
- •79. Дослідження первинних і вторинних порушень у сурдопсихології.
- •80. Дослідження онтогенезу у віковій психології.
- •81. Становлення і розвиток соціальної психології осіб з вадами слуху.
- •82. Дослідження філогенезу у віковій психології.
- •83. Мова і мовлення та вчення л.С. Виготського про формування понять.
- •84. Вклад Розанової Тетяни Всеволодівни (1928 - 2007) у сурдопсихологію.
83. Мова і мовлення та вчення л.С. Виготського про формування понять.
Поняття – форма мислення, що відбиває істотні властивості, звязки і стосунки предметів і явищ в їх протиріччі і розвитку, думка або система думок, узагальнювання, виділяюча предмети деякого класу з певними загальними і в сукупності специфічними для них ознаками.
Їх(Мова і мислення) розвиток відбувається непарелельноі нерівномірно.
Криві їх розвитку багаторазово будуть перетинатися і розходитися, вирівнюватися в окремі періоди і йти паралельно,навіть зливаються в окремих випадках,а потім снову розветляются.
Це вірно як по відношенню до філогенеза,так і до онтогенезу.
Генетично мислення і мовлення мають різні корені (мавпа,папуга).
Головне (приблизно 2 роки) у дитини лінії розвитку мислення і мовлення,які шли паралельно,перетинаються, співпадають у своєму розвитку і дають початок зовсім іншій,новій формі поведінки, притаманні людині.
Відкриття в тому,що для дитини кожна річь має своє імя.
З цього моменту мовлення стає інтелектуальним,а мислення – мовленнєвим.
Цей момент характеризується 2 обєктивними ознаками, за якими можна з достовірністю судити про те,що відбувається цей перелом в розвитку мовлення чи ні, а також – чи є затримка розвитку мовлення – наскільки цей момент не співпадає з нормальними розвитком дитини.
Активно розширюється словник. (Чому? Як це називається?)
Швидке,збільшення запасу слів.
Дитина сама відчуває потребу в слові,і активно намагається оволодіти знаком,що належить предмету.
Для того,щоб відкрити мовлення, треба мислити.
В онтогенезі різнікорені цих процесів (розвиток мови і мовлення)
В розвитку дитинитє дві стадії: доінтелектуальна і домовленнєва.
До якогось моменту ідуть незалежно.
В даний момент перетинаються, після чого мислення стає мовленнєвим,а мовлення інтелектуальним.
Увага на внутрішнє мовлення .
Зовнішній знак – рахунок на пальцях егоцентричне мовлення.
Далі – засвоєння – логічна память.
84. Вклад Розанової Тетяни Всеволодівни (1928 - 2007) у сурдопсихологію.
Тетяна Всеволодівна Розанова - один з провідних радянських психологів і дефектологів, доктор психологічних наук, професор. В 1966 році була опублікована її робота «Психологія рішення завдань глухими школярами», де вона вперше висвітлює основні питання, що розкривають причини виникнення труднощів у глухих школярів при вирішенні задач різних видів і типів, а також шляхи і методи виявлення труднощів у цих школярів при вирішенні завдань різної складності.
У 1978 р. виходить монографія «Розвиток пам'яті та мислення глухих дітей», в якій автор детально висвітлює питання становлення різних видів пам'яті у дітей з порушеннями слуху. Особлива увага приділяється опису особливостей формування розумової діяльності у глухих; показана специфіка розвитку мислення у глухих, багато в чому обумовлена особливостями їх мовного розвитку, пов'язаного в основному з порушеннями слухової функції.
В останнє десятиліття Т.В. Розановою була розроблена і науково обгрунтована система комплексного психолого-педагогічного обстеження школярів з порушеннями слуху.
Т.В. Розановій належать багато досліджень в області сприйняття, образної і словесної пам'яті, наочного і словесно-логічного мислення глухих дітей. Дослідження розкривають не тільки особливості психічного розвитку глухих дітей, зумовлені порушенням слуху і недорозвиненням мовлення, але й великі потенційні можливості розвитку пізнавальної діяльності цих дітей в умовах педагогічного процесу, що грунтується на психологічних закономірностях формування психіки глухої дитини. Тим самим дослідження Т.В. Розанової мають велике значення не тільки для сурдопсихології, а й сурдопедагогіки.
Дослідження Т.В. Розанової, що характеризують психологічні механізми функціонування пізнавальних процесів в умовах мовного дефіциту, вказують на різну роль предметних дій, жестів і словесної мови як засобів здійснення цих процесів і тим самим збагачують загальну та дитячу психологію.
Т.В. Розанова була одним з редакторів та основних авторів капітальної праці по сурдопсихології, узагальнюючого багато радянських і зарубіжні дослідження - «Психологія глухих дітей», виданого в 1970 р. Нею опубліковано понад 120 робіт, при тому цілий ряд за кордоном.