
- •Гуманістична тенденція розвитку сучасної цивілізації
- •Макаренко про гуманістичне виховання
- •4.Аналіз діяльності педагогів-новаторів,авторів педагогіки співробітництва
- •5.Баготоманітність і особливості методів і прийомів виховання гуманних відносин дітей
- •6.Базовий компонент про життєву компетентність
- •7. Спільне та відміне у системі гуманістичного та традиційного виховання
- •10.Виокремити спільне,особливе і одиничне у поняттях «гуманізм»,«гуманний»,«гуманізація вих.І освіти»
- •11.Вчення академіка Вернадського про ноосферу,його значення для педагогіки.
- •13.Гуманізм як цінність.Розвиток гуманістичних пріорітетів в історії вітчизняної філософії.
- •16.Завдання гуманістичного вих.
- •18. Культурологічні засади
- •19.Методологічнізасади гуманістичного виховання
- •20.Обгрунтувати значущість технологій гуманістичного виховання.
- •21.Обгрунтувати роль художньої літератури у вихованні чуйності,милосердя,співчуття у д.Д.В.
- •22.Обгрунтувати сутність поняття «співробітництво» у контексті гуманістичного виховання.
7. Спільне та відміне у системі гуманістичного та традиційного виховання
У гуманістичній школі вихованець є суб'єктом життя, вільною, духовною особистістю, що має потребу в саморозвитку. Тому виховання зорієнтоване на розвиток внутрішнього світу учня, на міжособове спілкування, діалог, на допомогу в особистісному зрості.
Традиційне а отже сімейне виховання забезпечення високого рівня освіченості й виховання свідомого громадянина України, здатного на основі життя й досвіду власного народу та досягнень світової науки і культури, врахування національно – територіальних особливостей краю здійснювати соціально- економічний розвиток і господарювання в державі, утверджувати найвищі удеали гуманістичної культури й демократичних взаємовідносин людей, відстоювати і захищати права, гідність і честь своєї Вітчизни. Традиційне виховання передбачає надмірне управління виховним процесом, згідно з яким вихованці цілеспрямовано засвоюють соціально завдані та ідеологічно орієнтовані якості; регламентацію, що призводить до ігнорування внутрішнього світу особистості; монологізований вплив, обмеження ініціативи, творчості вихованців. Гуманістична система ставить в "епіцентр виховання" особистість дитини як найвищу цінність життя. У гуманістичній школі вихованець є суб'єктом життя, вільною, духовною особистістю, що має потребу в саморозвитку.
8.Виокремити ознаки Особистістно-орієнтованої взаємодії «дорослий-дитина» ґрунтується на партнерському стилі спілк.,врахуванні індивідуальних психофізіологічних характеристик дітей.Вона визначає дитину суб’єктом пед..процесу,передбачає проектування мети освіти як найповнішого розв.інд.здібностей,стверджує принцип самореалізації.
Дорослий повинен з повагою ставитися до дитини,враховувати її потреби,інтереси,можливості.Педагог повинен здійснювати індивідуальний підхід-важливий принцип педагогіки з яким у навч.-вих.роб.з колективом дітей досягається вплив на кожного,враховується характеристики кожної дитини (статеві особливості,темперамент,характер,здібності) Реалізувати індивід.підхід означає брати до уваги індивідуальну своєрідність,неповторність кожної окремої дитини,як особистості.
Особистісний підхід-базова ціннісна орієнтація педагога,яка визначає його позицію у взаємодії з кожною дитиною і колективом. При особистісно-орієнтованому вих.відбув.визнання цінності людини,її права на вільний розв.і виявлення своїх твердження пріоритету блага людинни як критерію оцінки рівння відносин у суспільстві, ствердження, того,що відчуття людини в бутті,а буття в людині виявляється у різноманітних формах,оскільки визнає унікальність особистості людини в усіх проявах. Змістом особистісно-орієнтованого пед. процесу є індивідуалізована система наукових знань і практичних вмінь ,що впливають на поведінку людини з метою зміни цієї поведінки.
9.Виокремити ознаки особистісно-орієнтованої моделі у навчанні і вихованні.Особистісно-орієнтована модель дошк.освіти передбачає реалізацію на практиці особистісно-орієнтованого підходу,який означає актуалізацію на практиці принципу гуманізму-це визнання дитини найвищою цінністю,надання їй права на вільний та повноцінний розв.своїх природних потенцій,створення умов для її самореалізації,саморозвитку.
Змістом особистісно-орієнтованого пед. процесу є індивідуалізована система наукових знань і практичних умінь,що впливають на поведінку людини з метою зміни цієї поведінки.
Особистісно-орієнтований підхід-це комплекс форм,методів,прийомів,засобів освітньої роботи з дошкільниками,які сприяють формуванню особистості дитини.
Реалізовують особистісно-орієнтований підхід та є його провідниками індивідуальний та диференційований підходи.Індивідуальний підхід здійснюється з кожною дитиною окремо,а диференційований-групу умовно ділять на підгрупи.
Індивідуальний підхід-важливий принцип педагогіки з яким у навч.-вих.роботі з колективом дітей досягається вплив на кожного,враховуються характеристики кожної дитини(статеві особливості,темперамент,характер,здібності).
Диференційований підхід-грунтується на знанні індивідуальних особливостей дитини,і відображає відносини»дитина-освітній матеріал»Дорослий розподіляє умовно дітей на групи,кожній з яких пропонує відмінний за обсягом,характером матеріал.При здійсненні підходу віддають перевагу в роботі з підгрупою,об’єднаних за певною ознакою освітній процес.