79. Дослідження первинних і вторинних порушень у сурдопсихології.

При випадінні із нормального функціонування будь - якого органа чуття інші починають виконувати ті функції, які у нормальної дитини ними звичайно не виконуються. Так у дітей з вадами слуху зір відіграє важливе значення при сприйманні та переробці сприйнятої інформації. Важливе значення має діяльність, яка створена в активних та дієвих форм дитячого досвіду.

Виготський вперше ввів поняття про структуру дефекту та його системну будову. Вона є умовою при організації у навчанні та вихованні та умовою яка сприяє успішній компенсації.

Структура психічного розвитку глухої дитини:

Первинний дефект - порушення слуху.

Вторинне відхилення порушення з розвитку мовлення (відставання в ньому).

Третє відхилення – порушення всіх пізнавальних процесів (сприймання, пам'ять, уява, мислення).

Четверте відхилення – порушення в розвитку особистості.

Положення Л. В. Виготського лягли в основу виділено В. В. Лебединского параметрів, що визначає тип порушення психічного розвитку. У відповідності з цими параметрами психічний розвиток дітей з вадами слуху відноситься до дефіцитарного типу дизонтогенезу:

1- особливості функціональної локалізації порушення, в залежності від порушення виділяють 2 основні вади:

- недорозвиток чи ураження окремих аналізаторів;

- загальний дефект - порушення коркових і підкіркових систем кори головного мозку;

2- час ураження - чим раніше виникло ушкодження, тим вірогідність психічного недорозвитку; 3- базується на ідеї Л.С.Виготського про системну будову дефекту і характеризує взаємовідношення між первинною і вторинною вадою; 4 - порушення міжфункціональних взаємодій. Невідповідність в розвитку наочно-образного, словесно-логічного мислення, формування писемного і усного мовлення.

80. Дослідження онтогенезу у віковій психології.

Онтогенез - процес розвитку індивідуального організму. У психології онтогенез - формування основних структур психіки індивіда протягом його дитинства.

Людина народжується саме людиною, і опанування нею вищих форм психічної діяльності відбувається інакше, ніж у тварин. Соціологізуючи онтогенез людської психіки можна стверджувати, що ця відмінність остаточно обумовлюється впливом суспільства. Але якщо застосувати методологічний принцип творчої самодіяльності, онтогенез психіки постане як розгортання суто людської сутності у біологічних і соціальних умовах. Ці умови можуть виключити можливість цього саморозвитку людини, але не вносять у індивідуальний розвиток людини нічого такого, що не було присутнім у її потенції.

Вивченням онтогенезу психіки людини займаються дві психологічні науки:

• загальна психологія

• вікова психологія.

Онтогенез людини вікова психологія поділяє на сензитивні періоди, кожен з яких сприяє появі в людини певних психічних новоутворень. Якщо новоутворення не з'явиться в свій час, імовірно, що воно може не з'явитися взагалі, тому виховний вплив на певні сторони особистості повинен бути своєчасним (інакше він буде неефективним). Сензитивні періоди об'єднуються у стадії. Ці стадії існують об'єктивно, вони відокремлюються одна від одної віковими кризами (1-го, 3-го, 7-го років життя, підліткового віку та ін.), проте про зміст цих стадій у психологів єдиної думки немає.

Існує велика кількість теорій онтогенезу, такі як:

Теорія рекапітуляції Холла-Болдуїна, згідно з якою в онтогенезі повторюється соціогенез (розвиток суспільства). Звідси й досить дивні назви стадій онтогенезу: первісне дикунство, мисливство, пастушество, землеробство, торгово-промислова.

Теорія дитячої сексуальності 3. Фрейда твердить, що стадії онтогенезу обумовлені розвитком сексуальності. Він відрізняє оральну, анальну, фалічну, латентну та генітальну стадії, прив'язуючи їх до опанування людиною різними ерогенними зонами.

Епігенетична теорія Е. Еріксона (теорія життєвого циклу) поділяє онтогенез на вісім стадій психосоціального розвитку, на кожній з яких людиною вирішується певна проблема - і наслідком вирішення є певне вікове психічне новоутворення.

Теорія провідної діяльності О. М. Леонтьєва, згідно з якою змістом стадій психічного онтогенезу є послідовне оволодіння людиною видами діяльності, такими як гра, навчання, діяльність.