1.Поняття «Історіографія історії України»

Історіографія є важливою історичною дисципліною, що вивчає процеси нагромадження знань про розвиток суспільства та удос­коналення методів історичних досліджень, історію розвитку історичної думки, боротьбу в ній різних течій, методи дослідження історичних явищ, шляхи формування наукового розуміння історичних процесів. Тобто, термін «історіографія» вживається в двох значеннях. З одного боку, він означає писання історії зведених курсів, систематичних викладів про історичне минуле тієї або іншої країни і народу, монографічних досліджень, статей, присвячених певному питанню та ін. З другого боку, історіографія як предмет має ширше значення. Вона вивчає історію історичних знань, історію науки про розвиток суспільства та історичної думки чи то в цілому, чи окремого народу. Під українською історіографією розуміють водночас кілька визначень: 1) сукупність літератури з проблем історії України; 2) процес виникнення і розвитку історичної науки в Україні; 3) наукова дисципліна, що вивчає стан та розвиток історичної науки в Україні. (І. Колесник)

Історіографія історії України є важливою історичною дисципліною, складовою частиною української історичної науки.

Слово «історіограф» французького походження, у XIV ст. ним позначали митця, художника, який малював мініатюри на історичні сюжети. Починаючи з XVI ст. історіографом називали придворного письменника (при особі, родині, династії), якому доручалося писати офіційну історію країни. Найчастіше цю посаду обіймали відомі літератори, поети, філософи, як-от: Бу-ало, Расін, Вольтер. Згодом терміни «історіограф», «історіографія» почали поширюватися в європейській літературі і, зокрема із німецької, надійшли до Росії у XVIII ст. Первинно слова «історіограф» та «історіографія» вживалися як синоніми до понять «історик», «історія », «історична наука ». Ще у XIX ст. під історіографією ро-зуміли саме історію. Частіше під терміном «історіографія» розуміють стан історич-і юї науки певної доби: «українська історіографія XIX ст.», «історіографія доби Ренесансу», « сучасна французька історіографія » чи «американськаісторіографія20-30-хроків XXст.».

2. Мета курсу «Історіографія історії України»

Українська Історіографія займає важливе місце в структурі історичної науки і виконує спеціальні функції зародження та розвитку української історичної думки, провідні історичні осередки.

Укр.історіографія – це спеціальна галузь історичної науки,яка вивчає тенденції розвитку історичих знань укр. історичної думки,діяльність культурних осередків та центрів іст. Науки,внесок визначних укр. істориків у збагачення історичних знань.

Короче мету нигде найти не могу. И ее нам не диктовали даже. Так что напишу тут завдання они мне кажется перекликаются. завдання курсу української історіографії:

-розкрити зміст поняття «історіографія», гносеологічну природу історіографічних знань, місце та функції історіографії в процесі історичного пізнання;

- дати аналіз категоріального апарату та методів історіографії;

-охарактеризувати основні етапи становлення історіографії як спеціальної дисципліни;

- з'ясувати соціокультурні та внутрішні передумови розвитку процесу історичного пізнання, народження й удосконалення знань про історичне минуле;

-виділити основні етапи розвитку історичної науки в Україні, визначити критерії періодизації, та специфіку коленого конкретного періоду українського історіографічного процесу;

- висвітлити процес виникнення та розбудови організаційних структур української історичної науки: наукових установ, товариств, комісій, історичних часописів, навчальних закладів, особливості соціалізації української історичної науки в умовах бездержавного розвитку українського народу;

- вилучити провідні наукові напрями та ідейні течії української історичної науки, роль і місце в ній наукових шкіл;

- дати характеристику культурно-громадських та ідейних впливів на українську історичну науку, її взаємовідносин з російською, польською, німецькою історичною наукою;

-показати самобутній характер української історичної науки, її національну специфіку;

-проаналізувати найголовніші концептуальні ідеї, теорії та схеми української історії, провідні тенденції розвитку української історичної думки, методи та засоби пізнавальної діяльності;

-виявити «знакові постаті» української історичної науки,

простежити їхні творчі біографії в контексті загально українського історіографічного процесу.