Українська література

1. Києво-Печерський патерик: композиція, особливості оповідної манери, концепція героя.

«Києво-Печерський патерик »являє собою збірку творів, написаних різними авторами і в різний час. Дослідники вважають, що спочатку до його складу входили два твори єпископа Суздальського і Володимирського Симона (1214-1226 рр..): «Послання» до києво-печерських ченців Полікарпа і «Слово» про створення Успенської церкви в Києво-Печерському монастирі, доповнені «Посланням» згаданого Полікарпа до печерського ігумена Акіндіна. Пізніше до книги було включено ряд інших творів: «Сказання про чорноризцям печерських» з «Повісті временних літ» (1074 р.), «Житіє» преподобного Феодосія Печерського і присвячене йому «Схвальне слово». Саме в такому складі «Патерик» представлений самій ранній рукописом, яка була створена в 1406 р. з ініціативи тверського єпископа Арсенія.

«Слово про створення Печерської церкви ». Цей розділ «Києво-Печерського патерика» також структурно складний. «Слово» складають п'ять оповідань, які свідчать про те, що побудова Успенського храму в монастирі було чудово пов'язане з промислом Божим: 1) про Шимона, князя варязького, 2) про майстрів церковних з Греції, 3) про грецьких писаря церковних, 4) про мирськими Івана і Сергія і чуді перед іконою Богоматері, 5) про святої трапези, або про освячення церкви. Всі п'ять оповідань взаємопов'язані загальною ідеєю прославлення Києво-Печерського монастиря як російської релігійної святині, що перебуває під благодатним заступництвом пресвятої Богородиці. Це - Містичний, історіософської аспект ідейного змісту оповідань. Але в їх смисловому полі розрізняється і політичний, реальний аспект, а саме образне утвердження міжнародного значення обителі та Київської Русі в цілому як нового духовного центру, куди спрямовуються кращі сили християнської Європи: воїни, зодчі, живописці, щоб послужити йому своїми знаннями та майстерністю.виділяються розповіді, в яких осмислено містичне і реальне значення Києво-Печерського монастиря як одного з оплотів християнства.

2. Іоан Величковський. Жанрові та ідейно-тематичні особливості збірок «.. Млеко..» та «Дзегар з полудзвегариком».

Іван Величковський прославився передусім двома рукописними книжечками: «Зегар з полузегарком» (1690) та «Млеко од овці пастору належне» (1691). Саме І. Величковського вважають найяскравішим представником української барокової поезії. Його творчості властиві як релігійні, так і світські мотиви, що розкриваються через філософську й морально-повчальну тематику. Автор широко використовує сюжети й образи з міфології, церковних і світських писань, фольклору, його творам властива афористичність. І. Величковський більшість творів писав староукраїнською мовою із вкрапленнями церковнослов’янської та розмовної. Проте найбільшою заслугою поета вважається розробка теорії курйозного віршування. Курйозний вірш (фр. curieux — допитливий, цікавий) — це вишуканий поетичний твір, незвичайний за формою, для якого характерне поєднання зорових і слухових елементів, узгоджених зі змістом.

Духовні мотиви визначають книгу «Дзиґар з напівдзиґарком» (1690).

Перед нами надзвичайно цікаво й вишукано побудована поема з циклу віршів про час (тема в бароковій поезії популярна). Дзиґар цілий – це передана у двовіршах історія життя Ісуса Христа та Богородиці, якою, відповідно, має вимірюватися час, тобто вона є мірилом істини. Так само і в «напівдзиґарку» зібрано й названо минущі якості людини, йдеться про всі періоди людського життя, його вікові стани. На грі словами побудовано один з найблискучіших віршів про час – «Минути».

У баченні поета доба (ніч і день як заокруглена цілість) – образ Бога та його Матері, символ вищого розуму. У цьому Дзиґарі (читай – Бозі) людина – лише «минута» (слово, що етимологічно виводиться від «минати»), істота страшного, почварного, минущого і непевного світу.

Іван Величковський добирав традиційні теми, не шукав нового змісту, зате приділяв велику увагу формі творів. Однією з найбільших заслуг поета є його розробка теорії і практики курйозного віршування, яке він назвав «штукі поетицкіє».

Він узагальнив досягнення європейської та української курйозної поезії і написав теоретичну працю з наведеними власними прикладами – «Млеко одъ овці пастору належноє» (1691). Автор тут розглядає 20 різновидів курйозної поезії, частина з яких – його власні винаходи. Ось деякі приклади. Рак словесний – це вірш, у якому слова читаються і з початку, і з кінця рядка: Висуко діва є вознесйнна, Глибуко, адже, була смирйнна.

Рак літеральний – вірш, у якому рядок можна читати зліва направо і навпаки, причому зміст зберігається: Анна во дар бо ім’я мі обрадованна.

Творчість Івана Величковського яскраво засвідчила доскоC

налий рівень української барокової поезії.