Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pitannya_turopereytingm_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
522.75 Кб
Скачать

22. Формування асортименту тур оператора.

У реальному насправді дуже мало фірм, які пропонують ринку лише один товар. Як правило, фірма виготовляє і продає декілька товарів, а також може надавати деякі послуги. Всі ці товари і послуги визначають товарну номенклатуру фірми. Сукупність усіх асортиментних груп товарів, виготовлених фірмою, визначає так званий товарний асортимент. Товарний асортимент - це група товарів, схожих за своїми функціями, характером споживчих потреб, для задоволення яких їх купують, або за характером їх розподілу. Він характеризується: широтою (Кількість виготовлених асортиментних груп); глибиною (кількість асортиментних позицій в асортиментній групі); насиченістю (кількість асортиментних позицій у всіх асортиментних групах); гармонійністю (ступінь близькості товарів різних асортиментних груп з точки зору їх споживача або якихось інших показників).

Асортимент товарів - група товарів, пов'язаних між собою або в силу схожості сфери їх функціонування (застосування), або в рамках одного і того ж діапазону цін. Асортимент товарів - згідно з ГОСТ Р 51303-99 - набір товарів, об'єднаних за небудь одному або сукупності ознак.

Щоб забезпечити ефективну підприємницьку діяльність, фірма повинна постійно розвивати товарний асортимент. Необхідність цього обумовлена ​​низкою факторів:

-зміна попиту на окремі товари;

-поява нових або вдосконалення вже існуючих товарів в результаті проведених досліджень в області техніки і технології;

-зміни в товарному асортименті конкурентів.

Крім того, важливими факторами розвитку товарного асортименту є:

-доцільність використання вільних потужностей;

У нинішніх умовах, коли до товару з боку споживача висуваються підвищені вимоги по якості та асортименту, асортиментна політика є одним із самих головних напрямків діяльності маркетингу кожного підприємства. Як свідчить світовий досвід, лідерство в конкурентній боротьбі отримує той, хто найбільш компетентний в асортиментній політиці, володіє методами її реалізації і може максимально ефективно нею керувати.

23. Просування тур-продукт

Просування на ринку як самої турфірми, так і її туристичного продукту є найважливішим засобом маркетингу. Просуванням вважається налагодження зв'язків із реальними та потенційними споживачами туристичних послуг з метою їх інформування про пропоновані турпродукти і спонукання до купівлі.

Подібні зв'язки реалізуються через такі канали просування, як:

— реклама в засобах масової інформації та інших визнаних рекламо-носіях;

— стимулювання продажу;

— прямий продаж (прямий маркетинг);

— зв'язки з громадськістю (РК).

Усі заходи з просування турпродукту на ринку пов'язані з великими інвестиціями. Витрачаючи значні кошти на рекламу, підприємець ще не знає, наскільки вони окупляться в майбутньому. Тому ця ділянка маркетингової роботи вимагає особливої уваги.

Основними етапами роботи з просування турпродукту є:

— планування просування турпродукту на ринку;

— вибір каналів просування і рекламоносіїв;

— складання рекламного звернення;

— виконання й оцінка ефективності реклами.

Планування просування турпродукту на ринку включає: дослідження ринку, окреслення цілей, формування і розподіл бюджету.

24. Стратегії туроперейтингу на туристичному ринку.

Стратегія фірми - є сукупність її головних цілей та основних способів їх досягнення.Відповідно, стратегічне планування є процес визначення стратегічних цілей фірми (вони можуть бути як кількісними, так і якісними, як мати матеріальне чи економічний вираз, так і не мати такого), а також дефінірованія етапів досягнення поставлених цілей, в суворій відповідності з наявними ресурсами організації , або з тими ресурсами, доступ до яких фірма може отримати в найближчому майбутньому.На відміну від тактичного або оперативного планування, стратегування:■ більш суб'єктивно, оскільки менше визначається реально оточуючими діяльність фірми факторами внутрішнього і зовнішнього середовища і більшою мірою залежить від інтуїції, досвіду роботи та професійних знань менеджера;■ більш ризиковано, оскільки жоден навіть самий професійний в туризмі менеджер не зможе з максимальною точністю передбачити появу або динаміку розвитку того чи іншого екзогенного фактора;■ менш точно оцінюється, оскільки не може бути виражене в конкретних результатах.Риси стратегічного планування в Туроперейтинг:■ спрямованість у середньо-та довгострокову перспективи;■ орієнтація на вирішення ключових, визначальних для середовища або самого туроператора цілей, від досягнення яких залежить його проживання та / або прогрес;■ організаційна ув'язка намічених цілей з обсягом і структурою наявних можливостей або ресурсів туроператора, або тих, які можуть з'явитися у нього в найближчому майбутньому;■ необхідність врахування в стратегічному плануванні численних зовнішніх факторів, що роблять на нього як позитивне, так і негативний вплив і розробки заходів, необхідних для нейтралізації негативно впливають факторів, або підвищують ефективність і силу впливу позитивних обставин;■ планування має адаптивний характер, тобто здатне змінюватися при впливі певних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.Важливість стратегічного планування в туроперейтинга пояснюється тим, що наявність стратегії і строге проходження стратегічному плану дозволяють:■ не задовольняти власні комерційні амбіції туроператора миттєвою вигодою (навіть якщо розміри цієї вигоди перевершили найсміливіші очікування), а продовжувати слідувати до основним цілям і завданням;■ бути максимально готовим до виникнення передбачених негативних тенденцій туристичного ринку (наприклад, поява нових конкурентів, зниження попиту і т.д.);■ зберегти колектив і здорову корпоративну культуру в періоди різкого зниження туристичної активності (наприклад, у міжсезоння).Розробка стратегії туроперейтинга включає наступні стадії:■ аналіз досліджень зовнішнього і внутрішнього середовища фірми;■ встановлення бажаних орієнтирів і напрямів руху туроператора (так звані бачення і місія туроператора, а також комплекс його стратегічних цілей і завдань);■ стратегічний аналіз (порівняння виявлених цілей і завдань туроператора з результатами дослідження факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, визначення розривів між ними);■ дефінірованія стратегії (оптимально на цій стадії формування піддається модифікації, або так званої адаптивної стратегії);■ остаточний стратегічний план діяльності (адекватний умов зовнішнього і внутрішнього середовища і ув'язаний з реальними і потенційними можливостями туроператора).Стратегії, прийняті туроператором, можна класифікувати залежно від сфери або виду діяльності фірми, в яких вони розробляються і використовуються. Так, можна виділити:■ генеральні стратегії;■ маркетингові стратегії;■ стратегії конкурентної боротьби;■ стратегії ціноутворення;■ корпоративні стратегії;■ стратегії менеджменту туристичного продукту.Генеральні стратегії є загальними для всієї туристичної організації, визначають її майбутнє і перспективи, формують стратегії функціональних одиниць і підрозділів туроператора. Зрозуміло, приймають дані стратегії лише представники топ-менеджменту туроператора на досить тривалі терміни (не менше 1 року).Умовно всі прийняті генеральні стратегії можна розділити на стратегії стабільності, зростання, розвороту та ліквідації.Стратегія стабільності полягає в концентрації зусиль туроператора на існуючих напрямках бізнесу та їх підтримці. Тобто, кажучи іншими словами, сенс даної стратегії в тому, щоб не втратити всього того, що туроператор завоював на ринку на протязі всього терміну своєї активної діяльності (обсяг туристичних відправлень, позитивну репутацію, ринкову частку і т.д.). Дана стратегія застосовна тільки туроператорами, які зуміли домогтися певних успіхів на туристичному ринку або на протязі тривалого часу роботи, або в результаті великомасштабного й агресивного короткострокового проникнення на туристичний ринок регіону. З одного боку, стратегія, орієнтована на стабільність вимагає зосередженої уваги на проблемах в поточній діяльності туроператора (так званий фланговий аналіз), що здаються непомітними при стрімкому зростанні, підготовці до відбиття можливих атак конкурентів, змушує ретельно відстежувати найменші зміни ринкової кон'юнктури, з іншого - стратегія стабільності не має на увазі розширення ступеня впливу туроператора, захоплення нових ринків, хоча туроператор може мати необхідні можливості та професіоналізм для цього.Стратегія зростання, навпаки, в основному спрямована на збільшення організації і на зростання її впливу на ринку. Зростання організації здійснюється розширенням асортименту турів, виходом на нові туристичні ринки за допомогою збільшення кількості агентств, приєднанням до туроператора інших туристичних фірм (придбання або злиття) і т.д. Стратегія зростання орієнтована на отримання певних матеріальних благ (прибуток, вплив, роль на ринку) в перспективі, є найбільшим стимулом для власників підприємства і його працівників, однак вимагає максимальної ощадливості, інтуїтивність і професіоналізму, повинна бути адаптивною до змін середовища туроперейтинга. Крім того, найчастіше стратегії зростання туроператора досить дорогі і, отже, ризиковані.Стратегія розвороту застосовується досвідченими і зрілими туроператорами, ефективність діяльності яких неухильно падає, проте ще не досягла критичного значення. Тобто, у менеджерів залишається альтернатива ліквідації туроператора. У цьому випадку необхідно відмовитися від неефективних напрямків бізнесу (наприклад, відмова від роботи з конкретним напрямом або сегментом туристичного ринку), запровадити заходи економії коштів (наприклад, скорочення кількості працівників, реклами, зміна орендованого офісу), переоцінити місію і стратегічні цілі туроператора. Досить важливою залишається необхідність осмислення причин падіння продуктивності туроператорів і ефективності його діяльності.Нарешті, стратегія ліквідації орієнтована на догляд туроператора ринку, згортання його комерційної діяльності. Причинами прямування такої стратегії можуть стати кризова ситуація на туристичному ринку (наприклад, посилюють державний контроль над туристичним бізнесом заходи, падіння рівня, життя, зростання конкуренції тощо), рішення засновників і власників туроператора про необхідність згортання бізнесу, вимоги партнерів або державних органів (наприклад, за рішенням суду або внаслідок банкрутства туроператора). Стратегія ліквідації може бути як швидкої, тобто розуміти моментальне закриття і відхід з ринку, так і повільною, орієнтованої на роботу до останнього клієнта. У будь-якому випадку стратегія ліквідації не має позитивних рис, оскільки свідчить про визнання менеджментом туроператора власного безсилля в конкурентній боротьбі і нездатності адекватного реагування на зміну зовнішнього середовища туристичного ринку.Маркетингові стратегії відображають цілі і варіанти поведінки туроператора на туристичному ринку, визначають його турів, цінову та рекламну політику, дефинирует його ринкову нішу, є початковим етапом споживчої ідентифікації туроператора з тим чи іншим видом турів або туристичних напрямків. Аналіз практики поведінки туроператорів на ринку дозволяє судити про три найбільш поширених маркетингових стратегіях на туристичному ринку: мінімізації витрат, диференціації та фокусування.