73. Феноменологічна філософія е.Гуссерля про "кризу європейської науки".

Феноменологія – це філософія свідомості.

Едмунд Гуссерль (1859-1938) – німецький філософ, батько феноменології. Розрізняє феномен свідомості (або чисту свідомість, свідомість як таку) і явище свідомості (прояв свідомості).

Він стверджував, що предметом інтересу вченого є не річ в собі, а поняття про речі в собі, як єдність значення і сенсу. Іншими словами, вчений дивується не самому предмету об'єктивної реальності, а поняттю про це предмет, тому смислу, що є в уявленні суб'єкта стосовно даного поняття.

Щоб досягти безперечних основ знання, Гуссерль прагне зробити предмет науки нейтральним для пізнання, феноменологічно очищеним.

"Значення предмета" у розумінні Гуссерля – смисловий зміст про предмет, або предметний зміст думки. "Знак" – це матеріальний предмет, який відтворює властивості або відносини іншого, незнакового за природою предмета.

Очищений предмет вже ніяк не пов'язаний з результатами чиєїсь діяльності і не є продуктом якихось сил. Це – чистий Предмет науки, предмет як такої. Це означає: знайти феноменологічний погляд на речі, що сам Гуссерль називав «назад, до предметів!» У цьому виявляється критика і неприйняття Гуссерлем філософського натуралізму.

Свідомість і предмет дані одночасно, вони пов'язані в часі, але вони не підміняють один одного. Пізнання не можна без натяжки порівнювати з володінням. Свідомість, яка сприймає предмет, не те ж саме, що пізнання предмету. Те, що в предметі від пізнання є суб'єктивним, необхідно видалити – така вимога Гуссерля. Необхідно очистити предмет від характеристик, прівнесенних пізнанням.

Предмет думки, він же річ, стає "абсолютною суб'єктивністю". Це – свідомість, спрямована до предмету, або потік свідомості. Висунення на перший план смислового зв'язку суб'єкта і предмета – ось підсумок багаторічних філософських роздумів Гуссерля. У цьому – сенс феноменології, розходження явища свідомості (зміст свідомості) і феномен свідомості (смьгслоформування).

Гуссерль вважає за необхідне виділити з явища свідомості феномен свідомості, тобто свідомість піддається феноменологічній редукції і з'являється чиста свідомість, яка інтерпретується як смислоутворення. Таким чином свідомість і конституює Предмет науки.

Гуссерль вважає, що настав час повернути об'єктивний світ у вихідне положення, перевернути світ з голови на ноги, зробити з об'єктивного світу життєвий світ, який не протилежний свідомості, а, навпаки, складає разом з свідомістю єдиний горизонт як іптерсуб'єктивну умову існування світу і свідомості. Горизонт є фоном, на якому свідомість зустрічається з предметним світом. Горизонт не має певності, горизонт до-предметний.

Гуссерль (1859-1938) у роботі "Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія" пов'язує тенденцію "натуралізації" людини в науках, в філософії з соціально небезпечними маніпуляторскими спробами поводитись з людьми приблизно так само, як поводяться з речами. Один з найважливіших акцентів такої "нової онтології", як, втім, і інших гуманістично орієнтованих філософських течій XX століття – ідея про унікальність, неповторність людини.

Криза наук, на думку Гуссерля в тому, що вробляючи знання, науки все більше відокремлюються від життєвого світу, формалізуються, математизуються. Перестають відповідати на питання – для чого?

Позитив – руйнація догматичних традицій, раціоналізація цінностей.

Негатив – руйнація самого життєвого світу.