56

ЗМІСТ

ЕКОНОМІЧНА СУТЬ, ВИДИ ТА ЗНАЧЕННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ 6

1.1. Значення банківського кредитування для комерційних банків і економіки в цілому 6

1.2. Види банківських кредитів 12

РОЗДІЛ 2 18

АНАЛІЗ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В ПОСТКРИЗОВИЙ ПЕРІОД 18

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 50

ВСТУП

В умовах формування ринкового середовища, значного спаду промислового та сільськогосподарського виробництва велика увага в організаційній та структурній перебудові економіки та кредитування малого і середнього бізнесу приділяється комерційним банкам та банківській системі в цілому.

Провідна роль у вирішенні значних проблем належить саме кредитним відносинам та банкам, що пояснюється не лише збільшенням їхньої ролі в розвитку економіки, але й наявною можливістю швидко і ефективно реагувати на впроваджувані нові механізми господарювання.

В той же час однією з проблем здійсненні реформування та становлення фінансово - кредитного механізму, а отже і розвитку банківської системи в цілому, є досить висока ризикованість кредитних операцій. Зазначимо, що першопричинами є: теоретична недосконалість питання захисту інтересів кредитора від кредитних ризиків, незадовільний фінансово-господарський стан суб'єктів підприємництва, невисока кадрова підготовка працівників банківської системи тощо.

Основна причина банківських банкрутств - неповернення раніше виданих кредитів. Усі зусилля банку щодо повернення кредитів зводяться нанівець через недосконалість нашого законодавства. Тому застосовувані в даний час і рекомендовані заходи щодо запобігання кредитних ризиків зводяться до того, щоб не допустити неповернення позички. Через це доцільно контролювати якість роботи конкретного кредиту ще на стадії його використання, постійно перевіряти здатність позичальника повернути кредит, а також перевіряти забезпечення позички чи гарантії її повернення третьою особою. З огляду на економічну та політичну нестабільність в Україні, найкращою гарантією повернення кредиту є його забезпечення оскільки при виникненні негативних явищ, єдиним джерелом повернення кредиту для банку є реалізація заставленого майна. Використання кожної окремої форми забезпечення повернення кредиту залежить від різних обставин, серед яких можна виділити такі проблемні для банку як: перевірка платоспроможності гарантів та поручителів, прийняття в якості застави неліквідного майна, звернення стягнення на заставу, можливість погашення боргу страховою компанією з огляду на нерозвиненість страхового бізнесу в Україні та його слабку економічну базу тощо.

У період переходу економіки на ринкові відносини відновлюється істинна сутність кредиту як самостійної економічної та базової категорії в кредитному механізмі, припиняється безповоротне фінансування видатків бюджету, надання кредитів збитковим господарствам, а також на цілі, які не відповідають внутрішній природі кредиту і принципам комерційної діяльності. Безліч самостійних господарюючих суб'єктів намагаються отримати найбільший прибуток шляхом зниження витрат виробництва, підвищення конкурентоспроможності своєї продукції, що нагально потребує раціонального й ефективного використання всіх ресурсів, і насамперед кредиту, для досягнення найвищих результатів.

Роль комерційних банків як головних суб'єктів грошово-кредитних відносин у суспільстві визначається їхніми можливостями залучати тимчасово вільні кошти та спроможністю ефективно використовувати акумульовані ресурси для задоволення фінансових потреб реального сектору економіки з метою отримання прибутків. Саме від здатності банківської системи забезпечувати потреби суб'єктів господарювання необхідними грошовими ресурсами значною мірою залежать перспективи подолання спаду вітчизняної економіки та її подальшого зростання.

Актуальність даної теми заключається в тому, що в сучасних умовах становлення та розвитку ринкових відносин актуальним залишається питання ефективної взаємодії банківських послуг на кредитному ринку та кредитування малого і середнього бізнесу.

Отже, економічне зростання та забезпечення оптимальних умов для розвитку реального сектору економіки стане можливим лише за ефективного сприяння банківського кредитування.

Об'єктом дослідження курсової роботи є кредитні відносини банківської системи України. Предметом дослідження - кредитні операції, одні з найбільш поширених і вагомих операцій комерційних банків.

Метою написання роботи є розкриття суті банківського кредитування та його роль в діяльності комерційного банку, об’єктів малого і середнього бізнесу та економіки в цілому в посткризовий період.

Завданнями курсової роботи є:

- визначення сутності кредитування, його необхідності у роботі комерційних банків;

- виявлення перспектив розвитку кредитування в сучасних умовах;

- дослідження кредитних ризиків;

- вивчення зарубіжного досвіду кредитної діяльності комерційних банків.

В першому розділі роботи розглянуто суть і значення банківських кредитів та види кредитних послуг.

В другому розділі аналізується стан і динаміка кредитування. Також здійснюється аналіз динаміки зміни ціни банківського кредиту.

Третій розділ присвячено вивченню проблем і перспектив банківського кредитування, вивчено зарубіжний досвід.

Зроблені висновки і пропозиції щодо удосконалення банківського кредитування.

Над даною темою працюють цілий ряд вчених, серед них О. Малахова, В.Бодаковський, І. Гуцал, Н. Жукова, О. Дзюблюк, О. Бакунта інші.

Методологічною основою дослідження є діалектичний метод і системний підхід, а також різноманітні методи, серед яких метод аналізу і синтезу, статистичні, економіко-математичні, техніко-економічні методи.

Розділ 1 економічна суть, види та значення банківського кредитування

1.1. Значення банківського кредитування для комерційних банків і економіки в цілому

Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства, як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками - коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Тому й виникла потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, тобто - у кредит. Згідно положення про кредитування, кредит - це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

У кредитних відносинах беруть участь дві сторони: позичальник і кредитор. Ці сторони називаються суб'єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, стосовно яких укладена угода позички, є об'єктами кредиту.

Операції з наданням кредитів належать до активних операцій банку. Кредитні операції здійснюються у формі надання позичок під зобов'язання позичальників повернути кошти та заплатити проценти у встановлені строки. Це ключовий вид активних операцій банків, вони забезпечують переважну частину доходів у багатьох банків. Позички банків - важливе джерело грошових коштів для бізнесового та споживчого секторів економіки. В процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником в установлений строк наданої банком позички та процентів, належних кредитору.

Разом з тим, кредитні операції несуть в собі найбільшу загрозу для банків - ризик неповернення позичок. Таким чином, кожний банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, що складається під впливом поточних та перспективних задач банку, а також економічної кон'юнктури і повинна бути спрямована на зменшення кредитного ринку. Тому банки при наданні кредитів повинні вдавати заходів щодо запобігання кредитних ризиків. Розрізняють три основні форми кредиту :

• товарний кредит (коли покупці одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу);

• грошовий;

• акцептний, авальний.

Але, існуючи в таких формах, кредит має виконувати такі функції:

• перерозподільчу;

• емісійну;

• контрольну.

Найбільш поширеними видами кредиту, що застосовується українськими банками, є кредитування по системі овердрафт, кредитування по відкритій кредитній лінії та кредитування фізичних осіб під заставу дорогоцінних металів.

Банківська система - невід'ємна складова економіки країни. Вона забезпечує фінансовими ресурсами усі галузі і сфери народного господарства. Комерційні банки виступають специфічними установами, що мобілізують вільні кошти, спрямовуючи їх у ті сфери народного господарства, які їх потребують. Здійснення активних банківських операцій у цій справі має суттєве значення для фінансового забезпечення нормального економічного розвитку. Збалансоване зростання обсягу активів і поліпшення їхньої якості є необхідною умовою досягнення і підтримання стабільного функціонування й розвитку комерційних банків, їхнього позитивного впливу на економіку.

При вмілому, доцільному розміщенні ресурсів комерційні банки отримують прибутки (як плату за надані ними кредити), а клієнти отримують у користування необхідні їм кошти. Кредитування - одна із найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ.

Банківський кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі та в банківських металах, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Він сприяє вільному переливу капіталу в економіці, забезпечуючи розвиток сфер господарювання й економіки в цілому.

Очевидним є те, що умови реформування економіки передбачають ефективний розвиток виробництва із залученням позичкових ресурсів, вміле маневрування обмеженими коштами. Це вимагає взаємодії підприємств з фінансовими структурами.

Необхідність кредиту та його параметри для господарюючих суб'єктів пов'язані насамперед з особливостями кругообігу обігових коштів.

Потреба господарських суб'єктів у джерелах формування обігових коштів, а відповідно, і участь кредиту визначаються на підставі загальної потреби в обігових коштах і участі в їх формуванні обігового капіталу. Потреба в позичкових коштах, враховуючи аналіз кругообігу обігових коштів, виникає внаслідок внутрішніх і зовнішніх факторів, як об'єктивних, так і суб'єктивних. Внаслідок недостатності власних коштів або різних термінів індивідуальних кругообігів, несвоєчасність надходження виручки від реалізації та інші причини внутрішнього і зовнішнього характеру викликають потребу в додаткових джерелах фінансування.

Отже, участь кредиту як джерела фінансування обігових коштів пов'язана зі збігом інтересів і боржника, і кредитора, які полягають у дотриманні умов кредитування, зокрема з наявністю кредитних ресурсів у кредитора і можливість їх повернення боржником. Якщо перша умова пов'язана з роботою банку, його фінансовим станом, то друга залежить від платоспроможності та фінансового стану боржника, ефективного та цільового використання ним джерел формування обігових коштів. Таким чином, надаючи позику, банк перш за все має розраховувати на їх поверненість, яка значною мірою залежить від суми та терміну позики, а також особливостей її надання.

Використання позичкового капіталу як джерела авансування обігових коштів має як свої переваги, так і недоліки.

Економічна наука довела, а господарська практика підтвердила, що кредит є універсальним інструментом розподілу й перерозподілу національного доходу, фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, вирівнювання рівнів рентабельності підприємств на основі переливання капіталів, що сприяє прогресивним структурним зрушенням у народному господарстві. Банківський кредит відображає економічні відносини між суб'єктами господарювання: кредитором-банком, який надає кредити, і позичальником-суб'єктом кредитних відносин, який отримує в тимчасове, користування кредитні кошти.

Розвиток банків і товарного виробництва завжди тісно перепліталися. При цьому банки, виступаючи посередниками в перерозподілі капіталів, суттєво збільшують загальну ефективність виробництва.

Кредит незалежно від своєї соціальної ролі виконує певні функції, такі як регулювання об'єму сукупного грошового обороту, перерозподіл грошових, коштів на умовах їх подальшого повернення, акумуляція тимчасово вільних грошових коштів.

Роль кредитування в різних фазах економічного циклу є не однаковою. В умовах економічного піднесення кредит виступає чинником зростання, який, перерозподіляючи величезні грошові й товарні маси, живить підприємства додатковими ресурсами. Його негативний вплив може, однак, виявитися в умовах надвиробництва товарів, а особливо він помітний в умовах інфляції. Нові платіжні засоби, що входять за допомогою кредиту в оборот, збільшують і без того надмірну масу грошей.

В Україні після 1991 року комерційні банки почали здійснювати як короткострокове, так і довгострокове кредитування підприємств різних форм власності. З переходом до ринкових умов змінювався склад кредиторів і позичальників. Основними кредиторами стали комерційні банки, у тому числі колишні державні, а позичальниками дедалі частіше ставали приватні та колективні підприємства, приватні підприємці, окремі громадяни.

Кредитні ресурси відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальне зростання економіки. В результаті інвестування коштів в економіку збільшуються об'єми виробництва, росте національний дохід, розвиваються і йдуть вперед в економічному суперництві галузі й підприємства, що найбільшою мірою задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного доходу частково знову накопичується, відбувається подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно.

Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке і цивілізоване становлення фермерських господарств, підприємств малого бізнесу, впровадження інших видів підприємницької діяльності у внутрішньодержавному і зовнішньому економічному просторі.

Об'єктивна необхідність кредиту зумовлена особливостями кругообігу капіталу, якими є: постійне утворення грошових резервів і виникнення тимчасових додаткових потреб у них; різна тривалість обороту коштів в окремих осередках господарства; тісне переплетення готівкового і безготівкового обороту коштів; відособлення капіталу в рамках економічних суб'єктів[25,114].

Отже, кредит спричинюється необхідністю:

- подолання протиріч між постійним утворенням грошових резервів, що осідають у процесі обороту у підприємств різних форм власності, бюджеті і населення, і повним використанням їх для потреб відтворювання;

• забезпечення безперервного процесу кругообігу капіталу в умовах функціонування численних галузей і підприємств з різною діяльністю кругообігу коштів (від одного дня до декількох років);

• організації функціонування коштів і платежів, заснованих на кредитному характері емітування грошових знаків і безготівкових коштів;

• комерційної організації управління підприємством.

У процесі кругообігу капіталу ресурси, що вивільняються в одних господарських ланках, можуть бути використані в інших. Така різна швидкість обороту коштів у різних сферах, тісно пов'язаних між собою господарських організацій, вимагає залучення кредитів для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції.Особливо великою є роль кредиту в організації оборотного капіталу підприємств, що мають сезонні умови постачання, виробництва або реалізацій.

Подальше зростання української економіки, в першу чергу, залежатиме від:

- швидкості та глибини відновлення вітчизняними підприємствами основних фондів і виробничих технологій;

• спроможності держави та ділових кіл зміцнити позиції української продукції на міжнародних ринках за рахунок підвищення частки доданої вартості в структурі експорту.

Недостатня капіталізація банків також не дає змоги надавати масштабні кредити великим підприємствам. Унаслідок цього у банківському секторі України посилюються тенденції до злиття банківських установ. Це відбувається у зв'язку з недостатнім обсягом банківського капіталу, а в Україні переважна більшість банківських установ - малі банки, з незначним обсягом капіталу, яким тяжко утримуватися у банківському просторі.

Отже, ефективність кредитування обумовлена взаємодією суб'єктів кредитних відносин, з погляду взаємовигідного співробітництва та правового забезпечення їх інтересів, які ґрунтуються на об'єктивних закономірностях руху кредиту. Врахування на практиці цих основ суб'єктами кредитування буде сприяти підвищенню ролі кредиту в економічних процесах і його впливу на ефективність суспільного виробництва.