Орієнтовні ситуаційні задачі та тестові завдання

1. Хто вперше обґрунтував судинну теорію патогенезу генералізованого пародонтиту?

А. О.І. Євдокимов (1937)

B. М.Ф. Данилевський (1962)

C. Е.Д. Бромберг (1966)

D. М.Т. Бугаєва (1949)

E. Т.Д. Заболотний (1991)

2. Вкажіть який вид мікроорганізмів переважає у зубних відкладеннях?

А. Нейсерії

B. Кишкова паличка

C. Стафілококи

D. Стрептококи

E. Вірус простого герпесу

3. Коли виникає запальна реакція після утворення нальоту на зубах?

А. Ушкодження не виникають

B. Через 2-4 години

C. На 12-14 добу

D. На 10-12 добу

E. На 2-4 добу

4. Через який час від початку акумуляції нальоту, виникає глибоке ушкодження тканин пародонту?

A. Через 2-3 години

B. Через 2-3 тижні

C. Через 2-3 доби

D. Через 5-8 діб

E. Через 2-3 місяці

5. Відомо, що на тлі запальних змін у тканинах пародонту в інфільтратах збільшується кількість плазмоцитів, які продукують імуноглобулін. Який вид імуноглобуліну переважає?

А. IgG

B. IgА

C. IgЕ

D. IgІ

E. IgС

6. Особливу роль в ініціації процесу первинного ушкодження тканин пародонту відіграють ферменти, які продукують мікроорганізми. Який фермент відіграє важливу роль в здатності руйнувати тканини пародонту?

A. Трансфераза

B. Ліпаза

C. Гіалуронідаза

D. Ізомераза

E. Лідаза

7. Що не входить до загальних етіологічних чинників дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонту?

А. Патологія опорно-рухового апарату

B. Патологія судинної системи

C. Ендокринні порушення

D. Гіповітамінози

E. Нейротрофічні порушення

8. Гіповітаміноз якого вітаміну має найменше значення в розвитку дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонту?

А. Вітамін Е

B. Вітамін С

C. Вітамін А

D. Вітамін D

E. Вітамін В

9. Гуморальна відповідь організму є однією з ланок патогенезу розвитку дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонту. Які клітини відповідають за гуморальний імунітет?

А. Т-лімфоцити

B. В-лімфоцити

C. Гістіоцити

D. Т-лімфоцити і В-лімфоцити

E. Т-супресори

10. Вкажіть який вид мікроорганізмів переважає у зубних відкладеннях?

1. Стрептококи

2. Нейсерії

3. Кишкова паличка

4. Стафілококи

5. Вірус простого герпесу

11. Яку роль в етіології дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонту відіграє підясенний зубний камінь?

1. Має виражену пошкоджувальну дію на пародонт, сприяє розвитку місцевого С-авітамінозу. У його складі виявлено оксиди металів, які спричиняють виражену токсичну дію

2. Порушує трофіку і виділення ясенної рідини

3. Розм’якшує періодонтальну зв’язку, зв’язує колаген

4. Під’ясенний зубний камінь не впливає на розвиток дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонту

5. Усі відповіді правильні

Практичне заняття № 2

Тема: Генералізований пародонтит. Класифікація. Основні синдроми пародонтиту.

Мета: вивчити класифікацію генералізованого пародонтиту та його основні синдроми.

Коротка характеристика теми

Класифікація дистрофічно-запальних захворювань пародонту побудована на оцінці вираженості основних сиптомокомплексів генералізованого пародонтиту.

Класифікація генералізованого пародонтиту (за М.Ф. Данилевським):

За перебігом:

• хронічний;

• загострення;

• ремісія;

• стабілізація;

За ступенем розвитку:

• початковий;

• І ступінь;

• ІІ ступінь;

• ІІІ ступінь.

За поширеністю процесу:

• дифузне ураження пародонту.

Клінічна характеристика генералізованого пародонтиту представлена набутими симптомокомплексами: симптоматичний гінгівіт, пародонтальні кишені, карієс цементу кореня, остеопатія, порушення статики зубів та травматична оклюзія.

Симптоматичний гінгівіт розвивається на тлі інших симптомокомплексів генералізованого пародонтиту у вигляді катарального, гіпертрофічного або виразкового запалення. Відрізняється від самостійного гінгівіту порушенням зубо-ясенного з’єднання.

Пародонтальні кишені є обов’язковим симптомокомплексом генералізованого пародонтиту. Внаслідок ураження патологічним процесом кругової зв’язки зуба, періодонта і альвеолярної кістки виникають пародонтальні кишені різної глибини − від 2 до 10 мм.

Прогресуюча остеопатія альвеолярної кістки − постійна і вирішальна ознака важкості генералізованого пародонтиту. Резорбція міжзубних перегородок розвивається поступово, в залежності від вираженості патологічного процесу.

Розрізняють три ступені порушення статики зубів:

І ступінь − рухомість зубів у вестибуло-оральному напрямку;

ІІ ступінь − рухомість зубів у вестибуло-оральному і медіально-дистальному напрямках;

ІІІ ступінь − рухомість зубів у вестибуло-оральному, медіально-дистальному та навколо осі зуба.

Карієс цементу кореня починається на рівні емалево-цементної межі. Він може вражати будь-яку поверхню зуба, але частіше починається з апроксимальної поверхні нижче контактного пункту. Вогнище каріозного ураження являє собою ділянку розм’якшення емалі з нечіткими межами, має темний колір. При зондуванні вогнище має м’ягко-еластичну консистенцію. В результаті прогресування карієс циркулярно охоплює корінь, що не рідко стає причиною перелому з повним відділенням коронки від кореня.