на матеріальне заохочення працівників підприємства. Створюється також резервний фонд підприємства.

Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, аби при розподілі прибутку була досягнута оптимальність в задоволенні інтересів держави, підприємства і працівників. Держава зацікавлена отримати якомога більше прибутку до бюджету. Керівництво підприємства прагне направити велику суму прибутку на розширене відтворення. Працівники зацікавлені в підвищенні оплати праці.