Практичне заняття № 12

Тема: Ідіопатичні хвороби пародонту. Клініка, діагностика, диференційна діагностика, принципи лікування.

Мета: вивчити особливості клініки, діагностики, диференційної діагностики та лікування ідіопатичних захворювань пародонту.

Коротка характеристика теми

Ідіопатичні хвороби пародонту – це захворювання з прогресуючим лізисом тканин пародонту. Їх поділяють на:

1. Супроводжуючі хвороби крові (лейкоз, агранулоцитоз).

2. Гістіоцитоз Х (еозинофільна гранульома).

3. Супроводжуючі порушення обміну (хвороба Гоше, синдром Папійона-Лефевра).

4. При вроджених захворюваннях (хвороба Дауна, акаталазія, десмодонтоз).

Для хвороб із прогресуючим лізисом тканин пародонту характерні наступні діагностичні ознаки:

• швидко прогресуючий процес руйнування всіх тканин пародонту, який призводить до випадання зубів впродовж 2-3 років;

• порівняно швидше утворення ясенної та пародонтальної кишень із гнійним ексудатом;

• своєрідна остеопатія: вертикальний тип резорбції, утворення кісткових кишень та повне розсмоктування кісткової тканини за короткий період часу;

• перевага процесу остеолізу, внаслідок активації ферментних систем остеоцитів;

• виражені зміни положення зубів у зубній дузі, травматична оклюзія.

Ідіопатичні захворювання пародонту характеризуються одночасним ураженням тканин пародонту та інших органів і систем. Іноді захворювання розвивається ізольовано на тлі інших загальних патологічних процесів. У такому випадку стоматолог є першим, хто виявляє загальне захворювання. Прогноз їх може бути різноманітним. Для ідіопатичних захворювань пародонту характерна типічна локалізація процесу, клінічний перебіг який не відповідає місцевим етіологічним факторам і віку пацієнта, відсутність позитивного результату при проведенні традиційного лікування.

Основним діагностичним критерієм для встановлення діагнозу є дані клінічного, рентгенологічного обстеження та результати спеціальних та лабораторних методів дослідження. Рентгенологічно визначається остеопороз і розсмоктування кісткової тканини, який при вогнищевій формі процесу носить обмежений характер із вираженою компенсаторною реакцією (зона склерозу по периферії розрідження). Лікування ідіопатичних захворювань є комплексним і індивідуальним по відношенню до пацієнта. Поділяється на загальне та місцеве.

Лікування у стоматолога відбувається за такою схемою:

1. Усунення місцевих травмуючих чинників (зубні нашарування, нависаючий край пломби тощо).

2. Лікування симптоматичного гінгівіту.

3. Обробка пародонтальних кишень.

4. Підвищення опірності організму в цілому (наприклад, вітамінотерапія) за узгодженістю з загальним терапевтом.

5. Професійна гігієна порожнини рота.

Контрольні питання поточного матеріалу

1. Що таке ідіопатичні захворювання пародонту?

2. Які симптоми характерні для більшості ідіопатичних захворювань?

3. Еозинофільна гранульома. Симптоми, форми.

4. Клінічні вияви хвороби Гоше.

5. Хвороба Хенда-Шіллера-Крісчена. Клінічні вияви.

6. Синдром Папійона-Лефевра. Клінічні та рентгенологічні ознаки.

7. Синдром Ослера. Клініка, діагностика.

8. Лабораторні методи діагностики ідіопатичних захворювань пародонту.

9. Які порушення обміну та природжені захворювавання супроводжуються прогресуючим лізисом тканин пародонту?

10. Хвороби крові, які супроводжують прогресуючий лізис тканин пародонту.

11. Клінічні ознаки хвороби Леттере-Зіве.

12. Хвороба Іценко-Кушінга, клініка, лікування.

13. Лікування еозинофільної гранульоми.