64.Літеральні договори

Письмовими контрактами називали договори, які уклада­лися).

Письмові договори не мали широкого поширення у Старо­давньому Римі, оскільки письменним було лише вузьке коло населення. Найдавнішою формою письмових договорів були записи у прибутково-видаткових книгах. Для римлян взагалі була характерною ретельність ведення господарських справ. Письмовий контракт укладався у формі запису в прибутково-видатковій книзі. Однак порядок здійснення таких записів нам невідомий. Припускають, що кредитор робив відповідний запис у своїй книзі про видачу боржнику певної суми грошей на сторінці «Видатки». Боржник зобов'язаний був зробити такий запис у своїй книзі на сторінці «Прибуток». Записи робилися на основі досягнутої угоди, без якої договір неможливий. За літеральною формою могли укладатися будь-які договори. За цією формою часто укладалась новація.

Записи в прибутково-видаткових книгах кредитора могли бути односторонніми, без матеріальної основи договору. Крім того, якщо запис робився на основі вже чинного дого­вору, це не виключало подвійного стягнення з боржника. Не­добросовісний кредитор у таких випадках міг вимагати опла­ти неіснуючого боргу чи на основі двох договорів, чи раніше укладеного, а потім оформленого в прибутково-видатковій книзі. Іншими словами, літеральний договір у формі запису в прибутково-видаткових книгах не виключав зловживань з бо­ку кредитора. Тому в класичний період ця форма договору поступово втратила своє значення, поступившись простішим і доступнішим формам літеральних контрактів.

Одна з форм літерального контракту, яку претори широко практикували в класичний період, був синграф - фіксований у письмовому документі факт передачі кредитором певної суми грошей боржникові. Він складався від імені третьої осо­би, підписувався боржником і свідками, що були присутні при цьому.

Однак процедура складання синграфу була обтяжливою і надто формалізованою: вимагалась присутність свідків, сто­рони змушені були повідомляти свідкам зміст договору, що не завжди відповідало їхнім інтересам. Внаслідок цього в пе­ріод домінату синграфи поступово втрачають своє значення, а замість них з'являється інша форма літерального контрак­ту - f. Хірограф - це боргова розписка, що склада­лася від імені першої особи боржником і підписувалася ним.

Нові форми літеральних контрактів так само не гарантува­ли добросовісності кредиторів. Наприклад, часто укладалися договори без фактичної передачі грошей боржникові, а зо­бов'язання при цьому тягло відповідні наслідки. Боржник по­винен був сплачувати борг, якого насправді не було.