47. Життєдіяльність та свідомість

Свідомость – найвища форма відображення дійсності. Це функція мозгу, яка притаманна тільки людям, зв`язана з мовою. Це – узагальнене і цілеспрямоване відображення дійсності, з попередньою уявною побудовою дій і з передбачанням результатів дій. Це – розумне регулювання і самоконтроль поведінки людини. Вона не тільки відображає, а й творить світ на основі практичної діяльності. Свідомість у широкому значенні цього слова – сфера людьської духовності, яка включае в себе світ думок, світ почуттів і волю.

Головні ознаки свідомості: відображення сіту, цілеспрямованість, передбачення, управління. Свідомість як відображення відтворює насамперед форми людської діяльності і через них форми природного буття. Специфіка свідомості як відношення полягає в ії націленості на буття, на пізнання, освоєння того, що лежить поза свідомістю, на розкриття його сутності. Водночас об`єктом розгляду свідомості може бути вона сама й ії носії, тобто свідомість пов`язана з самосвідомістю.

Основні елементи свідомості, які перебувають в діалектичному взаємозв`язку: усвідомлення явищ, знання, самосвідомість, емоції, воля. Розвиток свідомості – це насамперед збагачення ії новим знанням про навколишній світ і про саму людину. Пізнання речей має різний рівень, глибину проникнення в об`єкт і ступінь явності розуміння. Звідси повсякденне, наукове, філософське, естетичне і релігійне усвідомлення світу, а також чуттєвий і раціональний рівні свідомості.

Розрізняють: індивідуальну, групову та суспільну свідомість.

Свідомість пов'язана з матеріальним інтересом, комунікативним інтересом (де ми проявляємо себе як партнери інших людей і досягаємо взаєморозуміння як чинника стабілізації) і емансипативним інтересом.

Маркс підкреслював роль матеріальних інтересів в життєдіяльності і свідомості людей. Сучасна філософія дещо розширила уявлення про життєдіяльність і свідомість. Життєдіяльність не вичерпується матеріальними інтересами. Інтерес до оволодіння дійсністю спонукає до розвитку понять, уявлень, досвіду, науки.

Є життєдіяльність, яка має інший характер – комунікативна діяльність (мова, знакові системи, мораль). Важливим її чинником є людські цінності, культурні традиції. Взаєморозуміння суспільство здійснює в морально-мовній формі. Це комунікативний інтерес. Життя суспільства залежить від того, як здійснюється взаєморозуміння на базі відповідних цінностей. Інтерес до взаєморозуміння важливий для гуманітарної сфери (культура, мораль).

Емансипативна діяльність і емансипативний інтерес не пов'язані з речами і предметами. Він іде від бажання особистості бути самостійним, це глибинніший інтерес кожної людини. Людина намагається уникнути залежності від людини чи певних соціальних інституцій. Людина є особистістю, коли здатна відчувати свою моральну відповідальність. Певні моральні правила людина вибирає сама, вони не можуть нав'язуватись. У людини завжди є інтерес бути особистістю, є воля до влади над собою, здатність володіти собою.

Кант вважав, що мораль буде здоровою, коли людина буде керуватися чистим інтересом. (трансцендентальним).