Спроби роззброєння. Договір про заборону випробувань ядерної зброї

Проблеми роззброєння були в центрі уваги всіх сесій Генеральної Асамблеї ООН другої половини 50-х років. У вересні 1960 р. уперше в історії ООН на порядку денному Генеральної Асамблеї постало питання про загальне й повне роззброєння. Свої позиції висували різні делегації, а потім це питання перейшло на розгляд численних комісій, які були не уповноважені приймати остаточні ухвали.

Крім того, численні ініціативи з питань роззброювання виявляли інші міжнародні організації, окремі уряди, в тому числі й СРСР, керівники якого полюбляли козирнути своїм миролюбством. Тільки наприкінці 50-х років проблема роззброювання перейшла в конкретну площину. 1958 р. розпочалися переговори між делегаціями СРСР, США і Великої Британії про заборону ядерних випробувань. Переговори йшли важко. Каменем спотикання було питання про контроль. Нарешті всі погодилися, що вибухи в трьох сферах — у повітрі, під водою й у космосі — можна контролювати національними засобами без міжнародного контролю. 5 серпня 1963 р. було підписано Московський договір трьох держав про заборону випробувань ядерної зброї в трьох сферах. Тільки підземні ядерні вибухи було дозволено, але надалі відповідні переговори було проведено й щодо них. На жаль, Франція й Китай не приєдналися до Договору 1963 р. і продовжували випробування в атмосфері. Проте Московський договір про заборону випробувань ядерної зброї мав велике значення — він був першою конкретною угодою з обмеження гонки озброєнь. В цей час до Московського договору приєдналося понад 130 держав світу. 1963 р. Генеральна Асамблея ООН закріпила своїм рішенням радянсько-американську домовленість "не розміщувати у космічному просторі будь-які об'єкти з ядерною зброєю або іншими видами зброї масового знищення".

Карибська криза

Ще одна серйозна загроза розв'язання світової війни виникла під час так званої Карибської кризи у жовтні 1962 р. Початок кризи пов'язаний з перемогою в січні 1959 р. революції на Кубі, поваленням проамериканського режиму Батісти та приходом до влади Фіделя Кастро. Америко- кубинські відносини різко загострилися. 1960 р. США взяли курс на встановлення економічної блокади Куби, а в січні 1961 р. розірвали з нею дипломатичні відносини. У квітні того ж року здійснено невдалу висадку "контрас" (контрреволюційних груп) на територію Куби. За цих умов Ф. Кастро звернувся за допомогою до СРСР. Радянське керівництво, з огляду на те, що "Острів Свободи" розташований у 90 км від узбережжя США, вирішило розмістити на ньому ракети середнього радіусу дії. Дізнавшись про це, президент США Дж. Кеннеді оголосив про введення з 22 жовтня 1962 р. військово-морської блокади Куби й направив до її берегів 183 бойових кораблі. Усі радянські кораблі, що прямували до Куби, підлягали огляду. Слідом за цим було приведено в бойову готовність війська США в Європі й війська Організації Варшавського Договору. Криза тривала з 22 по 28 жовтня 1962 р. Загроза ядерної катастрофи в ці дні була реальною як ніколи раніше. Проте, на щастя, керівники наддержав М. Хрущов і Дж. Кеннеді виявили державну мудрість, реалізм і зуміли стати на шлях вирішення конфлікту не воєнними, а політичними засобами. 28 жовтня 1962 р. вони пішли на розумну поступку: СРСР погодився вивезти ядерні ракети з Куби в обмін на зняття Сполученими Штатами блокади острова та надання Кубі гарантій безпеки. Домовленості було досягнуто завдяки лінії спецзв'язку між Кремлем і Білим домом, що діє відтоді безперебійно.