40. Ліцензування та стандартизація в туроперейтингу.

Суб'єкти туристичної діяльності – туроператори і турагенти – перед наданням туристичних послуг повинні отримати відповідні ліцензії. Ліцензування туристичної діяльності відбувається з метою створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг, забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища та підвищення рівня туристичного обслуговування [3]. Ліцензії так і називаються: ліцензія на туроператорську діяльність та ліцензія на турагентську діяльність. Органом, що здійснює ліцензування туристичної діяльності, є Державна служба туризму і курортів при Міністерстві культури і туризму України.

Суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Крім того, туроператор може здійснювати і турагентську діяльність – уже без отримання відповідної ліцензії.

Підприємства не мають права використовувати у своїй назві слова "туроператор" і "турагент" без отримання ними ліцензії на здійснення відповідної діяльності.

Надання туристичних послуг без наявності ліцензії є суттєвим правопорушенням і тягне за собою як адміністративну, так і кримінальну відповідальність. Міра відповідальності (адміністративної чи кримінальної) визначається залежно від розмірів доходів, отриманих від діяльності без наявності ліцензії. Так, у разі отримання доходу від туристичної діяльності в розмірі 17 тисяч гривень і вище без наявності ліцензії, правопорушнику "світить" кримінальна відповідальність у вигляді штрафу обсягом від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 4250 гривень) або виправних робіт на строк до 2 років, або обмеження волі на той самий строк. У разі отримання меншого доходу можна буде обмежитись адміністративною відповідальністю у вигляді штрафу обсягом від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 680 гривень) з конфіскацією знарядь виробництва чи без такої.

Фахівцями туристичного супроводу можуть бути фізичні особи (не обов'язково підприємці), які отримали дозволи на право здійснення туристичного супроводу. Такі дозволи видаються у межах певної адміністративної території спеціальними акредитаційними комісіями, створеними Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. Дозвіл видається строком на три роки. Через три роки доведеться отримувати новий дозвіл. Працівники підприємств, що надають туристичні послуги, не потребують отримання дозволу, якщо надання туристичного супроводу належить до їхніх трудових обов'язків. Надання туристичного супроводу без отримання відповідного дозволу тягне за собою також адміністративну відповідальність, межі якої визначені вище. Кримінальна відповідальність за таке правопорушення не передбачена.

41. Внутрішня структура туристичної фірми.

Кожне туристичне підприємство, перш за все, є продуктом свого зовнішнього середовища. Саме на створення відповідного внутрішнього середовища туристичного підприємства та на його повну адаптацію до зовнішнього спрямовані зусилля менеджерів.Внутрішнє середовище туристичної фірми визначається внутрішніми змінними, тобто тими складовими елементами комерційного підприємства, на які спрямовано управлінський процес і через які він реалізується.Основними внутрішніми змінними в туристичній фірмі є цілі, структура, завдання, технології та люди. Всі ці змінні  залежні одна від одної та знаходяться в певній субординації.Таким чином, у загальному характеризуючи організаційну структуру, можна виділити декілька положень, що визначають її значимість:• організаційна структура фірми забезпечує координацію всіх функцій управління;• структура організації визначає права і обов’язки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях;• від організаційної структури залежить ефективність діяльності фірми, її виживання і процвітання;• структура ще склалась у конкретній фірмі, визначає організаційну поведінку її співробітників, тобто стиль управління та якість праці колективу.Основні вимоги, що пред’являються до формування сучасної організаційної структури туристичного підприємства, такі:• відповідність організаційної структури цілям та завданням під приємства;• охоплення всіх функцій менеджменту на підприємстві;• чіткий розподіл функцій і обсяг робіт за рівнями управління;• раціональне поєднання централізації і децентралізації кожної функції;• наявність на кожному рівні управління системи організації ро біт, інструкцій, нормативів та норм виконання робіт;• визначення прав та обов’язків кожного рівня управління;• розмежування повноважень і кола відповідальності.Таким чином, для формування правильної організаційної структури необхідно здійснити поділ підприємства по горизонталі на блоки, які відповідали б найважливішим напрямам діяльності з реалізації стратегії:• встановити співвідношення повноважень різних посад (що було передбачено посадовими інструкціями), при цьому керівник регламентує діяльність кожного відділу;• визначити посадові обов’язки як сукупність певних завдань і функцій, які також передбачені інструкцією на кожну посадову особу.Кожна посадова особа приймає рішення в межах своєї компетенції і функціональних обов’язків, але вона може виявити ініціативу, хоча напрям ініціативи визначений посадовою інструкцією.

42. Правові основи розрахунків в туроперейтингу.

Як і в будь-який інший комерційної діяльності, в російському туроперейтинга поширені такі форми розрахунків - безготівкові, готівкові, туристичні кредити, а також, що викликано, насамперед, специфікою сучасних ринкових відносин в Росії, - бартерні та залікові схеми розрахунків.Безготівкові розрахунки в туроперейтингаПри безготівковому грошовому обігу реальні грошові знаки як засіб платежу між туроператором і третіми особами відсутні, а використовуються своєрідні символи, тобто цифрові записи про що звертається грошовій масі. Класична схема безготівкових платежів полягає в дорученні туроператора, даваемом банку (іншій кредитній установі), списати з його рахунку в даному банку певну суму і записати її на рахунок іншої юридичної або фізичної особи в цьому чи іншому банку. Для зберігання безготівкових грошей туроператор відкриває в банку або іншій кредитній установі на своє ім'я рахунок (розрахунковий, поточний або інший).У системі безготівкових розрахунків в даний час все частіше використовуються електронні пристрої, що дозволяють в мінімально короткі терміни передавати відповідну інформацію про розрахунки не тільки в межах одного населеного пункту, а й у масштабах всієї країни і між державами.Будь-яка держава, в тому числі і Росія зацікавлена ​​в максимально широкому використанні безготівкового грошового обігу (розрахунків), оскільки банкноти і монети як фізичні об'єкти схильні природним процесам зносу та зношені грошові знаки доводиться вилучати з обігу і замінювати новими такого ж достоїнства. До того ж для перерахунку, інкасування, зберігання і перевезення готівкових грошей потрібні додаткові витрати.Безготівкові розрахунки позбавлені цих недоліків, собівартість одного безготівкового розрахунку незначна, тому держава всіляко стимулює безготівкові розрахунки, використовуючи в необхідних випадках і прямі юридичні заборони на вчинення деяких дій в готівці.Політика розширення безготівкових розрахунків та обмеження готівкових розрахунків викладена в Указі Президента РФ «Про додаткові заходи з обмеження готівково-грошового обігу» і в деяких інших нормативних актах.Готівкові розрахунки і касові операції в туроперейтингаКасові операції - сукупність матеріально-технічних процедур, які полягають у прийомі, зберіганні та видачі готівкових грошей. Зазначені процедури врегульовані нормами фінансового права, які являють собою спеціальний фінансово-правовий інститут.Регулювання порядку ведення касових операцій забезпечує також органічне поєднання інтересів держави та суб'єктів готівково-грошового обігу. У першому і другому випадку державне регулювання касових операцій має основною метою забезпечити максимально можливе скорочення знахо-дящейся в обороті готівково-грошової маси. Крім того, скрупульозне дотримання правил ведення касових операцій гарантує дотримання приватних інтересів банків, підприємств та інших суб'єктів - збереження готівкових грошей. У третьому випадку переслідуються інтереси, насамперед, держави - забезпечити точний облік оподатковуваних сум. Разом з тим облікові дані про вступників від населення готівкових грошах дають можливість власнику підприємства здійснювати внутрішній контроль за станом грошового обороту на даному підприємстві. Правове регулювання касових операцій всіх названих видів здійснюється в найбільш загальній формі вищими органами державної влади РФ.Встановлено, що будь-які підприємства, організації та установи, включаючи туристичні, незалежно від їх організаційно-правової форми, а отже, і власності:■ зобов'язані зберігати свої грошові кошти в установах банків;■ повинні проводити розрахунки за своїми зобов'язаннями з іншими підприємствами в безготівковому порядку через установи банків;■ можуть мати у своїй касі готівку в межах лімітів, встановлених установами банків за погодженням з керівниками підприємств;■ зобов'язані здавати в банк всю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі в порядку і строки, встановлені установами банків;■ мають право зберігати у своїх касах готівку понад встановлені ліміти лише для оплати праці, виплати допомоги по соціальному страхуванню, стипендій, і тільки на строк не вище трьох робочих днів, включаючи день отримання грошей в установі банку.Всі готівкові гроші, що надходять до туроператора, повинні в обов'язковому порядку документально оприбутковуватися. Всі готівкові гроші, що видаються туроператорами також повинні документально оформлятися.Основні грошові документи - прибуткові та видаткові касові ордери, які оформляються на основі первинних документів - договорів, заяв тощо У касовій книзі повинна бути відображена кожна операція з прийому та витрачання грошей по кожному операційного дня.Розпорядник кредиту - керівник туроператора або спеціально уповноважена особа підписує прибуткові та витрата-ві ордери, а також чеки на отримання грошей в кредитних установах.Готівкові гроші можуть зберігатися лише в межах ліміту, спеціально встановленого обслуговуючим його банком для даної організації з урахуванням її потреб у готівці. По закінченню робочого дня понад лімітні суми готівкових грошей повинні здаватися в банк. У касі туроператора може залишатися лише така сума грошей, яка необхідна для здійснення наступного дня невідкладних невеликих платежів. Винятки з цього правила спеціально обумовлюються в урядових постановах або в нормативних актах Банку Росії. Повинна бути забезпечена схоронність грошей, для чого приміщення каси обладнуються належним чином (сейф, грати на вікнах, сигналізація і т.д.).У відношенні туроператорів урядом Російської Федерації затверджено порядок, дозволяючий здійснення грошових розрахунків з населенням без застосування контрольно-касових машин, за умови, що купують туристичні послуги видаються крім прибуткових ордерів ще й подорожні листи (путівки) - бланки встановленої форми суворої звітності.Застосування туристичних кредитів у туроперейтингаСенс туристичного кредиту полягає в разовій виплаті туроператором великої суми грошових коштів постачальникам туристичних послуг (наприклад, готелю, перевізнику або meet-компанії), яка формує так званий «депозит туроператора» на рахунку постачальника, в рахунок подальших розрахунків між туроператором і постачальником за надані туристичні послуги.Поява туристичного кредитування пояснюється необхідністю спрощення розрахунків між туроператором і постачальником. У разі щільного співробітництва туроператора і постачальника набагато простіше разово виплатити велику суму грошей (тим більше, якщо у туроператора є необхідні для здійснення такої виплати обігові кошти), ніж організовувати оплату кожного конкретного заїзду протягом туристичного сезону. На відміну від наведеної в третьому розділі комітент-форми придбання блоків місць у готелях, також характеризуемой виплатою Хотельери всієї суми вартості блоку місць за сезон ще до початку самого сезону, туристичний кредит не завжди пов'язаний з купівлею блоків місць і переходом на туроператора ризику хотельери. Більше того, туристичний кредит може опору-iвождающейся будь-яку безризикову форму співпраці туроператора і постачальника туристичної послуги, він лише просто служить для спрощення подальших розрахунків, пов'язаних з обслуговуванням туристів або груп туристів. Отже, виплачуючи постачальнику суму туристичного кредиту, туроператор може взагалі нічим не ризикувати і продавати послуги постачальника в рахунок виплаченого кредиту до моменту, поки "обрана" путівками сума не зрівняється з розміром самого кредиту. У разі, коли протягом туристичного сезону туроператор не зумів реалізувати послуг постачальника на суму, рівну за розміром туристичному кредитом, що залишилася на депозиті туроператора сума або повертається туроператору, або переходить на наступний туристичний сезон.Крім того, туристичний кредит, як і будь-який банківський, є платним. Плата за кредит, відповідно знімається з постачальника туристичних послуг у формі збільшення дисконту з вартості власних туристичних послуг (зазвичай на 5 -15% залежно від розмірів і форми туристичного кредиту).Бартерні схеми розрахунків у туроперейтингаОперації купівлі-продажу, при яких в єдиному документі, що підписується сторонами, передбачаються взаємні зобов'язання сторін або провести безгрошовий обмін товарами (послугами) дорівнює вартості або прийняти в оплату поставлених однієї зі сторін товарів (послуг) частково кошти, а частково товари, іменується зустрічній торгівлею. Другий варіант характеризує найбільш загальний ознака зустрічної торгівлі, а перший - її окремий випадок, іменований бартером. Відмінною рисою бартерних розрахунків в туроперейтинга є те, що одна зі сторін даної операції проводить розрахунок туристичними послугами.Поширеність бартерних операцій у російському туроперейтинга викликана:■ специфікою всієї вітчизняної економічної системи, що характеризується кризою неплатежів, відсутністю у суб'єктів господарювання великих сум готівки (безготівкових) грошей, нестачею оборотних коштів і т.д.;■ можливістю отримання додаткового прибутку з бартерних операцій.Останнє твердження потребує більш детальному розгляді. Як не дивно, але в умовах розвитку вітчизняного туроперейтинга використання в розрахунках з постачальниками турис-тичних послуг за бартерними схемами найчастіше більш прибутково, ніж грошовий розрахунок. Причинами цього є відсутність у постачальників великих обігових коштів, необхідних для розвитку власного бізнесу. Відсутність оборотних коштів постачальників туристичних послуг (найбільш часто ними виступають готельєри) пояснюється молодістю туристичного ринку Росії, але і одночасної необхідністю стрімко розвивати власний бізнес (як уже говорилося вище, темпи зростання туристичного ринку Росії випереджають темпи загального економічного ринку країни). Виходить, що постачальники туристичних послуг виявляються затиснутими в кут: з одного боку, для того, щоб залишатися впливовими гравцями туристичного ринку регіону, їм необхідно вкладати великі суми в розвиток власної інфраструктури (наприклад, ті ж самі готелі для того, щоб залишатися популярними серед населення, повинні постійно підвищувати якість обслуговування та рівень комфорту), з іншого - готельєри позбавлені можливості здійснення таких великих капіталовкладень у власний бізнес. Нерозвиненість системи кредитування, відсутність великих іноземних інвесторів, відсутність впевненості в стабільності туристичного бізнесу в найближчому майбутньому, змушують постачальників туристичних послуг вишукувати інші, менш витратні і ризиковані ніж банківське кредитування, і не ставлять в сильну залежність від кредитора як інвестування, шляхи залучення капіталовкладень у власний бізнес. Одним з найбільш популярних в кінці 1990-х років видом капіталовкладень в підприємства туристичної індустрії став бартерний розрахунок з туристичними операторами.Сенс бартерного розрахунку між туроператором і постачальником туристичних послуг полягає в тому, що туроператор надає постачальникові туристичних послуг певну кількість необхідних постачальнику товарів або послуг (наприклад, необхідні для здійснення ремонту будівельні матеріали або сантехніку; меблі або постільна білизна; посуд або спортивний інвентар; організовує постачальнику участь у відомих виставках і т.д.) в обмін на подальше надання постачальником власних туристичних послуг.Наприклад, туроператор власними силами організовує ремонт одного з корпусів готелю на суму в 1 000 000 руб (наприклад, наймає будівельно-ремонтну бригаду і сам з нею розплачується). Після закінчення цього ремонту Хотельери стає боржником туроператора і починає безкоштовно приймативідправлених оператором туристів до тих пір, поки вартість наданих готелем туристичних послуг не досягне суми боргу (1 000 000 руб).Дана схема розрахунків має ряд переваг і недоліків як для туроператора, так і для постачальника туристичних послуг.Для туроператора розрахунок за бартерною схемою безперечно вигідний оскільки, по-перше, ставить його в більш вигідне, ніж інших туроператорів положення у відносинах з постачальником. Постачальник відчуває себе зобов'язаним настільки щедрому туроператору і, зрозуміло, йде на всякого роду поступки у відносинах з ним. По-друге, туроператор отримує туристичні послуги постачальника за мінімальними цінами, а це головний крок до зростання прибутку туроператора. Природа надприбутки туроператора при проведенні бартерних операцій полягає в так званій «подвійний націнці» товарів і послуг, що беруть участь у бартерному обміні. Насамперед, що надаються туроператором постачальнику товари або послуги мають закладену в їх відпускної ціни частку прибутку туроператора. Крім того, «друга націнка» пояснюється розмірами підвищеної комісії з боку хотельери (за великий розмір замовлень його готельних послуг). Описаний приклад, з фінансуванням туроператором ремонту готелю на 1 000 000 грн. можна зобразити так: В результаті наведеної схеми бартерної операції туристичний оператор набуває готельних послуг на суму 1 430 000 грн. при своїх фактичних витратах в 750 000 грн., тобто набуває готельні номери зі знижкою майже 48%! Такий величезний розмір дисконту з ліжко-місця можливий тільки при максимально ризикових формах взаємин туроператора і хотельери (оренда готелю або жорсткі блоки місць на умовах ко-мітмента). Ще одним безперечним плюсом застосування бартеру в туроперейтинга є те, що ризик заповнюваності номерів туроператор на себе не приймає. Оператор після проведення бартерної операції просто відправляє своїх туристів в конк-секретний готель, не перераховуючи за них гроші (в рахунок бартерної операції), не оплачуючи простою номерів.Хотельери, безсумнівно, віддають собі звіт в тому, що бартерні операції багато в чому позбавляють прибутку їх самих, проте часто погоджуються на бартерні операції і навіть самі пропонують туроператорам такі форми розрахунків. Причини такої готовності хотельеров можна логічно пояснити - вони змушені позбавляти себе понад-прибутків заради отримання реальної можливості модифікувати власну інфраструктуру і підвищити якість обслуговування гостей, забезпечуючи собі тим самим стабільний і прибутковий бізнес у майбутньому. При цьому використання бартерних операцій не вимагає від хотельери вкладення грошових коштів, не ставить його в залежність від інвестора, не примушує його ризикувати власним майном (як у випадку отримання банківського кредиту під заставу).З іншого боку, бартер приводить до заморожування великих коштів туроператора (в середньому не менш ніж на півроку), повернення вкладених коштів не гарантований і залежить від того, наскільки успішною буде торгівля путівками в плині сезону (а отже, на ступінь гарантованості повернення вкладених туроператором коштів впливають всі внутрішні і зовнішні чинники туроперейтинга). Крім того, необхідно відзначити, що бартерні операції поширені тільки в інсайд-туроперейтинга щодо вітчизняних постачальників туристичних послуг.На закінчення варто зазначити, що бартерні схеми розрахунків поширені не тільки у відносинах туроператора з постачальниками туристичних послуг, але і з іншими партнерами туроператора (наприклад, рекламними носіями, продавцями оргтехніки, орендодавцями і т.д.)томатізація туроперейтинга сьогодні - не тільки данина моді і досягненням науково-технічного прогресу, а й об'єктивна необхідність, яка пояснюється, перш за все, такими причинами:■ велика кількість рутинної роботи в туроперейтинга (складання каталогів, прайс-листів, описів, зведень, графіків розселення, робота з телефонними дзвінками, обробка заявок і т.д.), що займає більшу частину робочого часу менеджерів туроператора;■ необхідність роботи з паперами і документами;■ суворий облік і контроль в роботі, покликані не допускати «втрати з виду» часом несуттєвих факторів;■ необхідність підвищення оперативності туроперейтинга, вираженої, передусім, у швидкому підтвердженні заявок на бронювання, що підвищує якість обслуговування як клієнтів, так і агентів туроператора;■ вимога до зниження витрат туроператора і насамперед, до вивільнення менеджерів, зниження їх зайнятості.Основними напрямками автоматизації в сучасному туроперейтинга є наступні сфери прикладання праці:■ процедура формування туру і складання цінових додатків (у зв'язку з тим, що це досить трудомісткий процес, що вимагає, однак, постійної зосередженості і одночасної роботи з різними джерелами інформації);■ контроль продажу та стан блоку місць на різні дати;■ перманентний облік заявок туристів і турагентів, що дозволяє забезпечувати оперативне підтвердження заявок;■ облік розрахунків з партнерами (що особливо важливо для туроператора, що працює з безліччю постачальників за разовими заявками);■ формування пакетів документів для туристів або агентств (ваучери, путівки, анкети, страхові поліси, авіаквитки), що є рутинною і вимагає максимальної уваги роботою;■ розсилка пропозицій агентствам;■ бухгалтерська звітність.