684. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?

1. Може квіти зійдуть – і настане, і для мене весела весна (Леся Українка).

2. Нове століття вже на видноколі і час новітню – створює красу (Л. Костенко).

3. Дівчина троянди поливала, і кудись котилась хмар навала, і сміялась осінь за вікном (В. Сосюра).

4. Інколи в’ється дорога понад самим Дніпром, і тоді зачудоване око далеко сягає по блакитнім просторі діда Славути (М. Коцюбинський).

685. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?

1. Літа минають за літами: Та знову пам’ять поверта Оту хвилину біля мами, Яка навіки золота (Л. Талалай).

2. А над Києвом, над Дніпром справді пливе хвилями віч-ність, та, тільки я, не спроможна осягнути її: побачити, відчути (П. Загребельний).

3. Може, тим без пісні я не можу Працювати, жити навіть дня, Що округ земля моя хороша, а на ній – моя рідня! (М. Стель-мах).

4. Тому пекла печаль мене затято – що в почуттях моїх шукав ти свято (Г. Тарасюк).

686. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?

1. Вкраїнський хліб тому такий смачний, Що він завжди замішаний на пісні (Є. Летюк).

2. Долоні теплі доторкаються до нив, Я там, де пісня починається, ходив (В. Рома­нюк).

3. Я поведу тебе в далекий край, туди, де темні води спо-кійно сплять (Леся Українка).

4. Він мав не тільки муку, але й гордість і віру, що краса повинна єднатися тільки з красою (М. Стельмах).

687. У котрому реченні є пунктуаційні помилки?

1. Фіалки на столі прив’яли, а небо квітне у вікні (М. Риль-ський).

2. Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся... (Д. Павличко).

3. Нехай пісні гудок, мені заводить і в серце лине гомін заводський (В. Сосюра).

4. То пронесеться над головою чайка – то промайне бист-рий чибіс і грудкою впаде в ситу землю (А. Шиян).

5. Немає сумніву: мені щораз нудніше у товаристві друзів-юнаків (Є. Плужник).

688. У котрому реченні є пунктуаційні помилки?

1. Стояла в травах ніч – а трави пахли літом – за кленами сіріло джерело (М. Вінгра­новський).

2. Зрозуміти – це ще не означає знати, розуміння – це ще не знання (В. Сухомлин­ський).

3. В осінній час, сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, і зверху йде (Народна творчість).

4. Ліс рубають: тріски летять (Народна творчість).

5. На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, за-мовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли (М. Рильський).

689. У котрому реченні є пунктуаційні помилки?

1. Дорога є, а друзів тих немає, що так її любили у житті (А. Мястківський).

2. Хто любить сонце, той в душі ясніє: хто любить квіти, той не знає зим (М. Тар­нов­ський).

3. Весна вдягла у зелень віти дуба, уже курличуть – в небі журавлі – люблю весну, та хто її не любить на цій чудесній, радісній землі (В. Сосюра).

4. Он глянь: у тім раї, що ти покидаєш, латану свитину з ка-ліки знімають (Т. Шев­ченко).

5. Я знаю: завтра пізній потяг тебе додому знов позве (Г. Чубач).

690. У котрому реченні є пунктуаційні помилки?

1. Маючи в собі красу моря, степ, окрім цього ще ніс у собі щось своє, неповторно степове, властиве тільки йому, оту шов-кову ласкавість, оте ніжне, замріяне, дівоче (О. Гончар).

2. Зашерхоче десь суха зелена ящірка, пробігаючи в траві, бризнуть врізнобіч з-під ніг коники-ковалі (О. Гончар).

3. Співають у пісні, що нема найкращого на вроду як ясна зоря – в погоду (П. Куліш).

4. Тоді я сказав йому, що українські прерії (рівнини) від-різняються від мексиканських лише тим, що в Мексиці ростуть кактуси, а в нас – верба (Г. Шкурупій).

5. Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста (В. Си-моненко).