16. Українські літописи кінця XVI- поч. XviIст. І їх місце в історіографії.

Серед українських літописів XVI — поч. XVII ст. особливу наукову цінність становлять Густинський літопис, частково «Літописці Волині і України».

Густинський літопис, складений, на думку дослідників, у Густинському монастирі біля Прилук на Чернігівщині, ймовірно, Захарією Копистенським між 1623 і 1627 на основі багатьох давніх літописів та польських джерел. Літопис містить цілісний виклад історії України від часів Київської Русі до Берестейської унії включно.

«ЛІТОПИСЦІ ВОЛИНІ І УКРАЇНИ» – історичний твір невідомого автора, складений у 1-й пол. 17 ст. Поділяється на 12 окремих збірок історичних записів, побудованих на основі давньоруських, українських, білоруських, польських літописів, хронік та мемуарів. З них у найважливішій змістом і найбільшій обсягом 1-й, т.зв. київській, збірці використано матеріали давньоруських літописів, а також хронік М. Стрийковського та Бельських. У «Л. В. і У.» виклад історії України-Русі пов'язано з історією Литви, Польщі, Московії і хронологічно доводиться до 1621 р. Предметом викладу цієї хроніки є здебільшого зовнішньополітичні події. В цих записах відображені історичні погляди панівних кіл України, що пов'язували свої інтереси з Вел. Княз. Литовс. Закінчується київська збірка записами війта Б.Балики. «Л.В.іУ.» написаний мовою, близькою до української народної мови 17 ст.

Протягом XVII ст. складено ряд інших літописів: Львівський літопис (названий так за місцем, де його знайшли), що описує події 1498 — 1649 переважно на Київщині, Поділлі, в Галичині; Острозький літописець з описом подій 1500 — 1636; Межигірський літопис (знайдений у Межигірському монастирі на Київщині), в якому розповідається про події 1393 — 1620, а також з історії козацтва; Хмільницький літопис, який описує події з історії України 1636 — 50, пов’язані переважно з містом Хмільником. У 1672-73 рр. Теодосій Софонович уклав «Кройнику», в якій розповідається про події в Україні до 1289, історію Литви до 1529 і Польщі до 1693.

17. Мемуари XVI- поч. XviIст.

Мемуа́ри (фр. mémoires — спогади) — оповідь у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був.

З історії України 16-17 ст є значна кількість мемуарів, написаних іноземцями або місцевими освіченими людьми.

Однією з найважливіших памяток є щоденник РУДОЛЬФА ІІ ЕРІХА ЛЯСОТИ, що виконував ряд дипломатичних місій в Україні. Між 1588 – 1534 Лясота перебував в країні. Він є вагомим джерелом для вивчення козацтва. Містяться записи про міста, в яких він побував : Львів, Камянець, Прилуки, Київ.З опису Лясоти, українське козацтво було добре ознайомлене з дипломатичними традиціями Європи. Лясота у кінці робить цікаві висновки про роль і значення Запоріжжя та козаків. Важливе місце займають оповідання про війни, зокрема битви під Цецерою, Хотином.

Найдокладнішим ж щоденник ЯКОВА СОБЕСЬКОГО, надрукований рос мовою Антоновичем. Автор не просто був учасником подій, а й займав важливе місце у військових компаніях. Докладно описав побут і військові риси козаків.

«Щоденник походу проти козаків Запорозьких» невідомого учасника Куруківської компанії

«ОПИС УКРАЇНИ» ГІЙОМА ЛЕВЕССЕРА ДЕ БОПЛАНА

Згадував : козацький устрій,вдачу українців ,українських жінок,про звичаї,про клімат,про рослинність,про багатство риби,про мінерали,про ремесла і торгівлю