- •Гуманістична тенденція розвитку сучасної цивілізації
- •Макаренко про гуманістичне виховання
- •4.Аналіз діяльності педагогів-новаторів,авторів педагогіки співробітництва
- •5.Баготоманітність і особливості методів і прийомів виховання гуманних відносин дітей
- •6.Базовий компонент про життєву компетентність
- •7. Спільне та відміне у системі гуманістичного та традиційного виховання
- •10.Виокремити спільне,особливе і одиничне у поняттях «гуманізм»,«гуманний»,«гуманізація вих.І освіти»
- •11.Вчення академіка Вернадського про ноосферу,його значення для педагогіки.
- •13.Гуманізм як цінність.Розвиток гуманістичних пріорітетів в історії вітчизняної філософії.
- •16.Завдання гуманістичного вих.
- •18. Культурологічні засади
- •19.Методологічнізасади гуманістичного виховання
- •20.Обгрунтувати значущість технологій гуманістичного виховання.
- •21.Обгрунтувати роль художньої літератури у вихованні чуйності,милосердя,співчуття у д.Д.В.
- •22.Обгрунтувати сутність поняття «співробітництво» у контексті гуманістичного виховання.
21.Обгрунтувати роль художньої літератури у вихованні чуйності,милосердя,співчуття у д.Д.В.
Худ.літ є важливим засобом виховання культури гуманної поведінки. Основи гуманної культури і рис характеру закладаються в ранньому дитинстві.
Діти люблять слухати казки,читати книжки,запам’ятовувати вірші не менше ніж гратися.І це природно,оскільки худ.літ-скарбниця культури,постачальник реальних знань і сильних вражень. Вона впливає на розум дитини,розвиває емоційність,формує світогляд. Виховує в дітей доброту, чуйність, милосердя до близьких людей, осуд проявів жорстокості, байдужості, заздрості, недоброзичливості.
22.Обгрунтувати сутність поняття «співробітництво» у контексті гуманістичного виховання.
Співробітництво – це гуманістична ідея спільної розвиваючої діяльності учнів і вчителів, яка базується на взаєморозумінні, проникненні в духовний світ один одного, колективному аналізі ходу і результатів цієї діяльності. Виходячи з інтересів учня, рівня його знань і умінь, учитель визначає завдання занять та формує, спрямовує і коректує весь освітній процес розвитку його особистості. В основі стратегії співробітництва лежить ідея стимулювання і спрямування педагогом пізнавальних інтересів учнів.
Педагогіка співробітництва - напрямок у вітчизнянійпедагогіці 2-ї половини 20 ст., що представляє собою систему методів іприйомів виховання і навчання на засадах гуманізму і творчого підходудо розвитку особистості. Серед авторів: Ш.А. Амонашвілі, І.П. Волков, И.П. Іванов, Е.Н. Ільїн, В.А. Караковський, С.Н. Лысенкова, Л.А. і Б.П. Нікітіни,
Педагогіка співробітництва-система методів і прийомів виховання і навчання, заснована на принципах гуманізму,творчого підходу до розвитку особистості.ЇЇ мета- демократизація ,гуманізація пед..процесу.
Основні положення: ставлення до навчання як творчої взаємодії вчителя й учня; навчання без примусу; ідея важкоїмети (перед учнем ставиться як можна більш складна мета і вселяєтьсявпевненість у її подоланні); ідея великих блоків (об'єднання декількохтим навчального матеріалу, уроків в окремі блоки); використання опор (опорні сигнали у Шаталова, схеми у Лисенкової, опорні деталі у Ільїна іін), самоаналіз (індивідуальне та колективне підведення підсумківдіяльності учнів), вільний вибір (використання вчителем за свій розсуд навчального часу з метою найкращого засвоєння навчальногоматеріалу), інтелектуальний фон класу (постановка значимих життєвихцілей та отримання учнями більш широких в порівнянні з навчальною програмоюзнань), колективна творча виховна діяльність (Комунарськаметодика), творче самоврядування учнів, особистісний підхід довиховання, співпраця вчителів, співпраця з батьками.
