Тема 2. Інноваційні технології таметоди соціальної роботи групами ризику в Україні та за кордоном

Огляд сучасних стратегій та методів роботи з групами ризику. Особливості та класифікація технологій соціальної роботи. Сучасні концепції роботи з групами ризику: медична, кримінологічна, соціальна. Досвід та методи профілактичної, корекційної та реабілітаційної роботи з групами ризику. Методи діагностики у роботі соціального працівника. Спостереження як метод роботи у групах ризику. Просвітницька, консультативна робота. Методи польової соціальної роботи з групами ризику. Методика використання ігрових технік у соціальній вуличній роботі. Превентивна робота серед однолітків. Сутність методу «освіта рівних». Використання рекламно-інформаційних технологій в діяльності соціальних працівників. Сучасні стратегії та методи соціальної роботи з групами ризику в Україні мають бути:

- клієнт-орієнтованими: наснажувати особу в напрямі подолання впливів незадовільного матеріального становища, соціального виключення, стигми;

- партнерськими: цілі і відповідальність особи та соціальних служб є взаємопогодженими і чітко встановленими в плані, що регулярно переглядається;

- неупередженими: послуги сплановані на основі потреб населення, окремих його груп та відповідають цим потребам;

- інтегрованими: мають забезпечувати поєднання знань і вмінь професіоналів різних спеціалізованих напрямів;

- орієнтованими на результат: мають сприяти зростанню якості життя

клієнтів шляхом наснаження персоналу до надання та оцінки допомоги.

Зазначеним вище принципам відповідають сучасні технології соціальної роботи, які широко застосовуються у роботіз групами ризику як в Україні, так і за кордоном, а саме: вулична соціальна робота, технологія «рівний-рівному»,

технології зменшення шкоди, превентивні соціальні технології (пробація), рекламно-інформаційні технології тощо, до реалізації яких активно залучаються волонтери.

Лекція 2год.

Тема 3. Соціальна робота з дітьми, які залишились без батьківського

піклування, та дезадаптованими підлітками

Сирітство та бездоглядність як соціальні явища. Теоретичні засади та принципи роботи. Методи і методики роботи: опіка, допомога, забезпечення, контроль тощо. Організація надання допомоги. Приклади діяльності соціальних служб. Законодавчо-нормативна база України щодо поліпшення становища дітей, якізалишились без піклування батьків. Характеристика різних форм девіації дітей та молоді. Фактори ризику девіантної поведінки дітей та молоді. Основні напрями діяльності соціального працівника в дитячо-молодіжній організації з дезадаптованими підлітками. До дітей, які залишилися без батьківського піклування, відносять: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, бездоглядних дітей («дітей вулиці»). Втрата батьків або їх відсутність з моменту народження чи пізніше руйнує психіку, волю, характер і, як наслідок, впливає на фізичний та інтелектуальний розвиток дитини.

Соціальна робота з дітьми, які залишилися без батьківського піклування, спрямована на створення турботливого середовища, яке допомагає дитині розвиватися, сприяння соціалізації дитини, що перебуває в державному закладі, запобігання появі бездоглядних дітей або їхньої інституціалізації.

У соціальній роботі відбувається поступовий перехід від ідей колективного виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, до впровадження індивідуальних підходів і сімейних форм виховання.

Вибір практичних методів роботи з дітьми, які залишилися без батьківського піклування, залежить від віку дітей; форми виховання дітей (колективної, групової, індивідуальної); від осіб та організацій, які працюють з цією групою дітей.

Поняття «дезадаптовані діти» має соціальний чи соціально-психологічний відтінок і характеризує дану категорію дітей з позиції соціальної норми, а точніше – невідповідності їй. Найбільш характерними проявами соціальної дезадаптації цих дітей є їх агресивна поведінка, конфлікти з учителем і однолітками, вживання алкоголю і наркотиків, здійснення правопорушень, невідвідування школи, бродяжництво, спроби суїциду тощо.

Факторами, що впливають на процес дезадаптації підлітків, виступають:

- спадковість (психофізична, соціальна, соціокультурна);

- психолого-педагогічні фактори (дефекти сімейного і шкільного виховання);

- соціальний фактор (соціальні і соціально-економічні умови функціонування суспільства);

- соціальна діяльність самого індивіда, тобто активно-вибіркове ставлення до норм і цінностей свого оточення, особисті ціннісні орієнтації і здатність до саморегуляції своєї поведінки.

Технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми та підлітками можна розділити на дві групи:

1) організаційні технології: спрямовані на вияв дітей групи ризику, діагностику їх проблем, розробку програм індивідуально-групової роботи і забезпечення умов для їх реалізації;

2) конкретні технології соціальної роботи: наприклад, технології соціально-моральної переорієнтації дезадаптованої особистості (технології профілактики вживання неповнолітніми алкоголю і наркотиків тощо).

Лекція 2год.