- •1. Поняття та співвідношення приватного права та цивільного права. Право приватне та публічне.
- •2. Європейські системи приватного права.
- •3. Цивільне право як галузь права. Предмет,метод та функції цивільного права.
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства. Загальна характеристика Цивільного кодексу України
- •6. Дія цивільних законів у часі, просторі та за колом осіб.
- •7. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •8. Поняття, зміст та види цивільних правовідносин.
- •9. Поняття суб'єктивного цивільного права і цивільного обов'язку. Зміст суб'єктивного цивільного права.
- •10. Захист суб'єктивних цивільних прав та інтересів.
- •11. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин.
- •12. Поняття та види юридичних фактів. Юридичний склад.
- •13. Загальні положення про фізичну особу. Поняття та значення місця проживання фізичної особи.
- •14. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб'єктивне право.
- •15. Поняття та види дієздатності фізичної особи.
- •16. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною.
- •17. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
- •18. Опіка та піклування. Порядок встановлення опіки та піклування.
- •19. Поняття цивільного стану. Порядок державної реєстрації актів цивільного стану. Порядок внесення змін, поновлення та анулювання актових записів.
- •20. Поняття, ознаки та види юридичних осіб. Правосуб'єктність юридичної особи.
- •21. Сутність юридичної особи. Теорії виникнення юридичної особи.
- •22. Філії та представництва юридичних осіб.
- •23. Види та зміст установчих документів юридичних осіб. Органи юридичної особи.
- •24. Порядок виникнення юридичних осіб.
- •25. Припинення юридичних осіб.
- •26. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства.
- •27. Правове положення господарських товариств.
- •28. Поняття та види кооперативів.
- •29. Об'єднання громадян як суб'єкти цивільного права.
- •30. Правовий статус релігійних організацій.
- •31. Держава як суб'єкт цивільного права. Причини правосуб'єктності держави Україна. Державний імунітет.
- •32. Загальні принципи та форми участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •33. Відповідальність по зобов'язанням держави України, арк, територіальних громад.
- •34. Поняття об'єктів цивільних прав(правовідносин). Загальні положення про об'єкти цивільних прав(правовідносин).
- •35. Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •36. Гроші та цінні папери як об'єкти цивільних прав.
- •37. Дії та результати як об'єкт цивільних прав. Результати інтелектуальної та творчої діяльності та інші нематеріальні блага як об'єкти цивільних прав.
- •38. Поняття та види правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •39. Сторони та зміст правочину. Тлумачення змісту правочинів.
- •40. Форма правочину. Державна реєстрація правочину.
- •41. Умовні правочини. Відмова від правочину.
- •42. Недійсність правочинів та її правові наслідки. Момент недійсності правочину.
- •43. Види та підстави недійсності правочинів.
- •44. Поняття, зміст та підстави відносин представництва.
- •45. Суб'єкти представництва. Повноваження представника.
- •46. Види представництва. Співвідношення інституту представництва з суміжними інститутами.
- •47. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •48. Поняття, форма та строк довіреності. Припинення представництва за довіреністю.
- •49. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві. Початок перебігу та закінчення строку.
- •50. Класифікація строків і термінів у цивільному праві.
- •51. Поняття та види позовної давності. Початок і кінець течії позовної давності.
- •52. Зупинення, переривання і відновлення строків позовної давності.
- •53. Наслідки спливу позовної давності. Вимоги на які позовна давність не поширюється.
- •54. Загальні положення про особисті немайнові права. Види та зміст особистих немайнових прав.
- •55. Здійснення та захист особистих немайнових прав.
- •56. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •57. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •58. Загальна характеристика та види речових прав.
- •59. Поняття власності та права власності. Види права власності.
- •60. Суб'єкти та об'єкти права власності. Зміст та порядок здійснення права власності.
- •61. Способи набуття права власності.
- •62. Припинення права власності.
- •63. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять "захист права власності" та "охорона права власності".
- •64. Способи захисту права власності.
- •65. Право власності на землю (земельну ділянку).
- •66. Право власності на житло.
- •67. Загальна характеристика та види прав на чуже майно.
- •68. Сервітути. Поняття та види.
- •69. Емфітевзис.
- •70. Суперфіцій. Володіня та право володіння.
- •71. Похідні речові права.
- •72. Захист прав на чужі речі.
- •73. Поняття та види права спільної власності. Порядок здійснення права спільної власності.
- •74. Загальна характеристика права спільної часткової власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній частковій власності.
- •75. Загальна характеристика права спільної сумісної власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній сумісній власності.
- •76. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності.
- •77. Загальна характеристика права інтелектуальної власності. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності.
- •78. Загальна характеристика авторського права.
- •79. Суб'єкт та об'єкти авторського права. Співавторство.
- •80. Особисті немайнові права автора.
- •81. Суміжні права: поняття та види.
- •82. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель та промисловий зразок.
- •83. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми та раціоналізаторську пропозицію.
- •84. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин та географічне значення.
- •85. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування та торговельну марку.
- •86. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
- •87. Поняття та види цивільно-правової відповідальності
- •88. Умови цивільно-правової відповідальності.
- •89. Відшкодування майнової та моральної шкоди. Принцип повного відшкодування.
- •90. Відповідальність за дії третіх осіб. Випадки відповідальності незалежно від вини. Підстави звільнення від відповідальності.
71. Похідні речові права.
72. Захист прав на чужі речі.
Захист права власності й інших речових прав є різновидом захисту цивільних прав. Тому їхній захист здійснюється за допомогою як загальноцивільних, так і спеціальних способів, характерних для інституту права власності. Варто розрізняти загальні і спеціальні способи захисту права власності й інших речових прав.
До числа загальних способів захисти відносяться:
1) витребування майна з чужого незаконного володіння (віндікаційні позови);
2) чи вимоги власника іншого законного власника про усунення всяких перешкод у здійсненні його права, хоча б ці порушення і не були з'єднані з позбавленням володіння (негаторні позови);
3) позови про визнання права власності.
Спеціальні способи захисту права власності й інших речових прав підрозділяються на:
1) способи захисту від правомірного чи неправомірного втручання державних органів й інших організацій;
2) способи захисту прав у випадках несприятливого збігу об'єктивних обставин;
3) зобов'язально-правові способи;
4) захист права довічно наслідуваного володіння земельною ділянкою.
73. Поняття та види права спільної власності. Порядок здійснення права спільної власності.
Майно може належати на праві власності не лише одній, а й кільком особам (суб'єктам права власності) одночасно. У такому разі між ними виникає спільна власність. Оскільки спільна власність за юридичною природою є своєрідним способом реалізації суб'єктами права індивідуальної, колективної, державної власності, то тут не утворюється якась нова самостійна форма власності. Отже, право спільної власності — це право двох або більше осіб на один об'єкт.
Право спільної власності здійснюється кількома особами, яких прийнято називати співвласниками. Спільний об'єкт може складатися з однієї або сукупності речей. Вони можуть бути подільними або неподільними, проте як об'єкт права власності вони утворюють єдине ціле. Це означає, що право кожного із співвласників поширюється на весь об'єкт у цілому, а не на його частину.
ЦК розрізняє два види права спільної власності: право спільної власності з визначенням частки кожного зі співвласників у праві власності на спільну річ — право спільної часткової власності та право спільної сумісної власності — право власності двох чи більше співвласників без визначення їх часток у праві власності на спільну річ. Ці види відрізняються один від одного особливостями внутрішніх правовідносин між співвласниками. Характерною ознакою права спільної часткової власності є те, що кожному зі співвласників, належить частка у праві власності на спільний об'єкт у цілому. Ці частки не виділені в натурі. Вони можуть бути рівними й нерівними. Однак їх розмір завжди має бути точно визначений у вигляді дробу (1/2, 1/3, 1/5 тощо) або у відсотках.
74. Загальна характеристика права спільної часткової власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній частковій власності.
Спільна часткова власність може виникнути між громадянами, організаціями, а також між громадянами та організаціями. Юридичними підставами для цього можуть бути договори про сумісну, в тому числі і підприємницьку діяльність, придбання майна у спільну власність внаслідок спадкування тощо. У ЦК України правовому регулюванню відносин між учасниками права спільної часткової власності безпосередньо присвячено статті 112—119. При цьому дія розрахована переважно на спільну часткову власність громадян, у зв'язку з чим застосування цих норм до спільної власності організацій можливе лише тією мірою, що не суперечить спеціальному закону, статутній діяльності останніх.
Характерною ознакою права спільної часткової власності є те, що кожному зі співвласників, належить частка у праві власності на спільний об'єкт у цілому. Ці частки не виділені в натурі. Вони можуть бути рівними й нерівними. Однак їх розмір завжди має бути точно визначений у вигляді дробу (1/2, 1/3, 1/5 тощо) або у відсотках.
Встановлення співвласниками порядку користування з виділенням частини майна у натурі не припиняє спільної власності, оскільки такі частини не перетворюються на об'єкт самостійної власності кожного з них. У практиці найчастіше укладаються угоди про розподіл користування реальними частинами спільного майна щодо неподільних об'єктів (автомашин, жилих будинків, інших споруд). Спільна власність може давати певний прибуток або потребує необхідних витрат на її утримання. Кожен співвласник відповідно до своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними з цим майном, і повинен брати участь у сплаті відповідних податків і платежів, а також у витратах з утримання і збереження спільного майна.