88. Конституційний процес в Україні.Конституція 1996 року

Здобуття Україною незалежності спричинило зміни у державній і правовій системах, що потребувало радикальних змін Конституції 1978 р. Спочатку Верховна Рада обрала шлях внесення змін та доповнень до неї, а паралельно відбувався процес вироблення нового основного закону. Ще 24 жовтня 1990 р. утворено конституційну комісію, яку очолив Л. Кравчук. Вона розробила перший проект і подала на розгляд у комітети Верховної Ради. За ним Україна мала стати президентською республікою. Другий проект, поданий на розгляд у вересні 1993 p., передбачав створення парламентської республіки з двопалатним парламентом і прем'єр-міністром на чолі уряду. У листопаді 1993 р. розроблено третій проект, у якому вже йшлося про президентсько-парламентську республіку. Проте жоден ч цих проектів не здобув підтримки депутатів.

У листопаді 1994 р. створено нову конституційну комісію, яка почала розробку чергового проекту. У травні-червні 1995 р. через відсутність основного закону виникла конституційна криза, яка закінчилася угодою між Президентом та Верховною Радою. 20 березня 1996 р. на розгляд Верховної Ради винесено четвертий проект Конституції, який передбачав президентсько-парламентську республіку з двопалатними Національними Зборами (Сенат і Палата депутатів). Після внесених змін і доповнень в комітетах та погоджувальних радах, Верховна Рада 4 червня прийняла проект в першому читанні. 19 червня розпочалися другі читання, і вранці 28 червня 1996 р. Конституція України була ухвалена Верховною Радою.

Конституція України складається з преамбули, 15 розділів, 161 основної статті, та 14 статей перехідних положень. Основний Закон нашої держави конституює права, свободи та обов'язки людини і громадянина, народне волевиявлення через вибори та референдуми, визначає структуру, функції, повноваження права та обов'язки всіх гілок влади: законодавчої - Верховна Рада, глави держави - Президента, виконавчої - Кабінет Міністрів, судової - Верховний Суд, Конституційний Суд, а також містить положення про прокуратуру, територіальний устрій, Автономну Республіку Крим, місцеве самоврядування. Визначено також порядок внесення змін до Конституції, визначено прикінцеві та перехідні положення.

Чинна Конституція визначає Україну як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну і правову державу, за формою правління - республікою (президентсько-парламентською), за формою устрою - унітарною. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в ній є народ.

Історично-державна подія: 28 червня 1996 р. - Верховна Рада ухвалила Конституцію України.

89. Зміни в правовій системі України після проголошення незалежності

.Після проголошення незалежності, Україна сформувалась як парламентсько-президентська республіка. За конституцією 1996 року Україна стала президентсько-парламентською. Україна держава унітарна, що має в своєму складі автономну республіку крим, області, райони, міста, селища, села. Державна влада здійснюється на засадах поділу на законодавчу, виконавчу, судову. Законодавчим органом є верховна рада України, до складу якої входить 450 народних депутатів. Вона обирається за пропорційною системою на 4 роки.

ФОрмою роботи ради є сесії, вона працює на постійній основі. структурними підрозділами є комітети верховної ради, створені за галузевим принципом і здійснюють попередній розгляд законопроектів. МОжуть створюватися спеціальні, спеціальні слідчі комісії. В складі парламенту є фракції, що створюються за наявності 15 народних депутатів.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, дотримання конституції. Обирається на 5 років. Вищим органом виконавчої влади України є кабінет міністрів. КАбінет міністрів відповідальний перед президентом і підзвітний парламенту.

За роки незалежності кілька разів змінювалась концепція організації місцевої влади. Діяльність місцевих рад обмежувалась здійсненням функцій місцевого і регіонального самоврядування. Виконавчі функції передавались представникам президента України. Це 1992 рік. За законом "про формування місцевих органів влади" 1994 року, влада на місцях повертається радам і виконкомам. Після прийняття конституції виконавчу владу в областях, районах, містах Києві і Севастополі, передано державним адміністраціям. Ради стають органами місцевого самоврядування, повноваження яких викладені в конституції і законі України "про місцеве самоврядування.