Міністерство освіти й науки молоді та спорту України
НУ ”Львівська політехніка”
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
з дисципліни:
Методика викладання соціальної роботи
на тему:
«Курсу лекцій на тему соціальна робота з групами ризику »
Виконав:
студент групи СЦРм-11з
Слободян В.М.
Перевірила:
Клос Л.Є.
м. Львів
2014 р.
Зміст курсу лекцій
Навчально-тематичний план з курсу «Технології соціальної роботи з мігрантами»
-
№ з/п
Найменування теми
К-сть год.
Модуль І
Технології соціальної роботи з конкретними групами клієнтів
10
1.
Групи ризику як об'єкт соціальної роботи.
2
2.
Інноваційні технології та методи соціальної роботи з групами ризику в Україні та за кордоном: зміст, особливості.
2
3.
Соціальна робота з дітьми, які залишились без батьківського піклування, та дезадаптованими підлітками.
2
4.
Соціальна робота з людьми із залежністю від психоактивних речовин, з ВІЛ-інфікованими та
людьми, хворими на СНІД.
2
5.
Соціальна робота з бездомними людьми та особами, які зазнали насильства в сім’ї.
2
Модуль ІІ
Технології соціальної роботи в пенітенціарній системі
6
1.
Особливості соціальної роботи з особами, засудженими до позбавлення волі.
2
2.
Особливості соціальної роботи з неповнолітніми вихованцями і засудженими.
2
3.
Соціальна робота з особами, звільненими від відбування покарання.
2
Зміст курсу лекцій ( 16 год.)
Модуль 1. Технології соціальної роботи з конкретними групами клієнтів
Тема 1. Групи ризику як об'єкт соціальної роботи
Групи ризику як соціально-демографічна категорія. Вікові та соціально-психологічні особливості груп ризику. Умови формування груп ризику. Моделі ризикової субкультурної поведінки: ізоляція, агресивність, групування тощо. Морально-етичні і професійні принципи роботи з групами ризику, професійні ролі соціального працівника. Особливості спілкування з групами ризику та ресурси соціальної діяльності у роботіз ними. Система підготовки професійних кадрів та волонтерів до роботи з групами ризику. Проблема розбудови системи служб соціальної роботи з групами ризику. Критерії ефективності надання соціальних послуг групам ризику.
Групами ризику називають людей, які в силу різних обставин об’єктивного та суб’єктивного характеру найбільш схильні до відтворення соціально-патогенної, девіантної поведінки. Формуючись як професія, соціальна робота ще з XIX століття здійснювалася в різних формах з різними соціально-патологічними групами людей, тобто групами ризику. В цьому аспекті проводились соціально-психологічні, антропологічні, демографічні, педагогічні дослідження, які були спрямовані на вивчення феноменів девіантної поведінки, факторів формування ризикової поведінки.
Факторами формування ризикової поведінки є наступні:
- соціально-економічні (майнова диференціація в суспільстві, бідність, безробіття тощо);
- соціокультурні (рівень морально-етичної культури в суспільстві, поширення кримінальної субкультури, пропаганда ЗМІ культу сили тощо);
- соціально-психологічні (підвищений рівень тривожності, інфантилізм, реакція групування, емансипації тощо);
- біологічні (вплив навколишнього середовища, порушення ферментативної та гормональної систем);
- соціально-педагогічні (криза інституту сім’ї, проблеми, пов’язані з навчанням, поширення сімей з конфліктним та асоціальним стилем виховання).
Соціальні працівники у процесі своєї діяльності виконують певні ролі, детерміновані фаховою культурою, а також низкою завдань, які перед ними постають. Ролі залежать і від рівня, на якому діє соціальний працівник (мікро-, мезо- чи макрорівень), теоретичного підґрунтя та моделі роботи. Виділяють чотири групи ролей: практичні ролі; посередницькі ролі; адміністративні ролі; ролі, що пов’язаніз аналізом політики та розвитком систем.
Однією з необхідних умов успішної реалізації технологій соціальної роботи з групами ризику є ресурсне забезпечення. Основними видами ресурсів в соціальній роботі виступають:
- внутрішні (що знаходяться в розпорядженні клієнта): особистісні характеристики клієнта; професійні та соціальні уміння, навички, якими володіє клієнт; показники його освітнього рівня тощо;
- внутрішні (що знаходяться в розпорядженні соціальних служб): матеріальні; людські; інформаційні; соціальні; технологічні.
Для оцінки ефективності надання соціальних послуг клієнтам існують такі методики:
1) співвідношення між досягнутими результатами (ефектами) та затратами, які пов’язані іззабезпеченням цих результатів;
2) співвідношення між фактично досягнутими та необхідними результатами (ефектами).
Лекція 2год.