618. У скількох реченнях з пропущеними пунктуаційними знаками слова автора стоять після прямої мови?

1. Подивись що твоя невісточка витворяє крикнула Кай-дашиха вихопивши мале горня з кашею (І. Нечуй-Левицький).

2. Мабуть не почув подумав я треба вернутись і сказати голосніше (О. Довженко).

3. А тим часом іду я засмучений хлопчик до старого коваля спокутувати перший гріх (О. Довженко).

4. Я Альта я Альта я Альта

тонесенько плаче ріка (Л. Костенко).

5. Чи є що золота дорожче на землі

У мудреця спитали якось люди (М. Мітаров).

6. Ні, хто не любить всіх братів

Як сонце Боже всіх зарівно

Той щиро полюбить не вмів

Тебе коханая Вкраїно! (І. Франко).

619. У скількох реченнях з пропущеними пунктуаційними знаками слова автора стоять після прямої мови?

1. Я до себе кажу і до кожного з вас говори

Говорімо усі хоч ми й добре навчились мовчати (В. Ба-ранов).

2. Гей братове-українці

Правді сміло гляньмо в очі

Рідне слово ходить згинці

Але випростатись хоче (В. Кочевський).

3. А чоловік собі дмуха на чуба

тонюнькі стовпці нарізає із дуба

Ото каже будуть хороші стовпці

для букви вкраїнської “і” (К. Корецька).

4. Я річку побачила раптом

Питаю а хто ж ти така? (Л. Костенко).

5. Але Гайновський усміхався до них привітно і питав у якому вони класі і що роблять і як кінчать рік і чи є в них трійки... (Ю. Покальчук).

620. У скількох реченнях правильно вжиті пунктуаційні зна-ки при прямій мові?

1. “Якби хто взяв Лаврінову хату та одіпхнув її”, – сказала премудра баба Палажка. – “Геть-геть на гору або й за гору, а Карпову хату одсунув ген-ген за ставок, аж у діброву, то вони б помирились” (І. Нечуй-Левицький).

2. “Чи є що золота дорожче на землі? –

У мудреця спитали якось люди” (М. Мітаров).

3. “Куди це ти, кумасенько, біжиш? Даєш неначе з ляку драла, – гука Ховрах, – ні на що не глядиш, мене б то й не пізнала!” (Л. Глібов).

4. “Здрастуйте діду! – промовив я ще раз тремтячим голо-сом, – скинувши оту важку шапку” (О. Довженко).

5. Я річку побачила раптом:

“Питаю, а хто ж ти така?” (Л. Костенко).

6. Я до себе кажу і до кожного з вас: “Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати’’ (В. Бара-нов).

621. У скількох реченнях є пряма мова, яку потрібно пунктуаційно позначити?

1. Уже, либонь, після Покрови Вертався з Дону я, та знову (Бо я вже двічі посилав До дівчини за рушниками) Послать і втретє міркував (Т. Шевченко).

2. Здоров, Еоле, пане-свату! Ой, як ся маєш, як живеш? С/сказала, як ввійшла у хату, Юнона чи гостей ти ждеш? (І. Котляревський).

3. А я знаю, як тебе звати довірливо каже дівчина і двома пальцями перебирає скляне з краплинами сонця намистечко (М. Стельмах).

4. Вона ледь торкнулася губами його щоки і, згораючи в рум’янцях, сказала, Щ/що після відпустки, в неділю, себто сьогодні, їхатиме назад (Г. Тютюнник).

5. Водив пальцем по небі поет, шептав Д/десь далеко димарі ескадр (М. Семенко).

622. У скількох реченнях є пряма мова, яку потрібно пунктуаційно позначити?

1. Промовила конвалія П/прощай, гаю милий (Леся Ук-раїнка).

2. Мати через пліт запитала сина К/куди він зібрався (М. Стельмах).

3. Вам здається обізвалася сусідка що тепер море, як синій птах? (М. Коцюбинський).

4. Очі Мальви ніби злилися з материними..., вона розвела руками і заговорила, прислухаючись до власних слів Д/доля моя, мамо... Це доля моя... (Р. Іваничук).

5. Кирило Порохня розказав мені Щ/що вже минулися ті розкоші запорозькі; німота вже там кублиться (П. Куліш).