Практичне заняття № 5

Тема: Усунення місцевих чинників пошкодження тканин пародонту. Травматична оклюзія, методи діагностики. Тимчасове шинування.

Мета: вивчити місцеві чинники ураження тканин пародонту та методи їх усунення.

Коротка характеристика теми

До місцевих чинників ураження тканин пародонту можна віднести: зубні відкладення, мікрофлору, травматичну оклюзію, несановану порожнину рота; неповноцінні пломби, протези, ортодонтичні апарати; шкідливі звички, неправильне розташування вуздечок губ і язика.

Травматична оклюзія є постійним симптомом генералізованого пародонтиту. Розрізняють первинну та вторинну травматичну оклюзію.

Первинна травматична оклюзія розвивається на фоні неураженого пародонту в результаті дії надмірного по величині або неправильного по напрямку оклюзійного навантаження, парафункції жувальних, мімічних м’язів та м’язів язика.

Вторинна травматична оклюзія розвивається на фоні захворювань пародонту, коли навіть звичайне оклюзійне навантаження перевищує межу витривалості тканин, які оточують зуб, перетворюючись в травматичний фактор.

Вибіркове пришліфовування особливо ефективне на ранніх стадіях ураження тканин пародонту, а при виникненні патологічної рухомості лікувальний ефект від зішліфовування не тривалий.

За наявності травматичної оклюзії слід провести вибіркове пришліфовування зубів. Воно здійснюється для усунення деформацій оклюзійних поверхонь і полягає в зішліфуванні зубів, що виступають із зубного ряду, і усуненні передчасних контактів. Здійснення лише вибіркового пришліфування паралельно з терапевтичним лікування дозволяє значно стабілізувати запальний процес.

Чинники, які спричиняють травматичну оклюзію:

І. Пломби, вкладки, напівкоронки, всі види штучних коронок, неправильний вибір опорних зубів під мостоподібне, знімне протезування, форсоване ортодонтичне лікування.

ІІ. Аномалії і деформації зубо-щелепової системи, що зумовлені вадами розвитку або частковими дефектами зубних рядів.

ІІІ. Парафункції − підвищена і нецілеспрямована активність жувальної чи мімічної мускулатури і язика − симптом Каролі (бруксизм). Максимальна підвищена тонічна напруга м’язів, зв’язок обличчя.

Зішліфовування зубів дозволяє:

• розподілити функціональні навантаження між пере- і недовантаженими зубами;

• зняти напругу з пародонту.

Пришліфування зубів у стані травматичної оклюзії здійснюється після усунення можливих аномалій і починають з терапевтичного лікування.

Шкідливі звички: втягування щік, губ, закушування губи, утримування язика між зубами, тиск кінчика язика на групу фронтальних зубів. Все це спричинює підвищення функціонального навантаження на зуби. Травматична оклюзія визначається на допомогою копірувального паперу або пластинки воску.

Тимчасове шинування здійснюється на певний проміжок часу − від декількох днів до декількох місяців і застосовується у випадку загострення процесу або на час хірургічного втручання.

Переваги тимчасового шинування:

1. Естетичні, психологічні.

2. Виключає перенавантаження зубів, що залишилися.

3. Настає швидка адаптація.

4. Максимально сприятливе для формування протезного ложа.

5. Виключається міжкоміркове зближення щелеп.

Найчастіше використовують ті види тимчасових шин, які виготовляються безпосередньо в порожнині рота пацієнта:

1. Пластмасові шини з композитів.

2. Лігатурні шини, облицьовані композитом.

3. Скловолоконні шини, які зафіксовані на світлотвердіючий композит.

4. Дротяні балочні шини по ріжучому краю фронтальних зубів або по жувальних поверхнях бокових зубів.

5. Попарне шинування зубів П-подібними скобами, які розміщуються парапульпарно в порожнинах, створених на апроксимальних поверхнях.