- •1. Туроператор як суб’єкт туристичного ринку
- •2. Зовнішнє середовище туроперейтингу.
- •4. Туристичні ресурси як фактор зовнішнього середовища туризму
- •5.Зовнішні фактори туроперейтингу.
- •6. Оцінка впливу екзогенних факторів туроперейтингу
- •7. Турист як фактор мікросередовища туроперейтингу.
- •8. Основи тур-проектування
- •9. Основи туроператорської діяльності.
- •10. Визначення фокус-групи.
- •11. Концепція маркетингу в тур-плануванні.
- •12. Диференціація пропозицій туроператорів на конкурентному
- •13. Сегментування туристичного ринку.
- •14. Позиціонування турів та туроператорів.
- •15. Маркетингове дослідження і аналіз конкурентного середовища.
- •16.Основи тур-планування.
- •17. Схеми роботи туристичного оператора з реалізації і організації турів.
- •19. Ідентифікація постачальників туристичних послуг.
- •20. Основні схеми роботи туроператора з постачальниками туристичних послуг.
- •21. Ціноформування тур-продукту.
- •22. Формування асортименту тур оператора.
- •23. Просування тур-продукт
- •25. Правові відносини в сфері туризму.
- •26. Документообіг в туроперейтингу.
- •27. Правові основи туристичної діяльності в Україні.
- •28. Управління конфліктами в туроперейтингу.
- •29. Громадянська відповідальність тур операторів перед туристами.
- •30. Методи попередження (запобігання) конфліктів.
- •31. Відповідальність туроператорів перед третіми особами і органами державної та місцевої влади.
- •32. Внутріфірмові конфлікти.
- •33. Кримінальна відповідальність робітників туроператора.
- •35. Схема розробки туру.
- •40. Ліцензування та стандартизація в туроперейтингу.
- •41. Внутрішня структура туристичної фірми.
- •43. Туристський ваучер та правила його використання
- •44. Нормативно-правова база туристичного обслуговування
- •45. Договір тур фірми з клієнтом.
- •46. Класифікація туристичних маршрутів.
- •48. Робота працівників туристичної фірми з клієнтами.
- •52. Туристична діяльність та складові її середовища.
44. Нормативно-правова база туристичного обслуговування
Нормативно-правова база туристичної діяльності регулюється як спеціальним, так і загальним законодавством.
До норм загального законодавства належать:
– Конституція України, якою закріплені основні права і свободи людини, їх гарантії;
– Господарський кодекс України;
– Закони України – "Про захист прав споживачів", що є основою державного регулювання безпеки товарів і послуг з метою захисту людини, її майнового та природного середовища; "Про порядок виїзду із України і в'їзду в Україну громадян України"; "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"; "Про страхування"; "Про рекламу"; "Про державний кордон України"; "Про охорону навколишнього природного середовища"; "Про правовий статус іноземців"; "Про охорону культурної спадщини" тощо.
45. Договір тур фірми з клієнтом.
обов'язання про надання послуг – це важлива група договірних зобов'язань, до яких належать перевезення, транспортне експедирування, доручення, страхування, комісія, туристичне обслуговування, зберігання, інформаційні послуги, позика, кредит, банківський рахунок, банківський вклад, управління майном, сплатне надання інших послуг, тощо [14, 121].
Загальним для всіх договірних зобов'язань з надання послуг є те, що об'єктом їх є послуги нематеріального характеру. У цьому полягає основна відмінність їх від договорів підряду, де об'єктом є результат діяльності виконавця, тобто матеріальний об'єкт.
Російські вчені, вивчаючи зобов'язання з надання послуг, зазначали, що у римському праві надання послуг поділялося на дві великі групи – надання фізичної праці за гроші та надання духовної діяльності. У російській дореволюційній літературі відокремлення договорів про надання послуг не здійснювалось. Так, Г.Ф. Шершеневич, проводячи класифікацію договорів, в основу поділу закладає, наприклад, мету договору. Однією із груп за цією ознакою він визначає надання користування чужими послугами [17].
У радянській літературі питанню виділення окремо договорів про надання послуг приділялася значна увага. Треба зазначити, що як ЦК УРСР 1922 р., так і ЦК УРСР 1964 р. не розглядали договір послуг окремо як такий. Але в науковій літературі це питання навіть викликало дискусію. Деякі автори вважали, що робота підрядника може полягати і в наданні послуг, інші – навпаки, розширювали поняття послуг до включення у них підрядних робіт.
Особливу позицію займав А.Ю. Кабалкін. Поділивши всі договори на дванадцять груп, окремо договір про надання послуг він не виділяв, а договори, що належать до договорів послуг, назвав договорами про здійснення юридичних чи фактичних послуг. Проте будь-який інший договір також передбачає виконання юридичних або фактичних дій, і ця ознака є не особливою для певного виду договорів, а може належати і до будь-якого іншого.
Найбільш поширеною була позиція щодо відокремлення договорів послуг від договорів підряду, якої дотримувались О.С. Іоффе, Ю.X. Калмиков, В.Ф. Яковлев, О.А. Пушкін.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Договір послуг, як правило, є платним. Замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором.
За загальним правилом виконавець має надати послугу особисто.
Якщо за договором підряду основною метою є результат діяльності підрядника, тобто матеріальний об'єкт, то за договором надання послуг результат здійснення діяльності виконавця має нематеріальний характер, послуга споживається отримувачем у процесі її надання.
У деяких випадках, якщо це випливає з умов договору або замовник висловив свій намір чи бажання, або відсутність заперечень, виконавець може покласти виконання умов договору на іншу особу.
Вибір особи у цьому випадку та відповідальність за її добросовісність, рівень кваліфікації та наслідки дій несе виконавець, який може передати іншій особі як весь обсяг робіт щодо виконання послуги, так і окремі повноваження або окремі дії. Так, беручи на себе виконання договору перевезення, перевізник може доручити охорону вантажу на шляху слідування іншій особі. При цьому відповідальність за збереження вантажу залишається за перевізником. Замовник, як правило, навіть не знає, хто і в якій частині здійснює охорону.
Цивільним законодавством радянського періоду не виділялися окремо договори надання послуг, але в науці цивільного права давно робилися спроби провести систематизацію окремих видів зобов'язань. Так, окремо досліджувалися зобов'язання з передачі майна, зобов'язання на виконання робіт та зобов'язання про надання послуг [14, 122].
З огляду на стан сучасного законодавства можна відокремити певні види договорів про надання послуг. В юридичній літературі, з огляду на характер діяльності надавача послуг, їх поділяють на послуги фактичного характеру – перевезення, зберігання, сплатне надання послуг; послуги юридичного характеру – доручення, комісія; комплексно юридичного та фактичного характеру – транспортне експедирування, управління майном, послуги фінансового характеру – позика, кредит, банківський вклад, банківський рахунок, страхування.
Однією з істотних умов договору про сплатне надання послуг є оплата, тобто її розмір, терміни та порядок внесення.
У разі, якщо виконавець не може виконати умови договору не з власної вини, замовник зобов'язаний виплатити йому розумну плату. Якщо неможливість виконання договору виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України). Ця норма має диспозитивний характер. Сторони можуть пом'якшити наслідки для замовника, якщо договір про надання послуг неможливо виконати з його вини, або передбачити інший варіант перебігу подій.
Закон передбачає обов'язок замовника відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати за договором безоплатного надання послуг (ст. 904 ЦК України). Причому цей обов'язок зберігає свою силу у разі, коли такий договір неможливо виконати внаслідок винних дій замовника або внаслідок дії непереборної сили.
Сторонами договору про надання послуг виступають: особа, яка надає послуги, – виконавець та особа, яка отримує послугу, – замовник. На них поширюються загальні правила щодо участі осіб у цивільному обігу.
У зв'язку з тим, що послуги переважно пов'язуються з особою, яка їх надає, до неї ставляться певні підвищені вимоги. Це значить, що здебільшого виконавець має отримати спеціальний дозвіл – ліцензію для здійснення своєї діяльності; мати певну кваліфікацію, освіту, стаж роботи. Ця вимога стосується юридичної, туристичної, медичної, аудиторської діяльності, послуг страхування тощо.
Основним обов'язком виконавця є надання послуг або послуги за завданням замовника. Ризик неможливості виконання договору, що виник внаслідок обставин, за які жодна зі сторін не відповідає, несе замовник. Тому за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Ризик втрати майна, що використовувалось у процесі виконання договору, оскільки про це ніде окремо не йдеться, несе, за загальним правилом, його власник.
Однією з істотних умов договору надання послуг є якість виконання роботи. Якщо послуги надані з відступом від умов договору або іншими явними недоліками, що роблять результат надання такої послуги непридатним, або виконавець своїми діями при виконанні договору спричинив шкоду замовникові, то сторони мають у договорі передбачити наслідки такого неналежного виконання або керуватися загальними правилами про відповідальність, передбаченими законом.
Договір надання послуг, як і договір підряду, є двостороннім, тобто права й обов'язки за ним має кожна сторона.
У ЦК України договір про надання послуг дістав своє врегулювання у главі 63, але кілька статей, що дають визначення цього виду договору та описують його істотні ознаки, не дають належного уявлення про таку важливу групу договорів, що їх об'єднують послуги. Тому при укладенні та виконанні договору про надання послуг сторони мають відобразити усі особливості своїх відносин та їх специфічні риси.
