- •Питання
- •1. Суспільно-історичний характер філософії. Витоки і спрямованість філософського знання.
- •2. Екзистенціалізм: вихідні ідеї та еволюція.
- •3. Методи емпіричного пізнання.
- •4. Методологічна та аксіологічна функція філософії
- •5. Проблематика неотоміської філософії
- •6. Методи теоретичного пізнання.
- •7. Своєрідність філософії древності.
- •8. Ж.П.Сартр "Екзистенціалізм - це гуманізм".
- •9. Теорія та факт в науковому пізнанні
- •10. Вплив Платона та Аристотеля на долю світової філософії
- •11. Основні ідеї роботи т.Куна "Структура наукових революцій".
- •12. Проблема як форма наукового пізнання.
- •13. Місце і роль ранньохристиянської філософії
- •14. Ортега-і-Гассет. Тема нашого часу.
- •15. Метод в науковому пізнанні. Метод і методологія.
- •16. Схоластика та містицизм в філософії європейського середньовіччя.
- •17. "Філософія критичного раціоналізму" к.Поппера.
- •18. Роль культури в людській життєдіяльності.
- •19. Антропоцентризм філософії Відродження.
- •20. Д.Чижевський про особливості української ментальності та філософії
- •21. Мова як феномен спілкування та культури.
- •22. Раціоналізм та емпіризм в філософії Нового часу.
- •23. Філософія фрейдизму та неофрейдизму.
- •24. Культура та цивілізація.
- •25. Проблема людини в філософії Просвітництва.
- •26. Філософська герменевтика про діяльність та комунікацію.
- •27. Природа та роль моральних цінностей.
- •28. Гуманістична спрямованість філософії г.Сковороди.
- •29. Життєвий світ та буття людини.
- •30. Соціальні функції релігії
- •31. Фундаментальний вплив Канта на еволюцію філософського мислення
- •32. Екзистенціаліська та субстанціаліська інтерпретація природи людини.
- •33. Функції права в соціальних відносинах та житті особи.
- •34. Об'єктивний ідеалізм філософії Гегеля: особливості методу та системи.
- •35. Філософські варіанти розуміння відношення людини до природи.
- •36. Мистецтво в житті суспільства та особи.
- •37. Антропологічний матеріалізм філософії Фейєрбаха.
- •38. Роль матеріальної діяльності людей в суспільному житті.
- •39. Необхідність і свобода в суспільно-історичній діяльності.
- •40. Проблема відчуження в філософії марксизму та матеріалістичне розуміння історії
- •41. Економічна антропологія а.В.Чаянова.
- •42. Ідеологія та утопія.
- •43. Доктринерський та гуманістичний варіанти філософії марксизму XX сторіччя.
- •44. Соціальні відносини в людській життєдіяльності.
- •45. Глобальний характер сучасної життєдіяльності та етика відповідальності.
- •46. Вихідні позиції екзистенціаліської філософії с.К'єркегора.
- •47. Життєдіяльність та свідомість
- •48. Реальності та ілюзії суспільного прогресу.
- •49. Світ як воля та уявлення в концепції а.Шопенгауера.
- •50. Свобода та творчість в людському бутті.
- •51. Концепції індустріального та постіндустріального суспільства.
- •52. І.Франко: "Що таке поступ".
- •53. М.Вебер про роль духовних чинників в економічній діяльності
- •54. Поняття розвитку в концепціях Гегеля та марксизму.
- •55. Філософія життя ф.Ніцше.
- •56. Гроші як елемент соціальних відносин в концепції г.Зіммеля.
- •57. Особливості екзистенціаліської версії діалектики.
- •58. Еліта та народ в концепції д.Донцова.
- •59. Соціально-практична природа пізнання.
- •60. Діалектика в інтерпретації Франкфуртської школи соціальної філософії
- •61. Нація, держава та культура в контексті осмислення української історії
- •62. Суб'єкт та об'єкт пізнання.
- •63. Історичні форми спільнот.
- •64. "Філософія серця" п.Юркевича біля витоків російського християнського персоналізму
- •65. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання.
- •66. Ринок як всезагальна модель людських відносин в соціальній філософії ф.Фон Хайєка.
- •67. Основні ідеї "філософії свободи" м.Бердяєва.
- •68. Роль та функції традицій в пізнанні та бутті людини в умовах науково-технічної цивілізації
- •69. Поняття істини: можливості різноманітних філософських підходів.
- •70. Основні ідеї та еволюція позитивіської філософії
- •71. Єдність чуттєвості та інтелекту в пізнавальній діяльності
- •72. Сучасна практична філософія. Проблема взаємин етики, політики, економіки.
- •73. Феноменологічна філософія е.Гуссерля про "кризу європейської науки".
- •74. Розуміння як пізнавальна проблема.
- •75. Філософська антропологія про походження і місце людини в світі.
46. Вихідні позиції екзистенціаліської філософії с.К'єркегора.
Серен Кьеркегор (1813-1855) – датський філософ, теолог, засновник екзистенціоналізму. Яскраво й однозначно виступив проти загальних і об'єктивних основ людського буття. Людина, на відміну від тварини, не родова, а істота, що екзистуе. Родові ознаки – розум людини, є вторинними вже тому, що людина створена за уяві і подобою бога. Оскільки життя в людини одне неповторне, незамінне, остільки одиничні способи життя є самими характерними властивостями «Я».
Розум не може служити основою людського життя вже тому, що розум універсальний; він належить роду людському і жодна людина на землі не в силах позбутися від розуму, не в змозі ослухатися розуму, коли мова йде про потреби людини, про умови його життя. Тому розум не в змозі не те, щоб пояснити чудо і навіть зрозуміти його.
Кьеркегор головною задачею філософії бачить понадраціональне, навіть ірраціональне обгрунтування життя. Кьеркегор вважав, що людина – це свобода, тому вона в самій собі несе свій власний суд і визначає свою долю. Критикує об'єктивний ідеалізм Гегеля і раціоналістичну традицію заходу. Основний принцип його суб'єктивності – людина повинна сама зробити свій вибір. Філософія повинна вирватися з під влади наукового логічного мислення, тому що питання "бути" або "не бути" кожний вирішує сам за себе. Філософія повинна бути особистісною або екзистенціальною. Говорячи про істину, потрібно мати на увазі не її розуміння, а лише засіб буття в істині як тип экзистенції, розуміючи під экзистенцією не саме буття людини, а індивідуальне переживання цього буття. Звідси справжній зміст для людини мають не зовнішні умови й обставини його життя, а його внутрішній духовний стан.
Щоб пояснити особливість своєї філософії, Кьеркегор послідовно описує й аналізує три "сфери існування" людини – естетичну, етичну, релігійну. Шлях буття за думкою Кьеркегора, здійснюється лінійно, а не спіралеподібно: вища стадія розвитку людини – стадія віри, не має нічого спільного з першою стадією – естетичною. Віра не доповнює естетичний й етичний початок життя, але піднімається над ними, протистоячи їм обом. По суті, Кьеркегор говорить про три різні етики. Історично перша стадія, на якій протікає життя людини – естетична. Другою є етична, що протилежна естетичній. Основою етичної етики є свідомість відповідальності і боргу кожної людини перед іншою людиною, перед лдством, основною вимогою стає вимога стати самим собою. Релігійний рівень життя людини є вищий, богоподібний. Релігійна етика є прямим протиставленням як першій, так і другій. Фізіологічною основою першої, естетичної норми життя (етики) є почуття, другої (естичної) – розум, третьої (релігійної) – серце. Одиничне буття не може базуватись ні на чому інше, крім віри.