60. Зміст договору

Римські юристи, зокрема Павло, визначали зміст зобов’язання взагалі, та договірного зобов’язання, зокрема, трьома термінами: дати (dare); зробити (facere); надати (praestare).

Зміст договору складають елементи, які визначають права та обов’язки його сторін.

У зв’язку з тим, що елементи договору мали неоднакове юридичне значення для окремих видів договорів, їх поділяли на три групи: істотні); звичайні (); випадкові

Істотними () вважаються ті елементи договору, без яких він не міг існувати. Для кожного виду договору визначаються власні істотні елементи, зокрема, для договору купівлі-продажу (-) істотними є предмет договору (товар) та його ціна.

Звичайні () елементи не є обов’язковими, тобто їх відсутність не впливає на чинність договору. Однак, як правило (звичайно) ці елементи включаються до договорів певного виду. Наприклад, у договорі найму () зазвичай вказується строк (періодичність) внесення найомної плати ().

Крім зазначених елементів договір може містити випадкові () елементи. До таких елементів відносилися умови () і строки (), з якими пов’язувалися певні правові наслідки.

Договір, якій не був ускладнений умовою або строком, називався чистим договором.

Мета договору (лат. causa - причина) – це найближча мета, задля якої укладається договір; матеріальна підстава укладення договору.

Залежно від можливості встановлення causa та її юридичного значення для дійсності договору, останні поділялися на каузальні та абстрактні. Більшість договорів є каузальними, тобто такими, мета укладення яких є очевидною. Абстрактними є ті договори, щодо яких неможливо (складно) встановити мету їх укладення. Для таких договорів causa не має юридичного значення, тобто не впливала на їх дійсність. У римському праві прикладом абстрактних договорів була стимуляція

Сausa відрізняється від мотиву укладення договору (бажання досягти певної мети), якій, як правило, не має юридичного значення для договору

61. Захист права власності

Способи захисту власності у римському праві мінялись згідно із тими видами власності, які з’являлись на протязі розвитку римської держави і були надзвичайно різноманітними за своїми джерелами регулювання. Найбільш типовими способами захисту права власності були віндикаційний , негаторний та прогибіторний позови, які спершу застосовувались тільки для захисту квирітської власності.

Віндикаційний позов мав місце тоді, коли одна особа заявляла, що є власником майна, яке знаходиться у незаконному володінні іншої особи, і на цій підставі вимагала повернення майна. Віндикаційний позов захищав власника від найбільш грубого порушення його права, а саме, від дій іншої особи, яка незаконно утримувала його річ (майно).

Негаторний позов мав місце в тому разі, коли належне власнику право ніким під сумнів не ставилось, але інші особи зазіхали на те, щоб користуватись цією власністю, наче б то маючи яке-небудь право на чужу річ (сервітут, узуфрукт). Порушення права власності могли носити подвійний характер: позитивний або негативний, дивлячись на те, чи здійснює третя особа проти волі власника прямо вплив на річ або ж вона заважає йому в тому чи іншому відношенні вільно користуватися річчю. У такому випадку з’являлись підстави для заяви не віндикаційного, а негаторного позову

Прогибіторний позов– позов про заборону), застосовувався в тому разі, коли треті особи, які не зазіхали на чуже майно ні в цілому, ні в рамках обмеженого права, але своєю поведінкою заважали власнику нормально користуватися майном. Суд зобов’язував порушника у таких випадках усунути наслідки вчинених дій і не здійснювати такі дії у майбутньому.

До різновидів прогибіторних позовів, які були ще відомі із Законів ХІІ таблиць, необхідно віднести позови по захисту нерухомої власності (майна) у відносинах сусідства. Наприклад, це наступні позови: А) у разі неясності або незгоди відносно розташування межових знаків та приналежності відповідних земельних ділянок на їх границях; Б) у разі зміни природного режиму стоку води або штучного позбавлення води; В) у разі, коли власник земельної ділянки забороняв своєму сусіду заходити на його територію, щоб збирати свої плоди;