28 Суспільство та його характеристики

Суспільство - надзвичайно складний і суперечливий предмет пізнання. Воно постійно перебуває у зміні, набуваючи інших форм. Спочатку виникло первісне суспільство, потім рабовласницьке, феодальне, капіталістичне, соціалістичне суспільство. Є й інші класифікації типів і форм суспільства (до індустріальне, індустріальне, постіндустріальне та ін.). У одній і тій країні, але в різні періоди існували різні типи суспільства.

У загальному термін "суспільство" має багато різних значень. Найпоширенішими з них, які найчастіше зустрічаються у філософській, економічній історичній літературі є чотири. Першим значенням є окреме конкретне суспільство, що є самостійною одиницею історичного розвитку. Таке суспільство є не просто сукупністю людей, а єдиним цілісним соціальним організмом.

Друге значення, та чи інша сукупність соціальних організмів. Третє, сукупність усіх організмів, що існували і існують на земній кулі, тобто все людство. І четверте значення, це суспільство певного типу взагалі, наприклад, рабовласницьке, постіндустріальне.

Взагалі, через те, що суспільство дуже складне і перебуває в постійній зміні, його важко вивчати. Навіть деяка група вчених пропонує відмовитись від пошуку законів суспільства і перейти до опису його фактів і їх зіставлення між собою. Хоча цей погляд і заслуговує на увагу, зокрема при розгляді таких факторів, як культура, політика, техніка та інших, проте суспільство не може бути зведене до простої єдності факторів, навіть до їхньої взаємодії. Соціальна філософія має упорядкувати суперечливу систему факторів, визначити первинний і вторинний рівні суспільного життя, їхні функції. Протягом століть людство робить спроби відповісти на запитання: "Що таке суспільство і в чім полягає його суть?", воно прагнуло зрозуміти специфіку суспільних явищ.

Різні уявлення про соціум як систему суспільного співжиття людей вдосконалювалися з найдавніших часів розвитку інтелектуальної культури людства.

Досить поширеною є думка, що історію рухають люди. Але суспільні події - це результат довільної діяльності не простих людей, а царів, законодавців - особи.

Значного поширення набула так звана технократична точка зору. Прихильники її вважають, що вирішальним фактором суспільного розвитку виступає техніка, нові виробничі технології. Владою в такому суспільстві мають володіти технократи - люди, які володіють науково-технічними знаннями. Але її недоліком є те, що це призводить до варварського ставлення до природи, людини.

Є так звана неодарвіністська течія. Прибічники механічного перенесення вчення Дарвіна на суспільство зводять закони суспільного розвитку до біологічних закономірностей природного добору виживання найбільш пристосованих. У суспільстві, як і в тваринному світі, спостерігається природний добір.

29 розвиток суспільства формаційна та цивілізаційна концепція

 Формационная теория отразила некоторые закономерности становления индустриального общества в XVII-XIX веках в странах западной Европы, а именно, определяющую роль способа производства и его влияния на другие общественные структуры, зависимость прогресса общества от уровня развития индустрии.

Однако становление индустриального общества происходило при влиянии других факторов, таких как культура, политика, религия, что не получило адекватного отражения в формационной теории.

Распространение правильно выведенных закономерностей на другие исторические эпохи и на другие страны вело к провиденциализму и превращению формационной теории в метафизическую конструкцию.

Недооценка роли особенного и единичного в истории, приоритет логического над историческим не позволяли объяснить многообразие исторического процесса, вели к редукционизму, схематизму и тенденциозности.

Формационная теория раскрыла закономерности объективной истории, оставив вне поле зрения субъективную историю. Поэтому проблемы человека и личности в истории не получили должного представления.

 Настоящее и будущее принадлежит цивилизационной концепции. -

Цивилизационные теории Тойнби и Броделя преодолели ограниченность формационной концепции.

Рассматривая генезис капитализма как объемный и многогранный процесс, охватывающий все сферы общества - культуру, религию, политику, а не только экономику, - Бродель показал новый уровень исторических исследований более масштабный, сложный и противоречивый.

Рассматривая проблему интегрированности общества, Бродель показал значимую роль неформационных элементов и воспроизводственной системы. Он не выявляет закономерные связи между различными подсистемами цивилизации, но тем самым он показал, что цивилизация-это сложнейшая система, в которой нет места однозначным жестко детерминированным связям, и преобладают много-однозначные, много-многозначные связи. Источником изменения может стать любая сфера общества, что означает признание случайности и непредсказуемости в историческом процессе.

Тойнби выявляет интегрирующую роль культуры, которая объединяет людей не по классовому и не по национальному, но по цивилизационному признаку.

Через культуру раскрывается человеческое содержание истории. Тойнби и Бродель выявляют активность субъективного фактора и делают шаг к

созданию социальной модели, синтезирующей объективную и субъективную истории.

30 спосіб виробництва та його структура

Матеріальне виробництво, як фактор існування та розвитку суспільства. Спосіб виробництва та його структура.

Виробництво - це категорія, що характеризує сутність соціального, оскільки саме виробництво є діяльним родовим життям людини, тим способом, яким вона утверджує себе, як родова істота. Історія розвитку суспільства - це передусім історія розвитку виробничого суспільного життя, як особливого соціального виду життєдіяльності.

Виробництво - це діяльність сукупна, суспільна, це єдність пізнавальної та практичної діяльності. Ці характеристики виробництва передбачають їх розгляд як єдності матеріальних і духовних знарядь виробничої діяльності, матеріального і духовного способів освоєння природного та соціального. Єдність матеріальної та духовної сторони суспільного виробництва характеризує сутність суспільного способу життєдіяльності протягом всієї історії людства.

Однак реалізується ця єдність у специфічних історичних формах структурування суспільного виробництва. Потреби викликають до життя виробництво. Воно виникає і розвивається як процес, спрямований на задоволення матеріальних потреб людини. Потреба примушує людину визначити мету майбутніх дій. Кожна задоволена потреба породжує виникнення іншої. Це веде до удосконалення людиною знарядь праці.

Наслідком зміни знарядь праці є зміна форм зв'язку між людьми в процесі виробництва, сутність їх взаємодії з природою.

Визначення матеріального виробництва як одної реальної основи історії дає змогу глибше усвідомити дію об'єктивних суспільних законів. Матеріальне виробництво не існує поза суспільством. Матеріальне виробництво виникає і формується в процесі суспільного життя.

Зміна засобів праці веде до зміни способів виробництва матеріальних благ. Кожний новий спосіб виробництва є якісно новим етапом, новим ступенем у розвитку суспільства. Виробляючи умови, в яких людина проживає, вона тим самим виробляє саму себе. Зі зміною способу виробництва змінюється весь уклад життя суспільства - виникають нові організації, установи, змінюються погляди людей, їхня психологія. Будь-які зміни, що відбуваються в способі виробництва, структурі соціальної системи, викликають якісні перетворення в усіх її сферах.

Значення матеріального виробництва не обмежується тим, що воно - необхідна умова існування суспільства і людини.

Матеріальне виробництво - це визначаюча реальність, яку кожне покоління застає як дещо, що склалося, відносно стійке. Люди не можуть її конструювати. Вони повинні узгоджувати свої дії з цією суспільною реальністю, та як вони узгоджують їх з реальністю природною. Тому якщо якісь заклики не погодженні з процесом матеріального виробництва, то вони або передчасні, або нездійсненні.

Аналіз матеріального виробництва дозволив пояснити системність, цілісність суспільства.

31 держава і її характеристика: форми правління, державній устрій, політичнийрежим

Вивчити державу з точки зору її сутності означає виявити, волю, та інтереси яких верств населення, груп та класів вона в першу чергу виражає та захищає. Дослідити державу з точки зору її змісту означає встановити, як і в яких напрямках вона функціонує. Вивчити ж форму держави - означає знати її будову, складові частини, внутрішню структуру та основні методи та прийоми, що використовуються державною владою у відносинах з суспільством.

Таким чином, форма держави є безпосереднім вираженням та носієм її сутності та змісту.

Держава за Ж. Руссо - структурна організація вищих державних органів, тобто лише форма правління:

1) монархія - форма держави, в якій владу здійснює одна особа;

2) аристократія - владу здійснює невелика група осіб;

3) демократія - владу здійснюють усі члени суспільства.

І. Кант, аналізуючи форму держави, перейшов уже до двочленного поділу і протиставив монархії тільки республіку. Протягом XIX ст. подвійний поділ витіснив потрійний, що пояснюється відсутністю в той період держав аристократичного типу3.

Найбільш розповсюдженим г підхід згідно з яким форма держави розглядається як порядок організації державної впади відносно форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму.

Таким чином, поняття форми держави складається з таких структурних елементів:

- порядок організації і розподілу державної влади між вищими органами держави, а також характер їх відносин між собою та населенням (форма державного правління);

- порядок організації та розподілу влади за територіальною ознакою, територіальна структура державної влади, характер відносин держави в цілому з її територіальними частинами (форма державного устрою);

- форми і методи здійснення державної влади (форма державного режиму).

32 громадянське суспільство. громадянське суспільство в Україні

громадянське суспільство — це сукупність громад­ських інститутів, які сформовані на добровільних засадах, діють на самоврядних засадах у межах Конституції та законів, за посередництвом яких індивіди вільно реалізують свої основні природні права і свободи. Автономний індивід з його потребами та інтересами є антро­пологічним виміром, активним чинником як формування окремих інституцій громадянського суспільства, так і його функціонуван­ня як цілісної системи суспільних відносин, заснованих на при­ватних інтересах. Життя, свобода, безпека особистості, приватна власність є елементарними потребами існування людини і грома­дянина, які роблять можливим її цивілізоване спілкування з іншими людьми, визначають соціальні форми життє діяльності, а тому й становлять основні цінності громадянського суспільства.

Індивід, сукупність індивідів, насамперед тих, які належать до «середнього класу», становлять якісну характеристику виник­нення, функціонування та розвитку громадянського суспільства. Саме на фундаменті своїх особистих інтересів, їх єдності та спільних проблем, що постають на шляху їх здійснення, індивіди утворюють ті чи інші громадські об'єднання.

Громадянське суспільство відображає встановлення елемен­тарного соціального зв'язку між індивідами.

Громадянське суспільство охоплює відносно виокремлену су­купність суспільних відносини.

До таких відносин належать передусім сімейні, релігійні, еко­номічні, етнічні, політичні та деякі інші. Особливе місце серед взаємин громадянського суспільства посідають політичні відно­сини, які опосередковують процеси формування загально­національних пріоритетів суспільства (первинні політичні відно­сини). На відміну від централізованої системи державно-владних відносин стосунки в межах громадянського суспільства склада­ються як горизонтальні, на засадах координації, і залежать від прояву особистої ініціативи. Тому ці стосунки функціонують у вигляді правових, насамперед приватноправових відносин зі всіма їхніми атрибутами — свободою договору, формальною рівністю сторін тощо.

33 нація. національність