- •1. Поняття та співвідношення приватного права та цивільного права. Право приватне та публічне.
- •2. Європейські системи приватного права.
- •3. Цивільне право як галузь права. Предмет,метод та функції цивільного права.
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства. Загальна характеристика Цивільного кодексу України
- •6. Дія цивільних законів у часі, просторі та за колом осіб.
- •7. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •8. Поняття, зміст та види цивільних правовідносин.
- •9. Поняття суб'єктивного цивільного права і цивільного обов'язку. Зміст суб'єктивного цивільного права.
- •10. Захист суб'єктивних цивільних прав та інтересів.
- •11. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин.
- •12. Поняття та види юридичних фактів. Юридичний склад.
- •13. Загальні положення про фізичну особу. Поняття та значення місця проживання фізичної особи.
- •14. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб'єктивне право.
- •15. Поняття та види дієздатності фізичної особи.
- •16. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною.
- •17. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
- •18. Опіка та піклування. Порядок встановлення опіки та піклування.
- •19. Поняття цивільного стану. Порядок державної реєстрації актів цивільного стану. Порядок внесення змін, поновлення та анулювання актових записів.
- •20. Поняття, ознаки та види юридичних осіб. Правосуб'єктність юридичної особи.
- •21. Сутність юридичної особи. Теорії виникнення юридичної особи.
- •22. Філії та представництва юридичних осіб.
- •23. Види та зміст установчих документів юридичних осіб. Органи юридичної особи.
- •24. Порядок виникнення юридичних осіб.
- •25. Припинення юридичних осіб.
- •26. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства.
- •27. Правове положення господарських товариств.
- •28. Поняття та види кооперативів.
- •29. Об'єднання громадян як суб'єкти цивільного права.
- •30. Правовий статус релігійних організацій.
- •31. Держава як суб'єкт цивільного права. Причини правосуб'єктності держави Україна. Державний імунітет.
- •32. Загальні принципи та форми участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •33. Відповідальність по зобов'язанням держави України, арк, територіальних громад.
- •34. Поняття об'єктів цивільних прав(правовідносин). Загальні положення про об'єкти цивільних прав(правовідносин).
- •35. Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •36. Гроші та цінні папери як об'єкти цивільних прав.
- •37. Дії та результати як об'єкт цивільних прав. Результати інтелектуальної та творчої діяльності та інші нематеріальні блага як об'єкти цивільних прав.
- •38. Поняття та види правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •39. Сторони та зміст правочину. Тлумачення змісту правочинів.
- •40. Форма правочину. Державна реєстрація правочину.
- •41. Умовні правочини. Відмова від правочину.
- •42. Недійсність правочинів та її правові наслідки. Момент недійсності правочину.
- •43. Види та підстави недійсності правочинів.
- •44. Поняття, зміст та підстави відносин представництва.
- •45. Суб'єкти представництва. Повноваження представника.
- •46. Види представництва. Співвідношення інституту представництва з суміжними інститутами.
- •47. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •48. Поняття, форма та строк довіреності. Припинення представництва за довіреністю.
- •49. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві. Початок перебігу та закінчення строку.
- •50. Класифікація строків і термінів у цивільному праві.
- •51. Поняття та види позовної давності. Початок і кінець течії позовної давності.
- •52. Зупинення, переривання і відновлення строків позовної давності.
- •53. Наслідки спливу позовної давності. Вимоги на які позовна давність не поширюється.
- •54. Загальні положення про особисті немайнові права. Види та зміст особистих немайнових прав.
- •55. Здійснення та захист особистих немайнових прав.
- •56. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •57. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •58. Загальна характеристика та види речових прав.
- •59. Поняття власності та права власності. Види права власності.
- •60. Суб'єкти та об'єкти права власності. Зміст та порядок здійснення права власності.
- •61. Способи набуття права власності.
- •62. Припинення права власності.
- •63. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять "захист права власності" та "охорона права власності".
- •64. Способи захисту права власності.
- •65. Право власності на землю (земельну ділянку).
- •66. Право власності на житло.
- •67. Загальна характеристика та види прав на чуже майно.
- •68. Сервітути. Поняття та види.
- •69. Емфітевзис.
- •70. Суперфіцій. Володіня та право володіння.
- •71. Похідні речові права.
- •72. Захист прав на чужі речі.
- •73. Поняття та види права спільної власності. Порядок здійснення права спільної власності.
- •74. Загальна характеристика права спільної часткової власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній частковій власності.
- •75. Загальна характеристика права спільної сумісної власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній сумісній власності.
- •76. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності.
- •77. Загальна характеристика права інтелектуальної власності. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності.
- •78. Загальна характеристика авторського права.
- •79. Суб'єкт та об'єкти авторського права. Співавторство.
- •80. Особисті немайнові права автора.
- •81. Суміжні права: поняття та види.
- •82. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель та промисловий зразок.
- •83. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми та раціоналізаторську пропозицію.
- •84. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин та географічне значення.
- •85. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування та торговельну марку.
- •86. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
- •87. Поняття та види цивільно-правової відповідальності
- •88. Умови цивільно-правової відповідальності.
- •89. Відшкодування майнової та моральної шкоди. Принцип повного відшкодування.
- •90. Відповідальність за дії третіх осіб. Випадки відповідальності незалежно від вини. Підстави звільнення від відповідальності.
38. Поняття та види правочинів. Умови дійсності правочинів.
Правочин - є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Під умовами дійсності правочину розуміють передбачені законом вимоги, яким повинен відповідати будь-який правочин. Звичайно, що умови дійсності правочину залежать від виду правочину, його характеру, змісту, суб'єктного складу, об'єкта. Водночас всі правочини, незважаючи на можливу специфіку, повинні відповідати певним загальним умовам дійсності.
Умови дійсності правочину є такими.
1. Суб'єктний склад. Особи, які укладають правочин, повинні мати необхідну правоздатність і дієздатність. Так, неповнолітній віком від 14 до 18 років може укладати лише дрібні побутові правочини.
2. Відповідність змісту правочину закону. Тобто умови правочину повинні відповідати вимогам як закону, так і підзаконних актів.
3. Відповідність форми правочину закону. Правочини можуть укладатися в усній, письмовій та нотаріальній формі, яку визначають самі сторони. В окремих випадках законодавець вимагає конкретної форми правочину під страхом його недійсності.
4. Єдність волі і волевиявлення сторін. Якщо такої єдності немає, може йтися про укладення правочину внаслідок насильства, обману, помилки, збігу тяжких обставин, тобто коли воля сторони відсутня взагалі або ж спотворена.
5. Здійсненність правочину. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
39. Сторони та зміст правочину. Тлумачення змісту правочинів.
Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.