10. Просвітницька і педагогічна діяльність г. Смотрицького.

Герасим Смотрицький народився в с. Смотрич (Хмельницька обл.). Свідчень про нього мало. Був малим шляхтичем, довго займав посаду писаря при Кам’янець-Подільському старостві. Біля 1576 його запросив князь К.Острозький для видання Біблії і для роботи в Острозькому колегіумі. Освітньо-педагогічні погляди та наукові уподобання Г.Смотрицького значною мірою ілюструє його діяльність на посаді ректора Острозького колегіуму від початку його створення. Сам процес організації такого унікального навчального закладу нерозривно пов'язаний із цією непересічною особистістю. Г.Смотрицькому в Острозі, як через півстоліття і П.Могилі в Києві, вдалося організувати навчальний процес за найкращими зразками європейських академій. З діяльністю Г.Смотрицького в колегіумі, який він перетворив на «Острозькі Афіни», пов’язане перше видання (у 1568 р.) слов’янської граматики у Віленській друкарні Мамоничів. Вона була надрукована за рукописом, взятим в Острозі. Використовуючи твори неоплатоників, тогочасних європейських мислителів, очолюваний Г.Смотрицьким Острозький гурток, поширював гуманістичні погляди на природу та людину, сам просвітитель закликав людей до активної діяльності, до набуття знань. Є припущення, що структуру школи та її навчальні програми було покладено в основу статуту Львівської братської школи. Г.Смотрицький відомий як зачинатель нової наступальної літератури освітнього характеру, що стала на захист православної церкви, національних інтересів українського народу. Уславився Г.Смотрицький і як письменник-полеміст, автор виданої в Острозі в 1587 р. праці «Ключ царства небесного», що являла собою відповідь на книжку відомого католицького діяча В.Гербеста «Висновки віри Церкви Римської».

11. Педагогічні ідеї т.Г. Шевченка.

Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) – великий український поет, художник, громадський діяч, мислитель. Його педагогічні погляди виражені у віршах, публіцистичних і художніх творах. З творів Т.Шевченка постає виховний ідеал – людина з багатогранними знаннями і високими моральними якостями, здатна застосовувати знання в житті, яка любить працю, вміє цінувати мистецтво. Він вважав, що такого ідеалу можна досягти належним вихованням. Заперечував вирішальну роль спадковості у вихованні дітей. В основі освітньо-виховного ідеалу Шевченка – працьовитість. Тільки в праці людина може знайти справжнє задоволення, і тому вона повинна посідати домінуюче місце в житті кожного. На думку Шевченка, людина повинна мати добре розвинені естетичні смаки, бути обізнаною з високохудожніми літературними творами, добре орієнтуватися в образотворчому мистецтві. Не зайвим є вміння малювати, гарно співати, грати на музичних інструментах. Освіта, за Шевченком, повинна збагачувати, а не обкрадати серце людини. Він прагнув розширити зміст освіти. Вважав, що початкове навчання не може обмежуватися тільки навичками читання, письма та лічби, а повинно містити знання з історії, географії, етнографії. Цінним доробком Т.Шевченка у розвиток педагогічної думки є створення ним передового на той час підручника для недільних шкіл – “Букварь Южнорусский” (1860), який був доступний кожній простій дитині. Поета турбував стан жіночої освіти. Т.Г.Шевченко, як гуманіст, обстоював рівність хлопців і дівчат у навчанні, стояв за надання жінці повноцінної освіти.