Биография

Легкой атлетикой занимается с 9 лет. Профессионально играл и в футбол. Неоднократный победитель этапов Гран-при, которые проходят под эгидой Международной федерации легкой атлетики, Игр Британского содружества. В нынешнем году уже в четвертый раз пробежал стометровку быстрее 10 секунд.

Сайт: ЭХО планеты ИТАР-ТАСС

Самым быстрым человеком планеты стал 22-летний спринтер из Ямайки Асафа Пауэлл. На розыгрыше Супер Гран-при в Афинах он пробежал стометровку за 9,77 секунды. Прежний мировой рекорд, установленный Тимом Монтгомери (США) осенью 2002 года в Париже, улучшен на одну сотую секунды. Причем та же дорожка, по которой 15 июня промчался Пауэлл, прежде была для него несчастливой — на афинской Олимпиаде-2004 в финале стометровки бегун был пятым, хотя его прочили в победители. Рекордсменами в беге на 100 метров начиная с 1912 года по большей части были американцы. Пауэлл лишь четвертый рекордсмен-неамериканец. До него это были немец Армин Хари (1960) и два канадца: Перси Уильямс (1930) и Донован Бэйли (1996).

Родился в ноябре 1982 года в бедной многодетной семье. Легкой атлетикой занимается с 9 лет. Профессионально играл и в футбол. Неоднократный победитель этапов Гран-при, которые проходят под эгидой Международной федерации легкой атлетики, Игр Британского содружества. В нынешнем году уже в четвертый раз пробежал стометровку быстрее 10 секунд. Теперь мечтает повторить свой успех через два месяца на чемпионате мира в Хельсинки.

40. Усі легкоатлетичні вправи поділяються на п'ять видів фізичних вправ: ходьбу, біг, стрибки, метання і багатоборства. В кожному з цих видів існують свої різновиди та варіанти як для жінок, так і для чоловіків. Фізичні вправи забезпечують розвиток сили, швидкості, витривалості, поліпшують рухливість у суглобах, розширюють коло рухових навичок, сприяють вихованню вольових якостей. Така всебічна підготовка особливо необхідна в юнацькому віці. Правилами визначені дистанції та умови змагань для чоловіків, жінок і спортсменів різних вікових груп. Ходьба - спортивна вправа, яка суттєво відрізняється від звичайної ходьби і тому називається „спортивна ходьба”. Її особливістю є необхідність постійного контакту спортсмена з доріжкою. Порушення цієї вимоги призводить до переходу спортсмена на біг. Спеціальні судді, виявляючи фазу польоту, знімають спортсменів із змагань. Змагання зі спортивної ходьби проводяться на доріжці стадіону і на звичайних дорогах (дистанції від 3 до 50 км). Біг - природний спосіб пересування. Він займає центральне місце в легкій атлетиці. Це пояснюється не тільки різноманітністю його варіантів, але і тим, що біг є складовою частиною стрибків та метань. Розрізняють: гладкий біг, естафетний біг, біг у природних умовах (крос), біг із перешкодами.

• Гладкий біг проводиться на біговій доріжці по колу (проти годинникової стрілки) на певну відстань або час. При цьому розрізняють біг на: короткі відстані - від 30 до 400 м, середні - від 500 до 2000 м, довгі від 3000 до 10000 м, наддовгі дистанції - 20, 25, 30 км, а також марафонський біг (42 км 195 м), біг протягом однієї, двох годин. Коли тривалість бігу обмежена часом, то результат визначається довжиною дистанції (в метрах), пройденою за певний час.

• Біг у природних умовах по пересіченій місцевості (крос) проводиться на дистанціях до 12 км для чоловіків та 6 км для жінок.

• Біг із перешкодами поділяється на бар'єрний біг, який проводиться на біговій доріжці стадіону від 50 до 400 м з однотипними бар'єрами (від 5 до 10 шт.) на певній відстані і для кожного спортсмена окремо, та біг із перешкодами, який відбувається на біговій доріжці (через міцно встановлені бар'єри і яму з водою) на дистанціях 1500, 2000, 3000 м (стипль-чез ).

Естафетний біг - вид командного бігу, мета якого полягає в тому, щоб із найбільшою швидкістю пронести естафету від старту до фінішу, передаючи її один одному. Дистанція поділяється на окремі етапи за кількістю учасників у кожній команді. Учасник змагань, пробігши свій етап, передає естафету наступному бігуну. Етапи можуть поділятися на короткі - 4 х 60 м, 4 х 100 м, 4 х 200 м, 4 х 300 м, 4 х 400 м, середні - 3 х 800 м, 4 х 800 м, 10 х 1000 м, 4 х 1500 м і на змішані дистанції - 400 + 300 + 200 + 100 м або 100 + 200 + 300 + 400 м або 800 + 400 + 200 + 100 та інші. За умовами проведення естафети можуть бути зустрічними, відбуватись на доріжці стадіону чи вулицями міста (кільцеві або зіркові). Стрибок – це спосіб подолання відстані за допомогою акцентованої фази польоту. Стрибки характеризуються короткочасними максимальними нервово-м’язовими зусиллями. За своїм призначенням вони поділяються на стрибки в довжину і висоту. Стрибки у висоту та з жердиною виконуються через вертикальні перешкоди з метою стрибнути якомога вище. Мета стрибка у довжину і потрійного стрибка стрибнути якомога далі. Як тести для визначення рівня фізичної підготовленості і як тренувальний засіб застосовуються стрибки з місця в довжину, висоту і потрійним. Стрибаючи в довжину, використовують способи "зігнувши ноги", "прогнувшись" і „ножиці", у висоту – "переступання", "перекат", "хвиля", "перекидний" і "фосбюрі-флоп". Потрійний стрибок складається з послідовно виконуваних "скоку", "кроку" і "стрибка". Стрибок із жердиною виконується за допомогою рухливої опори – жердини. Заняття стрибками удосконалюють вміння володіти власним тілом, концентрувати зусилля в короткий проміжок часу, а також розвивають фізичні якості, які необхідні не тільки стрибунам, але і представникам інших видів спорту - баскетболістам, волейболістам, штангістам тощо. Метання - це природний спосіб переміщення снарядів у просторі. В легкій атлетиці метання виконують на дальність, а результати вимірюють у метрах і сантиметрах. Зусилля, що прикладаються спортсменом під час метань, виконуються короткочасно та потужно, "вибухом". Для виконання метань залучаються різні групи м'язів рак, плечового пояса, тулуба і ніг, що вимагає від спортсмена високого рівня розвитку сили, гнучкості, координації рухів, вміння концентрувати свої зусилля. За способом виконання легкоатлетичні метання поділяються на три види: з прямолінійного розбігу кидком із-за голови через плече (м'яч, граната, спис); із розгону снаряда обертами (диск, ядро, молот); після скоку поштовхом (ядро). Багатоборства складаються з декількох видів: бігу, стрибків, метань (триборства, чотириборства і т.д.). Назва багатоборства указує на кількість видів, що входять до їх складу. Результати і рекорди в багатоборствах визначаються за спеціальними таблицями і становлять суму очок, отриманих у кожному виді. До класичних багатоборств належать десятиборство у чоловіків і семиборство у жінок. Багатоборство є основою для тренувань із окремих видів легкої атлетики. Заняття багатоборством вимагають від спортсмена високого рівня технічної майстерності спринтера, сили метальника, пружності стрибуна, сміливості бар'єриста і витривалості бігуна на середні дистанції. Участь в змаганнях із багатоборств сприяє розвитку не тільки загальної витривалості, але і прояву вольових якостей, що є передумовою майбутніх успіхів і рекордів.

41) Діяльність головного судді умовно можна розділити на три етапи. Перший етап - підготовчий період. При проведенні всеукраїнських змагань цей етап розподіляється на дві частини - попередній і підготовчий та період перед змагальної підготовки. Тривалість підготовчого етапу залежить від масштабу змагань і може тривати від декількох днів /першість спортклубу ВНЗ/ до року /першість країни/. На цьому етапі головний суддя повинен:

1. Вивчити положення про змагання, звернувши особливу увагу на строки та місце проведення змагань, програму, тривалість змагань, кількісний склад учасників та їх кваліфікацію.

2.Ознайомитись з місцями проведення змагань, визначити місце розминки, шикування учасників перед початком програми, перевірити наявність і якість спортивного інвентаря та обладнання, технічних засобів та апаратури.

Вивчити кошторис на проведення змагань, звернувши особливу увагу на кількісний склад суддів та суму коштів, виділених для придбання нагороджувальної атрибутики і канцелярського приладдя.

Визначити приблизний кількісний склад учасників на видах та їх спортивно-технічну підготовку, щоб зібрати дані, потрібні для розробки програми-розкладу.

Затвердити склад головної суддівської колегії /головного секретаря, заступників головного судді, рефері змагань/.

Разом з оргкомітетом розробити проспект змагань.

Ознайомити адміністрацію стадіону з масштабом змагань та особливостями їх проведення. Своєчасно вручити їм програму-розклад змагань та їх пам'ятку, зробити заявки на необхідний для проведення змагань інвентар та обладнання, заявки на кількісний склад допоміжного персоналу по обслуговуванню змагань, вказати на існуючі недоліки в обладнанні місць для проведення змагань та зазначити строки їх усунення.

Головний суддя бере участь у розв'язанні таких господарських питань: створення нормальних умов для прийому учасників, представників, суддів, інших офіційних осіб; забезпечення учасників змагань розміщенням, харчуванням, необхідними транспортними засобами; виконання санітарно-гігієнічних вимог до місць проведення змагань; забезпечення суддівської колегії єдиною формою, необхідною документацією та канцелярськім приладдям, потрібною технікою для розмножування матеріалів і обчислювальною технікою; забезпечення спортсменів номерами учасників.

У період перед змагальної підготовки головний суддя:

- розробляє на підставі програми-розкладу та кількісного складу суддівської колегії разом із заступником або керівником служби по кадрах графік роботи суддівських бригад на всі дні за годинами та хвилинам змагань;

- розробляє разом з оргкомітетом та заступником головного судді /ЗГС/ чи керівником служби ІКСІ з інформації сценарій відкриття, закриття змагань, нагородження переможців та інших ритуалів і церемоній, знайомиться зі змістом дикторських текстів;

перевіряє спільно з ЗГС або КС по підготовці місць змагань та їх обладнанню остаточну підготовку місць змагань;

здійснює приймання готовності бази для проведення змагань, складає та оформляє акт про її придатність;

уточнює після приймання заявок та визначення кількості учасників програми програму-розклад, а при необхідності вносить до неї зміни;

проводить засідання головної суддівської колегії спільно з представниками, розглядає та уточнює незрозумілі питання, положення, порядок та форму проведення змагань, оголошує свої вимоги до учасників, тренерів, представників;

завершує комплектування складу та проводить загальне засідання суддівської колегії. Визначає загальні та особисті завдання суддям.

На етапі безпосереднього проведення змагань основне завдання головного судді - чітко провести змагання відповідно до затверджених правил, згідно із розробленою програмою, положенням та умовами їх проведення. Головний суддя здійснює загальне керівництво та несе відповідальність за проведення змагань. При безпосередньому проведенні змагань головному судді потрібно:

забезпечити порядок та безпеку на місцях проведення змагань і розминки;

координувати роботу суддівських бригад;

контролювати виконання суддями та учасниками правил змагань;

слідкувати за чітким та безперебійним ходом змагань;

- розбирати всі суперечки, які не може вирішити заступник головного судді, знайти правильне рішення;

- перевіряти правильність реєстрації рекордних досягнень. Обов'язки головного судді регламентовані правилами проведення змагань. Вони надають йому право:

1. Відміняти змагання, відкладати його початок, припиняти їх подальше проведення повністю або робити тимчасову перерву, якщо:

місце змагань виявилось непридатним або непристосованим;

інвентар або обладнання відсутнє, не відповідає правилам, виявилось непідготовлене або вийшло з ладу;

проведенню змагань шкодять метеорологічні умови /настання темряви, дуже сильний дощ, град, гроза та ін./; відсутній медичний персонал.

Проводити зміни в розкладі змагань. У випадку, коли кваліфікаційні нормативи виконало мало учасників, збільшити кількість учасників, допущених до основних змагань, або знизити кваліфікаційний норматив зі стрибків у висоту або з жердиною.

Не допускати до участі в змаганнях учасників, які за віком, підготовленістю не відповідають вимогам правил або положенню про змагання.

Звільняти суддів та представників від виконання своїх обов'язків, які вчинили грубість або неспроможні виконувати свої обов'язки.

Призначати нові змагання між учасниками, які, на його думку, мають на це право, якщо було порушення правил іншими учасниками або інші перешкоди

Головний суддя повинен працювати в тісному контакті з суддею-інспектором, втручатися в дії своїх заступників, рефері, старших суддів та суддів тільки в надзвичайних випадках /протести, відверті помилки, безладдя у секторах, порушення правил безпеки/, правильно реагувати на справедливі зауваження, які роблять на засіданнях суддівської колегії представники команд. Бажано на цих засіданнях розглядати всі суперечки, якщо зразу прийняти правильне рішення неможливо. Слід підбивати підсумки роботи суддівської колегії за кожний день змагань, аналізувати якість суддівства.

Інструктувати суддів краще на окремих засіданнях, де присутні тільки члени суддівської колегії.

По закінченні змагань головному судді необхідно:

дати оцінку роботи своїх заступників, рефері та всіх суддівських бригад. Розібрати недоліки, вказати на допущені помилки, передбачити шляхи їх виправлення;

відзначити роботу кращих суддів - нагородити їх грамотами, цінними подарунками, оголосити подяку;

розробити пропозиції щодо поліпшення якості проведення змагань, викласти це письмово та передати в організацію, яка їх проводить;

оформити, підписати та здати в організацію, яка проводила змагання, звіт з додатком усіх матеріалів та офіційних документів

42) Гнучкість природно зростає до 14-15 років, але у різних суглобах вона має різну динаміку розвитку. При цьому у дрібних суглобах розвивається швидше, ніж у великих. Амплітуда рухів у кульшових суглобах гетерохронно зростає до 13-ти років. Найвищий темп її приросту спостерігається з 7 до 8 та з 11 до 13 років Рухливість суглобів хребта має дещо іншу динаміку. У дівчат вона зростає до 14, а у хлопців — до 15 років. Надалі вона стабілізується, а у 16-17-річному віці починає прогресивно погіршуватись. Високі темпи її природного приросту у дівчат спостерігаються від 7 до 8, від 10 до 11 та з 12 до 14 років, а в хлопців від 7 до 11 та від 14 до 15 років. Якщо не застосовувати вправи з розвитку, то уже в юнацькому віці амплітуда рухів практично в усіх суглобах починає поступово зменшуватись. Враховуючи сенситивні періоди розвитку рухових якостей, цілеспрямовано розвивати гнучкість доцільно від 7-8 до 14-15 років.

43) Характеристика, техніка виконання Штовхання ядра виконується однією рукою від плеча з розгону, обмеженого колом діаметром 213,5 см, у сектор кутом 40°. У вихідному положенні ядро знаходиться біля шиї, і за правилами змагань рука не повинна змінювати це положення до фінального зусилля. Під час штовхання забороняється відводити ядро за лінію плечей. Після закінчення штовхання спортсмен повинен залишитись в колі. Ядро може бути різної ваги, але в змаганнях (залежно від віку і статі учасників) застосовуються ядра певної ваги (3, 4, 5, 6, 7.260 кг). Дальність поштовху вимірюється від внутрішнього краю сегмента до сліду, який залишило ядро під час падіння. Дальність польоту ядра залежить від швидкості, яка надається йому під час вильоту. Тому необхідно розвинути найбільшу початкову швидкість, враховуючи обмеження, передбачені правилами змагань. Загальновизнаний спосіб розгону ядра - скік на нозі, однойменній штовхальній руці. Під розгоном розуміють рухи, які починаються махом лівої (правої) ноги, до моменту приземлення на ліву(праву) ногу. Штовхання ядра складається з таких частин: тримання ядра, підготовки до скоку, його виконання, фінальне зусилля. Тримання ядра. Ядро тримається на пальцях руки: вказівний, середній і безіменний дещо розведені, мізинець може бути зігнутим (рис.40). Великим пальцем і мізинцем ядро утримують від скочування у процесі штовхання. Перед поштовхом ядро притискається до шиї в ділянці надключичної ямки. Кисть повернута долонею вперед, лікоть зігнутий, відведений від тулуба. У вихідному положенні, спиною до напряму штовхання, лікоть виводиться вперед-вправо. Можливі деякі відмінності, які залежать від співвідношення плеча і передпліччя, від сили м'язів і вихідного положення. Проте ядро обов'язково повинно бути в контакті з шиєю спортсмена (рис.41).

Підготовка до скоку і його виконання. Перед скоком спортсмен стає біля задньої частини кола, права нога ставиться впритул до кола, а ліва (напівзігнута) відводиться назад на носок. Ліва рука витягується в напрямі вперед-вгору, ядро притискується до шиї. Погляд спрямовано в протилежну сторону щодо напряму штовхання ядра. Вихідне положення метальника перед скоком нагадує положення перед фінальним зусиллям і тому воно краще забезпечує підготовку до нього під час скоку. Однак в положенні стоячи спиною, розгін (скок) можна починати з більш глибокого нахилу тулуба вперед (рис.42).

Під час виконання розгону перед спортсменом стоїть завдання надати оптимальної горизонтальної швидкості тілу з ядром і набути вигідного положення для фінального зусилля. Крім того, необхідно створити умови для плавного переходу від розгону до фінального зусилля. Готуючись до скоку, штовхальник піднімається на носок правої ноги і переміщуючи на неї вагу тіла, піднімає ліву ногу назад-вгору в напрямі поштовху. Потім, нахиляючись вперед, він присідає на правій нозі, опускає ліву зігнуту ногу вниз або підводить її до правої ноги. Відразу ж за цим виконується мах лівою ногою у напрямі штовхання, який супроводжується відштовхуванням правою ногою і наступним скоком. Під час маху лівою ногою назад вага штовхальника знаходиться на правій нозі. В міру відведення лівої ноги назад він переміщується в тому ж напрямі, зберігаючи опору на правій нозі, стегна розводяться до кута 120° і більше. В цей момент штовхальник вже знаходиться у положенні, яке характерне для початку фінального зусилля. Після відштовхування правою ногою і підтягування гомілки скок завершується. Відштовхування правою ногою може виконуватись з перекатом на п'яту, нога випрямляється не повністю. Під час виконання скоку гомілка швидко підтягається. Швидке і повне підтягування гомілки - важлива умова своєчасного початку фінального зусилля й ефективнішого використання сили м'язів ніг. Мах лівою ногою дозволяє легкоатлету не тільки рухатись по колу з великою швидкістю, але й активніше опускати ліву ногу на грунт, що дуже важливо для своєчасного фінального зусилля. Права нога після скоку ставиться на носок і зберігає вихідний напрям стопи або розвертається дещо досередини. Після скоку спортсмен набуває проміжного положення, найбільш вигідного для прикладання зусиль до ядра по найбільшому шляху в фінальному зусиллі. Це положення характеризується оптимальним нахилом тулуба у напрямі, протилежному штовханню і розміщенню ваги тіла на правій зігнутій нозі, що дозволяє віддалити ядро від точки ймовірного вильоту. Під час скоку з моменту відриву правої ноги до приземлення на обидві ноги тулуб дещо змінює своє положення - розгинається. Безопорна частина розгону триває 0.08-0.12 с. Після скоку стопа правої ноги ставиться з носка в центрі кола, а ліва також з носка біля сегмента приблизно на 0,5 стопи - ліворуч від діаметра кола, такий напрям стопи зберігається до кінця поштовху ногою. Проте існують варіанти розміщення правої ноги відносно центра кола. Фінальне зусилля. Швидкість вильоту ядра прямо залежить від довжини шляху й обернено від часу прикладання зусиль до ядра. Тому спортсмен повинен концентрувати вольові зусилля на виконанні штовхання з максимальним прискоренням і найдовшим шляхом. Для цього необхідно швидше опустити ліву ногу на опору і фінальне зусилля виконати з двохопорного положення ніг. Виштовхуванню ядра передує розгін-скок. Тиском правої ноги штовхальник повертає таз (до 186°), просуваючи його вперед. Відбувається «скручування» тулуба, в процесі якого розтягуються великі групи м'язів, що беруть участь у наступній роботі, створюючи потенційну енергію. Після розтягування м'язів, використовуючи їх еластичність, штовхальник повинен швидко повернути плечовий пояс і розгинаючи праву руку, виштовхнути ядро під потрібним кутом 40±2°. Всі ці складні рухи виконуються спортсменом за 0.4 с. Внаслідок активної роботи ніг випереджувальний поворот таза супроводжується активним рухом лівої руки вгору і веде до розтягування м'язів плечового пояса та «відставання» ядра. Ця частина заключного зусилля («захват» ядра) закінчується в момент, коли спортсмен стає боком у напрямі штовхання. В цій позі ліва рука і плече знаходяться вище правого плеча. Ядро знаходиться нижче і проектується через праве коліно ближче до правої ступні. Прискорення фінального зусилля продовжується швидким поворотом вліво грудьми вперед-вгору та супроводжується активним розгинанням і поворотом обох ніг. Ці потужні і швидкі рухи ведуть до ще більшого «відставання» ядра і напруженого розтягування м'язів: велико-грудинного, дельтовидного, згиначів кисті і пальців. Права сторона таза просувається вперед, що дуже важливо для далекого виведення вперед-вгору правого плеча і наступного за ним випрямлення правої руки, яка завершується хлистоподібним рухом кисті і пальців. Випрямлення руки узгоджується з максимально швидким випрямленням ніг і відведенням лівої руки назад-вниз. Ядро повинно відокремитись від руки в найвищій точці над сегментом або за ним. Важливе значення має положення голови. З моменту постановки лівої ноги погляд поступово переміщується вперед-вгору в напрямі поштовху. Деяке відхилення голови назад сприяє підсиленню розгинального рефлексу. Після вильоту ядра відбувається активна перестановка ніг стрибком: права нога ставиться біля сегмента, а ліва відводиться назад. Це дає можливість штовхальнику набути стійкого положення. На сьогоднішній день широко використовується спосіб штовхання ядра з повороту. В цьому способі поворот виконується з вихідного положення, стоячи спиною до напряму штовхання. Фаза фінального зусилля у штовханні ядра з повороту виконується так, як після скоку, але при значнішому обертанні тіла за інерцією, яке викликає обов'язкову зміну ніг стрибком.

Характерні риси штовхання ядра 1. Штовхання виконується з кола діаметром 213.5 см в сектор з кутом 40°. 2. Вага ядра у жінок 4 кг, у чоловіків –7.260 кг. 3. Штовхання складається з тримання ядра, підготовки до скоку, його виконання та фінального зусилля. 4. Вся вправа виконується за 0,8 с: скок – 0,45 с; фінальне зусилля – 0,35 с. 5. Швидкість переміщення штовхальника 2 м/с. 6. Довжина скоку 90-95 см, тривалість безопорної частини – 0,08-0,12 с. 7. Швидкість вильоту ядра 13 м/с (при поштовху на 19 м). 8. Довжина шляху впливу на ядро в фінальному зусиллі – 1,8 м. 9. Кут вильоту - 40±2°.

Методика навчання Завдання 1. Створити уяву про техніку штовхання ядра з розгону скоком. Засоби: 1. Ознайомити зі снарядом і правилами виконання штовхання на змаганнях. 2. Пояснити і показати штовхання та «скоку» з кола, демонструючи кінограми, кінокільцівки, плакати та ін. Методичні вказівки. Навчити техніці штовхання ядра можна всіх учнів, незалежно від їх фізичної підготовленості. На перших заняттях, особливо для осіб, які слабо підготовлені фізично, застосовують більш легкі ядра вагою 2-3 кг для дівчат і 4-5 кг для юнаків. Бажано, щоб кількість ядер відповідала кількості учнів. Завдання 2. Навчити правильно тримати і виштовхувати ядро. Засоби: 1. Показ і перевірка правильності тримання ядра. 2. Імітація виштовхування ядра. 3. Штовхання ядра вгору з вихідного положення ноги нарізно. 4. Те ж саме з вихідного положення півоберту в напрямі штовхання. Методичні вказівки. Навчання техніці штовхання ядра може відбуватись на будь-якому майданчику, стадіоні, на місцевості з твердим грунтом. Кола і спеціальна розмітка полегшують оволодіння технікою. Щоб запобігти травматизму, варто дотримуватись таких правил безпеки: • під час групового навчання штовхання ядра необхідно виконувати тільки в одному напрямі; • до виконання завдання приступати тільки після відповідної команди; • встановити інтервал між учнями 3-5 м; • за ядрами виходити тільки з дозволу вчителя після команди. Під час оволодіння елементами техніки потрібно утримувати учнів від бажання штовхнути ядро якнайдалі, націлювати на правильне виконання рухів. Завдання 3. Навчити фінальному зусиллю. Засоби: 1. Штовхання ядра з місця з вихідного положення, стоячи обличчям, а потім боком до напряму штовхання. 2. Те ж саме з вихідного положення, стоячи спиною до напрямку штовхання. 3. Те ж саме, стоячи на одній правій нозі і опускаючи ліву на грунт. 4. Імітація штовхання з названих вихідних положень без ядра і з ядром. Методичні вказівки. Важливо навчити учнів узгоджувати одночасне випрямлення руки, лівої (правої) ноги і повороту плечового пояса. Оволодівши штовханням з місця, з проміжного в.п. боком до напряму штовхання, переходять до поштовху з в.п. спиною. Поступово в.п. змінюється – тулуб повертається направо (наліво), набуває положення, стоячи спиною до напряму поштовху. Стегна повинні бути широко розведені, гомілка правої (лівої) ноги максимально підтягнута під тіло, опора – на носку. Завдання 4. Навчити скоку. Засоби: 1. Скоки на правій нозі без ядра. Стоячи спиною до напряму штовхання в нахилі вперед з відведеною назад лівою ногою і наступними скоками. 2. Скоки на правій (лівій) з ядром. 3. Скоки з опором партнера. Методичні вказівки. Навчити скоку за допомогою імітаційних вправ можна паралельно з розв’язуванням попередніх завдань. Щоб контрастніше відчути правильність виконання скоку, варто використовувати допомогу партнера. Партнер притримує відведену назад ліву (праву) ногу за гомілки і легко тягне її, спрямовуючи скок по горизонталі. Необхідно уникати сильного відштовхування правою (лівою) ногою, що є причиною високого і далекого скоку. Звернути увагу на збереження ваги тіла на правій (лівій) нозі з моменту підготовки до скоку і до приземлення на праву (ліву) ногу після скоку.

Завдання 5. Навчити техніці штовхання ядра зі скоку. Засоби: 1. Імітація штовхання ядра зі скоку. 2. Штовхання полегшеного ядра зі скороченого скоку (30-50 см). 3. Штовхання ядра полегшеної і нормальної ваги. 4. Штовхання ядра з кола, дотримуючись правил змагань. 5. Участь в контрольних тестуваннях із штовхання ядра. Методичні вказівки. Уникати того, щоб спортсмен починав фінальне зусилля тільки після стійкого двохопорного положення. Це почуття асоціюється з поштовхом із місця і в.п., стоячи на двох ногах. Запобігання паузи після скоку сприяє його виконанню невисоко, коротко і з правильними рухами ногами після скоку. Завдання 6. Удосконалення техніки штовхання ядра і визначення індивідуальних особливостей. Засоби: 1. Штовхання ядер різної ваги з кола (213,5 см). 2. Штовхання ядра на результат. Методичні вказівки. Використовувати штовхання ядер різної ваги. Не форсувати досягнення результатів. Спочатку вони повинні зростати завдяки правильності виконання рухів. При цьому техніку треба вивчати з перспективою її застосування на вищому рівні розвитку рухових якостей. Типові помилки в техніці штовхання ядра та засоби їх усунення 1. Кидок ядра. Опускання ліктя і відведення ядра від плеча — не опускати лікоть нижче лінії плечей, лікоть не під ядром, а збоку ядра. 2. Зупинка після скоку — уповільнити швидкість скоку і фінальне зусилля почати з постановкою правої (лівої) ноги в центрі кола. 3. Надмірне відхилення вліво (вправо) при поштовху — фінальне зусилля починати з більш «закритого» положення. Акцентувати рух тіла лівою (правою) зігнутою рукою. 4. Скок не по діаметру, а вліво(вправо) від напряму штовхання — імітувати підготовку до скоку і скок. Скеровувати мах на середину сегмента. Використовувати зорові орієнтири. 5. Недостатньо активне і неповне розгинання ніг при заключному зусиллі — виконання стрибкових вправ. Імітувати і акцентувати випрямлення ніг при фінальних зусиллях. 6. Вихід з кола під час фінального зусилля або після нього — збільшити нахил тулуба вправо (вліво) і закінчити фінальне зусилля до моменту переходу в вертикальне положення.

Спеціально-підготовчі вправи для штовхання ядра 1. Біг підтюпцем. 2. В.п. - стійка ноги нарізно. Лівою долонею натискати на кінчики пальців правої руки, відгинаючи їх в зворотний бік. Виконати: а) без опору правої руки; б) спираючись пальцями правої руки; в) активними рухами пальців правої руки, яка долає опір лівої руки. 3. Те ж саме, долаючи опір лівої руки. 4. Взяти ядро, що лежить на землі, рукою хватом зверху, підняти його до рівня плечей (долоня над ядром), випустити ядро з руки і відразу спіймати його знову хватом зверху. 5. В.п. – стійка ноги нарізно, набивний м’яч на грудях, лікті в сторони. Розгинаючи ноги, штовхнути набивний м’яч (камінь, ядро) вгору над собою і спіймати його. 6. В.п. – о.с. Штовхання ядра двома руками від грудей. 7. В.п. – стійка ноги нарізно, м’яч на грудях (лікті в сторони), долоні пальцями до середини. Штовхаючи набивний м’яч (камінь) уперед, закінчувати виштовхування з прямим тулубом (не падати вперед). 8. Те ж саме, але з в.п. ліва нога попереду, права позаду на носку. Починати поштовх зусиллям правої ноги, ліву ногу намагатись не згинати. Вправу з набивним м’ячем виконувати в парах, ловити м’яч на рівні грудей. 9. В.п. – стійка ноги нарізно руки вперед, пальці в «замок». Колові рухи кистями, не звільняючи пальці із замка. 10. В.п. – стійка ноги нарізно. Перекидання ядра з однієї руки в іншу з-за спини. 11. Перекидання ядра з однієї руки в іншу зусиллями пальців на рівні голови. 12. Підкидання ядра вгору над собою однією рукою, а ловити іншою. 13. В.п. – о.с., спиною вперед. Метання ядра двома руками знизу-назад через голову (рис.45).

14. В.п. – стійка ноги нарізно. Метання ядра двома руками знизу вперед (рис.46)

15. В.п. – упор лежачи на зігнутих руках, пальці всередину, лікті в сторони. Випрямляючи руки вийти в упор лежачи на пальцях. 16. В.п. – стійка ноги нарізно, руки зігнуті в ліктях, пальці досередини долоні вперед - вниз. Імітація виштовхування ядра рукою – навперемінне розгинання вперед від себе. Завершити рух розгинанням кисті і пальців від себе (рука випрямлена, кисть в сторону - назовні). 17. В.п. – стійка на руках. Партнер підтримує таранно-гомілковий суглоб («тачка»). Ходьба на руках.

45) Головний секретар очолює секретаріат, він здійснює загальне керівництво його роботою, координує роботу всіх служб.

У підпорядкуванні головного секретаря перебувають: секретарі з видів /секретарі на фініші, секретарі в бригадах

з метань та стрибків, секретарі з багатоборств;

служба приймання, оформлення заявок та проведення

жеребкування команд і окремих учасників;

бригада по оформленню даних, які надходять з місць змагань;

група суддів, яка готує суддівську документацію;

служба випуску матеріалів;

служба роботи з представниками;

довідкова служба.

46) Сергей Назарович Бубка (укр. Сергій Назарович Бубка; 4 декабря 1963, Луганск) — советский и украинский спортсмен-легкоатлет по прыжкам с шестом, первый в мире человек, прыгнувший выше 6-и метров. Заслуженный мастер спорта СССР (1983). Чемпион Олимпийских игр (1988), мира (1983, 1987, 1991, 1993, 1995, 1997), Европы (1986), СССР (1984, 1985). Победитель Кубков мира и Европы (1985) в прыжках с шестом. В 11 лет поступил в ДЮСШ «Динамо» в Ворошиловграде. Окончил Киевский институт физической культуры, кандидат педагогических наук. Тренировался под руководством известного тренера Виталия Афанасьевича Петрова, делавшего упор на гармоничное развитие в своем воспитаннике силы, скорости, техники. На первом в истории легкой атлетики чемпионате мира (Хельсинки, 1983) 19-летний Сергей был удостоен первой золотой медали. В 1984 установил свой первый рекорд мира на соревнованиях в Братиславе, взяв высоту 5 м 85 см. Всего в 1984—1994 Бубка установил 35 мировых рекордов (в том числе 18 на соревнованиях в крытых помещениях). Его пятый рекорд (13 июля 1985 в Париже) стал историческим — Бубка первым преодолел высоту 6 м. Высшие достижения: 6 м 14 см на открытом стадионе (Сестриер, 1994) и 6 м 15 см в зале (Донецк, 1993) — остаются непревзойденными (на сентябрь 2010 года). На чемпионате мира 1991 в Токио Бубка выиграл со скромным для себя результатом 5 м 95 см, но компьютеры определили, что в победной попытке он перелетел планку на высоте 6 м 37 см. По мнению специалистов, Бубка так и не раскрыл полностью всех своих возможностей. Сам Сергей признавался, что не хотел остаться в истории героем одного прыжка, как американец Боб Бимон, и активно участвовал в спортивных соревнованиях на протяжении многих лет. Бубка — единственный легкоатлет, победивший на шести чемпионатах мира (1983—1997). В возрасте 37 лет Бубка принял участие в Олимпийских играх в Сиднее (2000). Президент Международного олимпийского комитета маркиз Хуан Антонио Самаранч назвал его самым выдающимся спортсменом современности. В 1990-х годах жил в Монте-Карло. Президент и основатель «Клуба Сергея Бубки» в Донецке (1990), который проводит традиционные международные соревнования «Zepter — Звезды шеста». 23 июня 2005 стал президентом Национального олимпийского комитета (НОК) Украины. Член МОК c 1999, член исполкома МОК с 2000. Награды Украины Герой Украины (4 февраля 2001) Орден Государства (2001) Орден «За заслуги» І степени (1999) Орден «За заслуги» II степени (1997) Орден «За заслуги» III степени (1994) Почётный гражданин Донецка (1993) Почётный гражданин Донецкой области (2003) Почётный гражданин Луганска (2008) Награды СССР Орден Ленина Орден Трудового Красного Знамени (1985) Иные награды Laureus Достижение века — Легкая Атлетика (2008) Laureus World Sports Awards Орден НОК Белоруссии (2007) Почётный гражданин городов Братислава, Падуя, Абана-Терме Почётный доктор Донецкого национального университета (2004) Почётный доктор Национальной спортивной академии Болгарии (2005) 29 августа 1999 года в Донецке открыт прижизненный памятник посвящённый Сергею Бубке. Мировые рекорды Сергей Бубка 35 раз устанавливал мировые рекорды. Открытые стадионы (17 рекордов): 5,85 м — Братислава, 1984 5,88 м — Париж, 1984 5,90 м — Лондон, 1984 5,94 м — Рим, 1984 6,00 м — Париж, 1985 6,01 м — Москва, 1986 6,03 м — Прага, 1987 6,05 м — Братислава, 1988 6,06 м — Ницца, 1988 6,07 м — Сидзуока, 1991 6,08 м — Москва, 1991 6,09 м — Формия, 1991 6,10 м — Мальме, 1991 6,11 м — Дижон, 1992 6,12 м — Падуя, 1992 6,13 м — Токио, 1992 6,14 м — Сестриере, 1994 В помещениях (18 рекордов): 5,81 м — Вильнюс, 1984 5,82 м — Милан, 1984 5,83 м — Лос-Анджелес, 1984 5,87 м — Осака, 1986 5,92 м — Москва, 1986 5,94 м — Лос-Анджелес, 1986 5,95 м — Нью-Йорк, 1986 5,96 м — Осака, 1987 5,97 м — Турин, 1987 6,03 м — Осака, 1989 6,05 м — Донецк, 1990 6,08 м — Волгоград, 1991 6,10 м — Сан-Себастьян, 1991 6,11 м — Донецк, 1991 6,12 м — Гренобль, 1991 6,13 м — Берлин, 1992 6,14 м — Ливин, 1993 6,15 м — Донецк, 1993 Личные данные: Полное имя: Сергей Назарович Бубка Пол: мужской Рост: 6'0" (183 cm) Вес: 176 lbs (80 kg) Дата рождения: December 4, 1963 in Luhansk, Luhansk, Ukraine Личный рекорд: шест(в помещении) - 6.15 (1993). Чемпионаты мира: СССР Золото Хельсинки 1983 шест Золото Рим 1987 шест Золото Токио 1991 шест Украина Золото Штутгарт 1993 шест Золото Гётеборг 1995 шест Золото Афины 1997 шест Чемпионаты мира в помещении СССР Золото Париж 1985 шест Золото Индианаполис 1987 шест Золото Севиль 1991 шест Украина Золото Барселона 1995 шест Чемпионаты Европы: СССР Золото Штутгарт 1986 шест Чемпионаты Европы в помещении: СССР Золото Афины/Пирей 1985 шест

Роман Анатольевич Щуренко (14 сентября 1976, Никополь) - украинский легкоатлет, призер Олимпийских игр, рекордсмен Украины. Роман Щуренко тренировался в Киеве. Бронзовую олимпийскую медаль он завоевал на сиднейской Олимпиаде в прыжках в длину. Личный рекорд Романа Щуренко совпадает с рекордом Украины - 8 м 35 см. Личные данные: Полное имя: Роман Анатолійович Щуренко Пол: мужской Рост: 6'2" (188 cm) Вес: 181 lbs (82 kg) Дата рождения: September 14, 1976 in Nikopol, Dnipropetrovsk, Ukraine Личный рекорд: LJ - 8.35 (2000).

48) Отже, фізичні якості — це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішне виконувати певну рухову діяльність. Наприклад, для подолання великими зовнішнього опору потрібна, перш за все, відповідна м'язова сила; для подолання короткої відстані за якомога менший час потрібна прудкість; для тривалого й ефективного виконання фізичної роботи потрібна витривалість; для виконання рухів з великою амплітудою необхідна гнучкість; а для раціональної перебудови рухової діяльності відповідно до зміни умов необхідна спритність. У спеціальній літературі можна зустріти терміни "фізичні якості", "рухові якості" або "фізичні можливості". Ними позначаються окремі сторони рухових можливостей людини. Не вдаючись у деталі теоретичних дискусій з приводу того чи іншого терміну, розглядаємо їх як рівнозначні. Для подальшого розгляду фізичних якостей є потреба з'ясувати ще два терміни: "розвиток фізичних якостей" та "виховання фізичних якостей". Різні автори відстоюють той чи інший варіант, маючи на увазі одні і ті ж процеси. Певно, ми не відійдемо далеко від істини, якщо під терміном "розвиток" будемо мати на увазі зміни в показниках фізичної якості, що викликані запрограмованим природою шляхом. Термін "виховання фізичних якостей" свідчить про зміни, причиною яких є спеціальне втручання, цілеспрямована робота з прогнозом результатів. Тобто, виховання є процесом управління розвитком тієї чи іншої фізичної якості, її вдосконалення. Більшість фізичних якостей людини у процесі особистого розвитку змінюються нерівномірно. В деякі роки та чи інша якість має дуже високі темпи приросту. Ці вікові періоди можуть чергуватися з роками дуже малого приросту якості або навіть спаду її показників. Термін "сенситивний" увійшов у спеціальну літературу і тому повинен бути знайомим майбутнім фахівцям оскільки означає особливо чутливі або "сенситивні" періоди стосовно розвитку фізичних якостей. Навчання вправ та виховання фізичних якостей — дві тісно взаємопов'язані складові фізичного виховання. Неможливо навчитись, не повторюючи вправ, а повторне виконання неодмінно впливає на розвиток певних фізичних якостей. І якщо ми їх розглянемо окремо, то це продиктовано бажанням глибше проаналізувати кожну із названих сторін процесу фізичного виховання. Між фізичними якостями існує тісний взаємозв'язок, який у спортивній літературі прийнято називати "переносом". Перенос може бути позитивним, якщо розвиток однієї якості позитивно впливає на прояв іншої, або негативним (якщо розвиток однієї якості негативно впливає на прояв іншої). Наприклад, на початкових етапах тренування зростання максимальної сили позитивно позначається на прояві швидкості в циклічних рухах; при розвитку гнучкості збільшується не тільки амплітуда рухів, але і сила м'язів, які піддаються розтягуванню.

Розвиток загальної витривалості (в певних межах) веде до підвищення спеціальної витривалості, що, в свою чергу, сприяє зростанню сили м'язів. Водночас у висококваліфікованих спринтерів може спостерігатись навіть зворотний зв'язок, тобто зростання сили (внаслідок тренування з обтяженнями) може негативно вплинути на швидкість бігу. Ще яскравіше зворотній зв'язок проявляється між максимальною силою і загальною витривалістю. Важливо зауважити, що найбільш тісний позитивний взаємозв'язок між фізичними якостями спостерігається в дітей до настання статевої зрілості.

При цьому чим нижчий рівень розвитку фізичних якостей, тим тіснішими позитивний взаємозв'язок між ними, і навпаки. Може також спостерігатись позитивний перенос з однієї вправи на іншу або на виробничі і побутові рухові дії. Наприклад, сила, розвинута за допомогою вправ з обтяженнями (штанга), може сприяти покращенню результатів у штовханні ядра, чи в роботі вантажника, а витривалість, розвинута в бігу, сприяє покращенню результатів в лижних гонках, і навпаки.

Нарешті позитивний перенос спостерігається з однієї групи м'язів на іншу Так, встановлено, що витривалість з тренованої ноги майже на 45". переноситься на нетреновану, а при тривалому силовому тренуванні правої і чи лівого боку тіла спостерігається збільшення сили м'язів симетричної" нетренованого боку.