Практичне заняття № 37

Тема: Профілактика захворювань тканин пародонту. Етіологічні та патогенетичні заходи профілактики. Диспансеризація хворих.

Мета: ознайомитись із заходами профілактики захворювань пародонту та диспансеризацією хворих, як невід’ємної частини профілактичного напряму.

Коротка характеристика теми

Профілактика – це система організаційних і медичних заходів, скерованих на забезпечення високого рівня здоров’я населення. Як і загальномедичні, профілактичні заходи захворювань пародонту пов’язані з профілактикою основних стоматологічних захворювань.

Профілактика хвороб пародонту буває:

І. За етапністю (ВООЗ, 1980);

1) первинна (переважно соціальна);

2) вторинна (соціально-медичні);

3) третинна (переважно медична).

ІІ. За способом дії:

1) ендодонтична (загальна);

2) екзогенна (місцева).

Профілактичні заходи умовно поділяють на:

1) масові соціально-профілаткичні (державні);

2) лікарсько-профілактичні (спеціальні);

3) індивідуальні профілактичні.

Методи профілактики поділяються на три групи:

1) комунальні;

2) групові;

3) індивідуальні.

Первинна профілактика − система соціальних, медичних, гігієнічних, виховних заходів, що покликані зберігати непорушне здоров’я, не допускати дії на людину чинників природного і соціального середовища, які здатні викликати патологічні зміни в організмі.

Вторинна профілактика передбачає раннє виявлення захворювання, попередження прогресування хворобливого процесу і можливих його ускладнень. Основний її метод − планова санація порожнини рота.

Третинна профілактика спрямована на попередження переходу хвороби у важчу форму або стадію попередження втрати функції і загострень, зниження тимчасової непрацездатності. Вона включає весь комплекс терапевтичних, хірургічних, ортодонтичних та ортопедичних заходів, спрямованих на припинення патологічного процесу, запобігання ускладнень.

Всі види профілактики тісно пов’язані між собою, а первинна і вторинна профілактика можуть розглядатись як дві стадії єдиного профілактичного процесу.

Ендогенна (загальна) профілактика забезпечує надходження в організм достатньої кількості макро- та мікроелементів. Велике значення має збалансоване харчування, яке відповідає віку людини.

Екзогенна (місцева) профілактика передбачає вплив різноманітних засобів безпосереднього на тверді тканини зуба і кісткову тканину коміркових відростків та інших тканин пародонту з метою підвищення стійкості їх до несприятливих карієсогенних та пародонтопатогенних чинників.

Профілактика різних форм гінгівіту і пародонтиту полягає у виявленні та лікуванні патологій прикусу, що порушують співвідношення зубних рядів і зубів.

Диспансеризація хворих із захворюваннями тканин пародонту − невід’ємна частина профілактичного напряму всієї системи охорони здоров’я, конкретний метод його впровадження в практичну охорону здоров’я. Основні завдання диспансеризації: виявлення ранніх форм захворювання і чинників ризику; проведення комплексу лікувально-профілактичних та соціально-гігієнічних заходів, що дозволяють зберегти функцію зубо-щелепної системи і динамічне спостереження.

Диспансеризації підлягають такі особи:

а)  у віці до 30 років без клінічних ознак захворювання пародонту, але у яких виявлені місцеві або загальні чинники ризику, незалежно від віку, за наявності хронічного гінгівіту, І ступеня генералізованого пародонтиту;

б)  у віці до 50 років, за наявності розвинутих форм ІІ-ІІІ ступенів генералізованого пародонтиту і пародонтозу;

в) особи з ідіопатичними захворюваннями пародонту, що протікають на тлі загальних захворювань (хвороби крові, ендокринні захворювання та ін.).