83. Мова і мовлення та вчення л.С. Виготського про формування понять.

Поняття – форма мислення, що відбиває істотні властивості, звязки і стосунки предметів і явищ в їх протиріччі і розвитку, думка або система думок, узагальнювання, виділяюча предмети деякого класу з певними загальними і в сукупності специфічними для них ознаками.

Їх(Мова і мислення) розвиток відбувається непарелельноі нерівномірно.

Криві їх розвитку багаторазово будуть перетинатися і розходитися, вирівнюватися в окремі періоди і йти паралельно,навіть зливаються в окремих випадках,а потім снову розветляются.

Це вірно як по відношенню до філогенеза,так і до онтогенезу.

Генетично мислення і мовлення мають різні корені (мавпа,папуга).

Головне (приблизно 2 роки) у дитини лінії розвитку мислення і мовлення,які шли паралельно,перетинаються, співпадають у своєму розвитку і дають початок зовсім іншій,новій формі поведінки, притаманні людині.

Відкриття в тому,що для дитини кожна річь має своє імя.

З цього моменту мовлення стає інтелектуальним,а мислення – мовленнєвим.

Цей момент характеризується 2 обєктивними ознаками, за якими можна з достовірністю судити про те,що відбувається цей перелом в розвитку мовлення чи ні, а також – чи є затримка розвитку мовлення – наскільки цей момент не співпадає з нормальними розвитком дитини.

1. Активно розширюється словник. (Чому? Як це називається?)

2. Швидке,збільшення запасу слів.

Дитина сама відчуває потребу в слові,і активно намагається оволодіти знаком,що належить предмету.

Для того,щоб відкрити мовлення, треба мислити.

1. В онтогенезі різнікорені цих процесів (розвиток мови і мовлення)

2. В розвитку дитинитє дві стадії: доінтелектуальна і домовленнєва.

3. До якогось моменту ідуть незалежно.

4. В даний момент перетинаються, після чого мислення стає мовленнєвим,а мовлення інтелектуальним.

Увага на внутрішнє мовлення .

Зовнішній знак – рахунок на пальцях егоцентричне мовлення.

Далі – засвоєння – логічна память.

84. Вклад Розанової Тетяни Всеволодівни (1928 - 2007) у сурдопсихологію.

Тетяна Всеволодівна Розанова - один з провідних радянських психологів і дефектологів, доктор психологічних наук, професор. В 1966 році була опублікована її робота «Психологія рішення завдань глухими школярами», де вона вперше висвітлює основні питання, що розкривають причини виникнення труднощів у глухих школярів при вирішенні задач різних видів і типів, а також шляхи і методи виявлення труднощів у цих школярів при вирішенні завдань різної складності.

У 1978 р. виходить монографія «Розвиток пам'яті та мислення глухих дітей», в якій автор детально висвітлює питання становлення різних видів пам'яті у дітей з порушеннями слуху. Особлива увага приділяється опису особливостей формування розумової діяльності у глухих; показана специфіка розвитку мислення у глухих, багато в чому обумовлена особливостями їх мовного розвитку, пов'язаного в основному з порушеннями слухової функції.

В останнє десятиліття Т.В. Розановою була розроблена і науково обгрунтована система комплексного психолого-педагогічного обстеження школярів з порушеннями слуху.

Т.В. Розановій належать багато досліджень в області сприйняття, образної і словесної пам'яті, наочного і словесно-логічного мислення глухих дітей. Дослідження розкривають не тільки особливості психічного розвитку глухих дітей, зумовлені порушенням слуху і недорозвиненням мовлення, але й великі потенційні можливості розвитку пізнавальної діяльності цих дітей в умовах педагогічного процесу, що грунтується на психологічних закономірностях формування психіки глухої дитини. Тим самим дослідження Т.В. Розанової мають велике значення не тільки для сурдопсихології, а й сурдопедагогіки.

Дослідження Т.В. Розанової, що характеризують психологічні механізми функціонування пізнавальних процесів в умовах мовного дефіциту, вказують на різну роль предметних дій, жестів і словесної мови як засобів здійснення цих процесів і тим самим збагачують загальну та дитячу психологію.

Т.В. Розанова була одним з редакторів та основних авторів капітальної праці по сурдопсихології, узагальнюючого багато радянських і зарубіжні дослідження - «Психологія глухих дітей», виданого в 1970 р. Нею опубліковано понад 120 робіт, при тому цілий ряд за кордоном.