16.Завдання гуманістичного вих.

Гуман.вих.-це вих.на основі високоціннісного ставлення до особистості дитини,врахування їїі ндивідуальних особливостей,характеру,темпераменту.Завд.гуман.вих.є:виховувати у дітей бажання здійснювати вчинки у відповідності до моральних цінностей;діяти по совісті,справедливо,відповідати за свій вибір способу поведінки;розкривати здатність розуміти іншу людину,співпереживати,співрадіти,співчувати,бути терпимим;вих.почуття власної гідності,впевненості у своїй поведінці у відповідальності до моральних норм,уміння відстоювати свою точку зору;створення максимально сприятливих умов для розкриття і розвитку здібностей особистості дитини,її самовизначення,що включає повагу до особистості дитини,її гідності,довіри до неї.

Гуманне ставлення до дитини Амонашвілі розглядає як основу нової педагогіки.Найпершим завд.гуманіст.вих. є приведення дитини до її життєвого смислу,створення могутнього стимулу натхнення та творчості в оволодінні мистецтвом життя.Газман,вважає за необхідне встановлення контакту з дитиною.Бех вказує,що розвиток особистості має бути вільним,без примусу.

17.Залучення вих-лів і вихованців до цінностей гуманістичної культури.

До головних принципів організації освітньо-виховної роботи,спрямованої на освоєння дитиною гум.ціннісних орієнтацій варто віднести:-єдність формування у дітей уявлень про соц..дійсність як частину довкілля,що відображає діяльність і взаємини людей; -достовірність та пед.доцільність у відборі знань про людину,сусп-во,мораль;-комплексність застосування різних видів д-сті дітей у формуванні гум.ставлення до людей; -використ.прикладу дорослого як носія знань,норм,цінностей.

Завдання вих-лів-формування у дітей дійової відкритості до світу людей як потреби особистості; -вих.соц.навичок поведінки; -розвиток усвідомленого ставлення дитини до себе як вільної самостійної особистості,рівної з іншими людьми,як члена сусп-ва; -розв інтересу до людей; -формування готовності сприймати інформацію і соц. досвід; вих.співпереживання,бажання пізнавати людей,робити добрі вчинки,діяти за принципами гуманізму,справедливості.

Поніманська Т.І.з метою гум.виховання радить застосовувати заняття «Уроки Добра і Краси»,матеріалом яких є уривки з книжок,приклади з життя.А також:етичні казки,подорожі до Країни Милосердя,складання родового дерева,розгляд сімейних фотографій,театралізовані вправи.

Важливо створити ціннісний простір для життєд-ті дитини і підвести її до переживання гум.цінностей,як власних потреб.Допомагає у цьому розвиток вольової сфери дитини,а відтак оволодіння таким механізмом ціннісної орієнтації,як моральний вибір,пов'язаний із розв.здатності до самооцінки,потреби у самоактуалізації.І на цьому етапі важливим є приклад цінностей дорослого,з яким дитина звіряє свої ціннісні орієнтації.

18. Культурологічні засади

Розвиток особистості в гармонії із загальнолюдською і національною культурою залежить від рівня засвоєння базової культури. Цією закономірністю обумовлений культурологічний підхід до відбору змісту виховання. Він вимагає виділення у змісті виховання ядра - системи цінностей, яка становить його виховний потенціал.

Культура розвиває особистість лише в тому випадку, коли вона активізує особистість, спонукає її до діяльності. Діяльність особистості є механізмом, який дозволяє перетворити сукупність зовнішніх впливів у новоутворення особистості як продуктів розвитку. Виявляючи цілеспрямовану активність, індивід вкладає свої почуття, власну працю, енергію, конкретну дію у ''конструювання'' цих новоутворень, що надає особливого значення вихованню, реалізації діяльнісного підходу.

Розвиток особистості набуває оптимального характеру, якщо вихованець виступає суб'єктом виховного процесу. Ця закономірність обумовлює єдність реалізації діяльнісного і особистісного підходів. Особистісно орієнтований підхід ставить в центр виховного процесу інтереси дитини, її потреби та можливості, права окремого індивіда, його суверенітет незалежно від індивідуальних особливостей. Даний підхід вимагає і того, щоб вихованець бачив у собі таку особистість, як і в людях, які його оточують. За такого підходу кожна людина сприймається педагогами й учнями як самостійна цінність, а не як засіб досягнення власних цілей.