- •1. Поняття та співвідношення приватного права та цивільного права. Право приватне та публічне.
- •2. Європейські системи приватного права.
- •3. Цивільне право як галузь права. Предмет,метод та функції цивільного права.
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства. Загальна характеристика Цивільного кодексу України
- •6. Дія цивільних законів у часі, просторі та за колом осіб.
- •7. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •8. Поняття, зміст та види цивільних правовідносин.
- •9. Поняття суб'єктивного цивільного права і цивільного обов'язку. Зміст суб'єктивного цивільного права.
- •10. Захист суб'єктивних цивільних прав та інтересів.
- •11. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин.
- •12. Поняття та види юридичних фактів. Юридичний склад.
- •13. Загальні положення про фізичну особу. Поняття та значення місця проживання фізичної особи.
- •14. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб'єктивне право.
- •15. Поняття та види дієздатності фізичної особи.
- •16. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною.
- •17. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
- •18. Опіка та піклування. Порядок встановлення опіки та піклування.
- •19. Поняття цивільного стану. Порядок державної реєстрації актів цивільного стану. Порядок внесення змін, поновлення та анулювання актових записів.
- •20. Поняття, ознаки та види юридичних осіб. Правосуб'єктність юридичної особи.
- •21. Сутність юридичної особи. Теорії виникнення юридичної особи.
- •22. Філії та представництва юридичних осіб.
- •23. Види та зміст установчих документів юридичних осіб. Органи юридичної особи.
- •24. Порядок виникнення юридичних осіб.
- •25. Припинення юридичних осіб.
- •26. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства.
- •27. Правове положення господарських товариств.
- •28. Поняття та види кооперативів.
- •29. Об'єднання громадян як суб'єкти цивільного права.
- •30. Правовий статус релігійних організацій.
- •31. Держава як суб'єкт цивільного права. Причини правосуб'єктності держави Україна. Державний імунітет.
- •32. Загальні принципи та форми участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •33. Відповідальність по зобов'язанням держави України, арк, територіальних громад.
- •34. Поняття об'єктів цивільних прав(правовідносин). Загальні положення про об'єкти цивільних прав(правовідносин).
- •35. Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •36. Гроші та цінні папери як об'єкти цивільних прав.
- •37. Дії та результати як об'єкт цивільних прав. Результати інтелектуальної та творчої діяльності та інші нематеріальні блага як об'єкти цивільних прав.
- •38. Поняття та види правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •39. Сторони та зміст правочину. Тлумачення змісту правочинів.
- •40. Форма правочину. Державна реєстрація правочину.
- •41. Умовні правочини. Відмова від правочину.
- •42. Недійсність правочинів та її правові наслідки. Момент недійсності правочину.
- •43. Види та підстави недійсності правочинів.
- •44. Поняття, зміст та підстави відносин представництва.
- •45. Суб'єкти представництва. Повноваження представника.
- •46. Види представництва. Співвідношення інституту представництва з суміжними інститутами.
- •47. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •48. Поняття, форма та строк довіреності. Припинення представництва за довіреністю.
- •49. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві. Початок перебігу та закінчення строку.
- •50. Класифікація строків і термінів у цивільному праві.
- •51. Поняття та види позовної давності. Початок і кінець течії позовної давності.
- •52. Зупинення, переривання і відновлення строків позовної давності.
- •53. Наслідки спливу позовної давності. Вимоги на які позовна давність не поширюється.
- •54. Загальні положення про особисті немайнові права. Види та зміст особистих немайнових прав.
- •55. Здійснення та захист особистих немайнових прав.
- •56. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •57. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •58. Загальна характеристика та види речових прав.
- •59. Поняття власності та права власності. Види права власності.
- •60. Суб'єкти та об'єкти права власності. Зміст та порядок здійснення права власності.
- •61. Способи набуття права власності.
- •62. Припинення права власності.
- •63. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять "захист права власності" та "охорона права власності".
- •64. Способи захисту права власності.
- •65. Право власності на землю (земельну ділянку).
- •66. Право власності на житло.
- •67. Загальна характеристика та види прав на чуже майно.
- •68. Сервітути. Поняття та види.
- •69. Емфітевзис.
- •70. Суперфіцій. Володіня та право володіння.
- •71. Похідні речові права.
- •72. Захист прав на чужі речі.
- •73. Поняття та види права спільної власності. Порядок здійснення права спільної власності.
- •74. Загальна характеристика права спільної часткової власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній частковій власності.
- •75. Загальна характеристика права спільної сумісної власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній сумісній власності.
- •76. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності.
- •77. Загальна характеристика права інтелектуальної власності. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності.
- •78. Загальна характеристика авторського права.
- •79. Суб'єкт та об'єкти авторського права. Співавторство.
- •80. Особисті немайнові права автора.
- •81. Суміжні права: поняття та види.
- •82. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель та промисловий зразок.
- •83. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми та раціоналізаторську пропозицію.
- •84. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин та географічне значення.
- •85. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування та торговельну марку.
- •86. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
- •87. Поняття та види цивільно-правової відповідальності
- •88. Умови цивільно-правової відповідальності.
- •89. Відшкодування майнової та моральної шкоди. Принцип повного відшкодування.
- •90. Відповідальність за дії третіх осіб. Випадки відповідальності незалежно від вини. Підстави звільнення від відповідальності.
15. Поняття та види дієздатності фізичної особи.
Дієздатність - це є здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Мати дієздатність означає мати здатність особисто здійснювати різні юридичні дії: укладати договори, видавати довіреності тощо, а також відповідати за заподіяну майнову шкоду за невиконання договірних та інших обов'язків.
Змістом дієздатності треба визнати здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати цивільні обов'язки (правонабувальна здатність); здатність самостійно здійснювати цивільні права та виконувати обов'язки (правоздійснювальна або правовиконавча здатність); здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами (праворозпорядча здатність); здатність нести відповідальність за протиправну поведінку (деліктоздатність).
Що стосується примусового обмеження дієздатності, то ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом.
На відміну від правоздатності, яка рівною мірою визнається за всіма громадянами, дієздатність не може бути для всіх однаковою. Для того, щоб набувати прав і здійснювати їх власними діями, брати на себе і виконувати обов'язки, треба розумно мислити, розуміти зміст норм права, усвідомлювати наслідки своїх дій, мати життєвий досвід. Ці якості істотно різняться залежно від віку громадян, стану психічного здоров'я.
Розглядають такі види цивільної дієздатності:
1) повну дієздатність;
2) неповну дієздатність;
3) часткову дієздатність;
4)обмежену дієздатність;
5) визнання особи недієздатною.
За Цивільним кодексом України повна дієздатність настає з досягненням повноліття — вісімнадцятирічного віку. У випадках, коли законом дозволяється одружуватись до досягнення повноліття, особа, яка скористалася таким правом, набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У разі розірвання шлюбу до настання повноліття набута повна дієздатність особи зберігається. Цивільним кодексом України передбачається можливість надання повної цивільної дієздатності також особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також особі, яка записана матір'ю, батьком дитини до досягнення нею (ним) повноліття.
Неповну дієздатність мають фізичні особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітні). Вони мають право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Вони також самостійно здійснюють права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, укладають правочини за згодою своїх батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Часткова дієздатність характерна для осіб віком до 14 років (малолітні), які виступають як самостійні суб'єкти цивільних відносин і мають право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо задовольняє побутові потреби особи відповідно ДО її фізичного, духовного чи соціального розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість); здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Обмежена дієздатність може бути визначена судом особі, яка страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Фізична особа може бути визнана недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а відтак над нею встановлюється опіка, що призводить до втрати можливості укладення правочинів. Односторонні правочини (наприклад, заповіт, видача довіреності укладені до визнання особи недієздатною, втрачають чинність. У разі одужання чи значного покращання здоров'я особи, яку визнано недієздатною, суд поновлює її в дієздатності.