Практичне заняття № 28

Тема: Хірургічні методи лікування генералізованого пародонтиту (кюретаж, гінгівотомія, гінгівектомія). Показання, методика проведення.

Мета: вивчити хірургічні методи лікування в пародонтології.

Коротка характеристика теми

Різновиди операцій лікування хвороб пародонту.

Метою хірургічного лікування генералізованого пародонтиту є:

1. Ліквідація хронічного одонтогенного вогнища інфекції.

2. Реконструкція ураженого пародонту.

Методи хірургічних втручань умовно поділяють на:

І. Невідкладні:

1. Видалення зуба.

2. Розкриття пародонтального абсцесу.

ІІ. Планові:

1. Видалення зубів.

2. Кюретаж (закритий, відкритий, вакуум-кюретаж, кріокюретаж).

3. Гінгівотомія.

4. Гінгівектомія (проста і радикальна).

5. Клаптеві операції:

• із корекцією ясенного краю;

• із пластикою кісткових кишень;

• із остеопластикою коміркової дуги щільним алогенним трансплантатом;

• із застосуванням методики, спрямованої регенерації тканин пародонту;

• із комбінацією перелічених методів.

6. Формування присінку порожнини рота (вестибулопластика).

7. Операційні втручання з метою корекції присінку порожнини рота:

• френулотомія;

• френулоектомія;

• френулопластика.

8. Фізіохірургічні методи:

• вакуум-хірургія;

• електрохірургія;

• кріохірургія;

• лазерна хірургія.

9. Допоміжні операції:

• гемісекція;

• ампутація кореня;

• ампутація коренів фронтальної ділянки в протезах;

• коронорадикулярна сепарація;

• реплантація;

• ендодонто-ендоосальна стабілізація зуба.

Принципи пародонтальної хірургії:

1. Економне висічення м’яких тканин із метою захисту коміркової дуги і остеопластичного матеріалу.

2. Збереження остеопоротично змінених ділянок кісткової тканини коміркового відростка.

3. Повне видалення проліфуючого епітелію та грануляційної тканини.

4. Обережне ставлення до цементу кореня зуба.

5. Ретельний гемостаз, адекватне кровопостачання.

6. Усунення місцевих провокуючих чинників.

Показання до хірургічного лікування генералізованого пародонтиту:

1. У хворих на генералізований пародонтит І і ІІ ступенів − кюретаж і його модифікації: при глибині кишень до 4 мм − закритий, а від 4-5 мм − відкритий.

2. У хворих на генералізований пародонтит ІІ-ІІІ ступеня розвитку − клаптеві операції та їх модифікації, реконструктивні операції.

3. При глибокій кістковій кишені в ділянці 1-3 зубів і у разі окремих рецидивуючих абсцесів − гінгівотомія.

4. При гіпертрофії сосочків за відсутності виражених пародонтальних кишень − гінгівектомія.

5. Гінгівотомія та гінгівектомія є етапом клаптевих операцій і застосовуються з метою ліквідації окремих симптомів захворювання: для розкриття пародонтальних абсцесів, переведення гострої стадії у хронічну, висічення гіпертрофованих сосочків.

6. При вогнищевому ураженні пародонту зумовленому анатомо-морфологічними особливостями, показане висікання коротких вуздечок, тяжів, поглиблення присінку.

7. У разі початкового ступеня дистрофічного процесу в пародонті і відсутності пародонтальних кишень, коли має місце незначне оголення шийок зубів показана гінгівопластика з корекцією присінку порожнини рота.

Протипоказання до хірургічного лікування генералізованого пародонтиту:

І. Загальні:

а) абсолютні:

1. системний остеопороз;

2. захворювання крові;

3. некомпенсована форма діабету і тиреотоксикозу;

4. активна форма туберкульозу;

5. онкологічна патологія;

6. Тяжкі захворювання серцево-судинної системи, печінки, нирок;

7. період вагітності;

8. алергічний, автоімунний та проліферативний синдроми і спадкова обтяженість у декількох поколіннях.

б) відносні:

1. гострі інфекційні захворювання;

2. низький рівень гемоглобіну в крові.

ІІ. Місцеві:

1. недотримання правил індивідуальної гігієни;

2. патологія прикусу, яка не підлягає корекції;

3. наявність неусуненої травматичної оклюзії;

4. фіброзно змінені або зтоншені ясна;

5. деструкція кісткової тканини більше, ніж на 2/3 довжини кореня при рухомості зубів ІІ-IІІ ступеня;

6. виразкові процеси в порожнині рота;

7. наявність абсцесів.

Для екстреного хірургічного втручання (наприклад, відкриття пародонтального абсцесу) протипоказань немає.

Класифікація матеріалів для прискорення регенерації кісткової тканини пародонту за G. Gara і

D. Adams (1981):

І. Автотрансплантати − людська кісткова тканина взята з іншої ділянки тієї ж особи:

а) кортикальна кістка;

б) губчаста кістка;

в) комбінована кортикально-губчаста кістка.

ІІ. Алотрансплантати − трансплантати, взяті з іншої людини:

а) свіжозаморожена кісткова тканина;

б) ліофілізована кісткова тканина;

в) демінералізована і ліофілізована кісткова тканина;

г) брефокістка;

д) формалінізовані алотрансплантати.

ІІІ. Ксенотрансплантати − трансплантати, взяті від представника іншого біологічного виду:

а) цільні кісткові трансплантати − Osteograf, Bio-Oss;

б) кістковий гідроксіапатит;

в) тверда мозкова оболонка;

г) кораловий карбонат кальцію − (Біокрил, Франція).

ІV. Експлантати − трансплантати небіологічного походження − синтетичні матеріали, мінеральні трансплантати:

а) полімери: HTR Synthetic Bone (Bioplant, Norwalk, CT);

б) біокераміка;

в) трикальційфосфат − пориста форма фосфату кальцію;

г) гідроксіапатит (OsteoJen, Impladent, Ttlliswood, Oste-Yraft);

д) алюмоксидна кераміка − Terio Gla, Biogran, Біосітал, Колапан, Полістом;

е) комбіновані препарати колагену з трикальційфосфатом або гідроксіапатитом.