7. Періодизація курсу «Історіографія історії України».

такі основні теми, виділені авторами на основі схем М.Грушевського, Д.Дорошенка, Д.Багалія, М.Брайчевського, О. Оглоблина, М. Марченка, так і незалежно:

• історіографія давньої історії України;

• історичні знання в Київській Русі та Галицько-Волинській державі;

• українська історіографія XIV - першої половини XVII ст.;

• історіографія часів Визвольної війни середини XVII ст. і складання державності українського народу;

особливості української історіографії XVIII ст.;

— історична думка в Україні XIX ст.;

— українські історичні дослідження на початку XX ст.;

— українська історіографія тоталітарної доби;

—- сучасна українська історіографія.

8. Література курсу «Історіографія історії України».

Тут вспоминаем всех историков которых только сможем. (не забываем про Коцур и Колесник)

+ Оскільки українська історіографія досягла значних успіхів у XIX ст., цьому періоду присвячується значна частина курсу лекцій. Починаючи з XX ст. була створена перша наукова схема української історії (М. Грушевський), а далі українська історіографія входить в новий період, позначений перемогою національно-державницького напряму (В.Липинський). Різні течії цього напряму репрезентують сучасну українську історичну науку. Великої шкоди історіографії історії України завдали десятиліття панування тоталітарного режиму. Останнім часом відкрилась можливість для ознайомлення з великими джерельними матеріалами та історіографією, залишеною нашими попередниками та вчителями, насамперед В.Антоновичем, М.Драгомановим, Д.Яворницьким, М.Грушевським, Д.Дорошенком та ін. Аналіз історичної думки в Україні на сучасному етапі дає нам підстави заявити, що головним завданням вчених-істориків є повернення історичної пам'яті народові всіх українських земель, прищеплення йому розуміння, що він є народом світового масштабу.

9.Соціально- економічна і культурна основа історичних знань в Русі XI-xiIст.

Про появу КР знаходимо повідомлення арабських, візантійських авторів згадки у скандинавських сагах та французьких епічних творах ( Аль Масуді, «Пісня про Роланда») З зарубіжними згадками росло ще й уявлення самих русичів як частини світової історії.

КР консолідувала Сл племена в одну етнічну спільність + мали вплив на історію інших народів.

Літописи відобразили найхарактерніші риси соц-економ становища. Писемні памятки 11-12 ст. збереглися переважно в пізніших переписах. Крім того їх списки осучаснені і змінені переписувачами пізніших століть.

Писемництво і література розвивались у зв’язку з загальним розвитком культури і освіти. Значне місце посідали перекладна література. Запровадження християнства зумовило введення богослужебних книг і літ творів.

Зародженню літописної творчості сприяв ряд чинників:

• діяльність могутньої Київської держави,

• відносно високий рівень матеріальної і духовної культури в давньокиївський період,

• заснування Київської митрополії,

• спорудження Софійського собору та ін.

Літописання почалося у Києві. Вважають, що давніше зведення літописних матеріалів різного характеру і походження належить до кін. X ст. Його склала, мабуть, група світських і духовних осіб з оточення Великого князя Володимира Святославича.