58

Міністерство освіти і науки України

Одеський національний політехнічний університет

Інститут бізнесу, економіки та інформаційних технологій

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Курсовий проект з дисципліні «Основи менеджменту»

на тему: «Менеджмент організації в умовах ринкової економіки»

Виконала Алексатіна Алла

Студентка гр.ОВ-051

Викладач доц., к.е.н. Продіус О.І.

м.Одеса-2007 р.

Зміст

Вступ

І. Економічна характеристика організації

1.1. Характеристика організації

1.2. Основні економічні характеристики галузі

1.3. Ключові фактори успіху організації

1.4. Аналіз основних функцій менеджменту

1.5. Аналіз основних конкурентів

Висновок до розділу 1

ІІ. Основні інструменти менеджменту

2.1.Визначення місії

2.2. Постановка цілей

2.3. Оцінка й аналіз факторів зовнішнього середовища

2.4. Оцінка й аналіз факторів внутрішнього середовища

2.5. Вибір стратегій

Висновок до розділу 2

ІІІ. Розробка пропозицій по удосконаленню менеджменту

3.1. Розробка механізму ухвалення управлінського рішення

3.2. Обґрунтування організаційної структури

3.3. Методи прийому на роботу персоналу

3.4. Шляхи удосконалювання керування колективом організації

3.5. Основні функції маркетингу

3.6. Можливість інноваційного розвитку

3.7. Практичне впровадження сучасних напрямків по удосконалюванню менеджменту організації

Висновок до розділу 3

Загальний висновок

Список використаних джерел

Вступ

“Менеджмент” – це надзвичайно широке та багатомірне поняття. Для того, аби краще усвідомити його сутність, на нього слід подивитись з різних боків.

Етимологічно менеджмент походить від латинського слова “manus” – рука. Початково це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи, з поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов’язувала в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців. Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття “менеджмент”. Це слово увібрало у себе всі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення справ і стилю роботи.

Сучасний Оксфордський словник англійської мови тлумачить поняття "менеджмент" не однозначно, а саме:

1. менеджмент - це спосіб, манера спілкування з людьми;

2. менеджмент - це вміння та адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату організації;

3. менеджмент - це влада та мистецтво керування;

4. менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, підрозділи.

Поміж менеджерів-практиків та вчених ще й досі не існує єдності поглядів щодо сутності менеджменту:

1. перші вважають, що менеджмент - це професія орієнтована на практичне використання. Головне тут - реальний результат, який забезпечується накопиченим досвідом менеджера;

2. другі вважають, що менеджмент - це процес досягнення мети організації за допомогою інших людей. Тому, головне для менеджера - це мистецтво спілкування з людьми та керування ними;

3. треті вважають, що менеджмент - процес прийняття раціональних рішень. Тому, головне завдання менеджера - це пошук оптимальних управлінських рішень за допомогою математичних моделей та на основі використання системи наукових знань.

В останні роки спостерігається певна конвергенція поглядів на те, що ж таке менеджмент. У широкому розумінні менеджмент - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей.

В діяльності всіх менеджерів, незалежно від функції, яку вони виконують, посади, яку вони обіймають, галузі, у якій вони працюють, є дещо спільне. Саме це спільне, загальне для діяльності всіх менеджерів і становить фундамент науки менеджменту, складає її основи, які і є предметом вивчення курсу “Менеджмент” як навчальної дисципліни.

Отже, аби усвідомити сутність категорії “менеджемнт”, перш за все слід з’ясувати, що таке організація, які цілі її діяльності і чому будь-якою організацією потрібно управляти.

За визначенням Ч.Бернарда: “Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей”.

Всі організації мають загальні для них характеристики.

1) всі організації використовують чотири основних види ресурсів:

- людські ресурси;

- фінансові ресурси;

• фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);

• інформаційні ресурси.

2. будь-яка організація є відкритою системою. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем.

3. розподіл праці в організації. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні розподілити роботу поміж собою.

Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає необхідність у так званому вертикальному розподілі праці, тобто в діяльності з координації роботи підрозділів та окремих виконавців у середині підрозділів.

Таким чином, необхідність управління об’єктивно виникає внаслідок горизонтального та вертикального розподілу праці в організації. Оскільки розподілення праці є загальною характеристикою діяльності будь-якої організації, то всі організації потребують управління.

Глобальною метою діяльності будь-якої організації - є досягнення успіху. Що ж таке успіх?

Організація вважається успішною, коли вона досягає поставлених перед собою цілей. Складовими успіху при цьому виступають:

а) виживання, тобто можливість існування якомога довше;

б) результативність та ефективність.

Аби бути успішною впродовж тривалого часу, аби вижити та досягти своїх цілей, організація має бути як ефективною, так і результативною.

Для своєї курсової роботи я взяла вже відому українському споживачу організацію "Верес". На мій погляд це дуже цікавий об’єкт дослідження, так як організація знаходиться на ринку споживання вже 17 років, та не тільки не здає свої позиції, а навпаки, лише закріплює своє місце серед основних конкурентів, має перспективи подальшого розвитку.Хотілося б дізнатись, в чому секрет компанії.

1.Економічна характеристика організації

1. Характеристика організації

Слоган компанії: "Верес" – смакує по-домашньому! Компанія "Верес" була створена у 1991 році. Кілька наступних років відпрацьовувались дистрибутивні канали та взаємодія різних підрозділів у масштабах країни. У 1997 році компанія перейшла до виробничого процесу, що став логічним продовженням формування національного бренда. Юридична адреса: Україна, 03142,Київ, а/с 154 бул. академіка Вернадського, 34/1 тел./факс (8-044) 424-05-55 ел. пошта info@veres.com.ua Продукція відноситься до споживчих товарів.Компанія виробляє продукти харчування, а саме плодоовочевої консервації і соуси. Головне представництво:ЗАТ "Агроекопродукт", Україна, Черкаська обл., м. Канів, вул.,Дорошенка,1 Має 3 філії:1.ЗАТ "Укршампіньйон", Україна, Черкаська обл.,Канівський р-н,с. Хмільна,вул.,. Миру 59. 2.СТОВ ім..Шевченка,Україна,Черкаська обл.,Черкаський р-н,с.Мошни,вул., Леніна,170.3.ВАТ "Мукачівський консервний завод" Україна, м.Мукачеве,вул., Ужгородська,192.

Етапи розвитку.

1.Народження-1991 р.

2.Дитинство і юність 1991-1997рр.

3.Зрілість 1997-2007рр.

4.Старість і реорганізація

5. Відродження в новій якості, або розлад.

Зараз компанія знаходиться на стадії зрілості. це твердження можна пояснити тим, що компанія відома та шанована вже 17 років, має добру репутацію і високу конкурентоспроможність на ринку товарів та послуг.

Сегментація. :Взагалі, продукція компанії є у вільній торгівлі на всій території України Головне представництво, філії і заводи, розташовані в центральній частині країни - це спрощує питання логістики, та вигідне для транспортування у різні області країни. Продукція компанії може використовуватись людиною не зважаючи на її вік, стать, ріст або вагу. Звичайно продукція має національний-український колорит і особливості. Продукція, повністю готова до споживання, має відоме ім'я та популярність на споживчому ринку України.

1.2. Основні економічні характеристики галузі.

Харчова промисловість є однією з провідних галузей промисловості України. Частка харчової промисловості у ВВП залишається низькою, хоча має тенденцію до зростання. Так, частка сільського господарства у ВВП в 2001-2003рр. складала 14%, у 2004 р. - 13%, у 2005 р. - 11%, а частка харчової промисловості відповідно 4-5,2; 5,5; 7%. В цілому, рівень рентабельності підприємств харчової промисловості протягом 2002-2004рр. залишається досить низьким - 3,3% (дещо вищий у 2005 р. - 4%). У харчовій промисловості зайнято 2,1% працюючого населення, у сільському господарстві - 19,7%. Обсяги виробництва продукції харчової промисловості в 2005р. збільшилися на 20% у порівнянні з попереднім роком. Суттєвий приріст отримано в галузях переробки овочів і фруктів (39,3%), виробництві жирів (32,8%), м’ясній (26,1%) та тютюновій (18,3%) промисловості, виробництві напоїв (18%), молочній (13,6%) і кондитерській промисловості (11,9%). Зокрема, за звітний період збільшилися обсяги виробництва м’яса на 24,7%, ковбасних виробів - на 38,7%, сирів - на 32%, олії - на 37,4% і цукру-піску- на 54,4%. У січні-липні 2004 р. приріст промислової продукції харчової промисловості та переробки сільськогосподарських продуктів проти аналогічного періоду попереднього року становив 14,2%, в тому числі харчової промисловості - 14,4%. Водночас у січні-липні 2004р. порівняно з аналогічним періодом 2003р. збільшилися обсяги виробництва: м’ясних напівфабрикатів - у 4,4 рази, ковбасних виробів - на 32%, молочних консервів - на 29%, сирів жирних - на 26%, олії рафінованої та маргаринових продуктів - на 24%, масла вершкового - 22%, кисломолочної продукції - на 5%, хлібобулочних виробів - на 2%. За цей період зменшилося виробництво м’ясних консервів на - 31%, риби солоної - на 20%, макаронних виробів - на 19%, м’яса - на 3%. За січень-червень 2004р. обсяги реалізованої продукції харчової промисловості та переробки сільськогосподарських продуктів (у відпускних цінах без ПДВ і акцизу) становили 21,6 млрд. грн., у тому числі харчова промисловість - 19,8 млрд. грн. (91,4%), з неї найбільшу частку займають: молочна промисловість - 3,6 млрд. грн. (18,4%), м’ясна - 2,7 млрд. грн. (13,5%). На початок липня 2004р. дебіторська заборгованість підприємств харчової промисловості становила 12,3 млрд. грн. (збільшення у порівнянні з початком поточного року на 7,9%), кредиторська - 15,8 млрд. грн. (зростання на 4,8%). Обсяг кредиторської заборгованості перевищує дебіторську в 1,3 рази. Обсяг іноземних інвестицій за 2002-2005рр. зріс: у сільське господарство від 70,8 до 179,4 млн. дол. США (приріст 100 млн. дол. США), а у харчову промисловість і переробку сільськогосподарських продуктів відповідно від 795,7 до 988,3 (приріст 192,6) млн. дол. США. Таким чином, темпи залучення іноземних інвестицій у харчову промисловість вдвічі перевищують темпи залучення інвестицій у сільське господарство. У структурі загальних інвестицій в економіку країни частка інвестицій у харчову промисловість (станом на 1 січня 2006р.) складає 14,9% (найвищий показник серед усіх галузей), а у сільське господарство - 2,7%. Станом на 1 квітня 2004 р.в агропромисловий комплекс, починаючи з 1992р., загалом залучено 1194,4млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, або 17,2% від їхнього загального обсягу в економіку країни. Прямі іноземні інвестиції було залучено до 686 підприємств харчової промисловості та переробних галузей на загальну суму 1006,1млн. дол. США (84% усіх залучених в АПК). За 1 квартал 2004р. залучено іноземного капіталу обсягом 22,7 млн. грн. США (приріст 2%), а в харчову промисловість - 16 млн. дол. США, що на 17,1% менше, ніж за перший квартал 2003 р. В склад плодоовочеконсервного комплексу України входить вирощування овочів, фруктів і ягод, підприємства консервної і плодоовочеконсервної промисловості, а також обслуговуючі і допоміжні підприємства. Овочеводство розповсюджене по всій території України, але рівень його концентрації і спеціалізації в різних регіонах різний. На Поліссі, наприклад, вирощують здебільшого огірки, моркву, столовий буряк і капусту, в Лісостепу — огірки, помідори, цибулю, в Степу — помідори, перець, баклажани. Найбільша концентрація посівів овочевих культур в тих господарствах, що входять в склад сировинної зони консервного заводу, а також розміщені навколо більших міст.Важлива роль в постачанні населення міст свіжими овочями в міжсезоння належить парниковим господарствам. Найбільші площі закритого ґрунту відводяться під овочі в Криму, навколо Києва, Харкова, Донецька, Одеси, Львова. Садівництво розвивається по всій території України. Тут розповсюджені такі плодово-ягідні культури: яблука, груші, сливи, вишні, черешні, полуниця, малина. В південних районах вирощують абрикоси, персики, інжир. Особливо сприятливі умови для садівництва склалися в Криму, Придністров'ї, в південному Степі і Закарпатті. Більша частина овочів, фруктів і ягод споживається в свіжому вигляді, а інша надходить на що переробляють підприємства для виробництва консервів. Найбільш розвинута плодоовочеконсервная промисловість в Черкакській, Херсонській і Одеській областях, що виробляють біля 40 % всіх плодоовочевих консервів. В Україні склалася певна спеціалізація в виробництві плодоовочевих консервів. Що переробляють підприємства Центру і Заходу виробляють в основному фруктові консерви, а Південний район спеціалізується на виробництві томатних консервів.В майбутньому компанія "Верес" планує виводити свою продукцію на ринок Росії.