Тема 9. Економічне співробітництво України з країнами з перехідною економікою

9.1 Міжнародне економічне співробітництво України з країнами з перехідною економікою.

9.2 Зовнішня торгівля України з країнами з перехідною економікою.

9.3 Регулювання міжнародної діяльності України з країнами з перехідною економікою.

9.1 Міжнародне економічне співробітництво України з країнами з перехідною економікою

9.1.1 Міжнародне економічне співробітництво в рамках Організації Чорноморського економічного співробітництва (очес)

Організація Чорноморського економічного співробітництва англ. Organization of Black Sea Economic Cooperation – BSEC — субрегіональне об'єднання 12 країн Чорноморського регіону (Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, Україна).

25 червня 1992 р. в м. Стамбул 11 країн Причорномор'я підписали Стамбульську декларацію про Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), що визначала загальні рамки діяльності цього міждержавного об’єднання.

Статут Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) був підписаний 5 червня 1998 р. під час Ялтинського Саміту Глав держав та Урядів країн-членів ЧЕС, а 1 травня 1999 р. він набув чинності. Тим самим ОЧЕС трансформувалася з міжурядового механізму співробітництва у повноцінну міжурядову регіональну організацію.

Створені та активно діють інституції ОЧЕС: Парламентська Асамблея (ПАЧЕС), Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР), Ділова рада (ДР ЧЕС) та Міжнародний центр чорноморських досліджень (МЦЧД). Ці органи діють згідно з принципами, викладеними у Стамбульській Декларації та Статуті ОЧЕС, і виконують свої функції відповідно до власних статутних документів. З метою налагодження більш тісної співпраці в рамках системи органів ОЧЕС проводяться періодичні координаційні наради за участю головуючої в Організації країни та керівників секретаріатів згаданих структур.

Відповідно до Статуту країни-члени співпрацюють за такими напрямками: торгівля та економічний розвиток, фінанси та банківська діяльність, зв'язок, енергетика, транспорт, сільське господарство, охорона здоров'я i фармацевтика, охорона навколишнього середовища, туризм, наука i технології, співробітництво у сфері культури, обмін статистичними даними та економічною інформацією, співробітництво між митними органами, гуманітарні контакти, боротьба з організованою злочинністю тощо.

У 2001 р. в рамках ОЧЕС був прийнятий документ «Економічний порядок денний для ОЧЕС», який фактично є колективною стратегію, що спрямована на досягнення конкретних результатів та цілей ОЧЕС.

9.1.2 Міжнародне економічне співробітництво в рамках снд

Україна, не підписавши Статут СНД від 22.01.1993 р., де-юре не є державою – членом Співдружності, а має статус держави – засновниці та держави – учасниці СНД.

У рамках цього регіонального утворення Україна надає пріоритет економічній складовій співробітництва, насамперед, формуванню повномасштабної зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень. 18.10.2011 р. низкою держав-учасниць Співдружності, у тому числі й Україною, підписано Договір про ЗВТ СНД, основні положення якого регулюють умови торгівлі України з державами Співдружності, у тому числі й з членами Митного союзу. 21.08.2012 р. Україною завершено виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття чинності для української сторони цього документа. Так, Україна стала третьою державою (разом з РБ і РФ), для якої 20 вересня 2012 р. набув чинності Договір про ЗВТ СНД.

Серед інших важливих сфер – науково-технічне та інноваційне співробітництво, взаємодія в енергетичній сфері, у тому числі у сфері використання атомної енергії, співпраця в АПК (2011 р. у Співдружності був Роком підвищення продовольчої безпеки, а 2012 р. в СНД оголошено Роком зв’язку та інформатизації) та інші.

Участь України в Співдружності за соціальним та гуманітарним напрямками багатосторонньої співпраці дозволяє вирішувати окремі питання правового та соціального захисту трудящих-мігрантів, надання правової допомоги, пенсійного та соціального забезпечення різних категорій населення, охорони здоров’я, повернення в Україну депортованих осіб, національних меншин, та низку інших питань, що не врегульовані на двосторонньому рівні.

На сьогоднішній день Україна заявляє про розширення своєї участі в роботі галузевих органів СНД. Свідченням чого може слугувати набрання чинності для України у 2012 р. Угоди про гуманітарне співробітництво від 26.08.2005 р. та Протоколу від 18.10.2011 р. про внесення змін до Угоди про взаємодію у сфері гідрометеорології від 08.02.1992 р.

Крім цього, Україна знаходиться на завершальній стадії щодо приєднання до Ради з гуманітарної співпраці, Міждержавного фонду гуманітарної співпраці та Ради у справах молоді.

Враховуючи актуальність взаємодії у сфері сучасних викликів та загроз сфері безпеки, Україна бере участь у співробітництві в рамках СНД за цим напрямком. Україна є членом Антитерористичного центру СНД (АТЦ СНД), Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю (БКБОЗ), середньо та довготермінових програмах, спрямованих на боротьбу з міжнародним тероризмом та іншими проявами екстремізму, організованою злочинністю, наркотрафіком.

Водночас, Україна не бере участі у військово-політичних угодах, спрямованих на створення оборонного союзу в межах СНД, а відтак – не є стороною Договору про колективну безпеку (ОДКБ). Україна не бере участі й у Колективних силах Співдружності для підтримання миру поза егідою ООН чи ОБСЄ.

У цілому ж, Україна утримується від будь-яких дій в рамках СНД, що не відповідають курсу нашої держави на інтеграцію до європейського політичного, економічного та правового простору.

У співробітництві зі Співдружністю українська сторона виходить з наступного:

- СНД не є наддержавним утворенням із своїми органами влади і управління, не є суб’єктом міжнародного права, а її координаційні інститути не мають владного характеру;

- Співдружність – це міжнародний форум, який довів свою дієздатність;

- відносини з пострадянськими країнами є важливим напрямом реалізації зовнішньополітичних та економічних інтересів;

- кожна з держав – учасниць СНД має право самостійно визначати напрями та форми своєї участі у Співдружності за принципом формат зацікавлених сторін ”;

- Україна є відкритою для консультацій у будь-якому конкретному випадку, коли виникатиме потреба у розширенні своєї участі в діяльності Співдружності.

На 2014 рік заплановано головування України в СНД