607. Які компоненти називаються уточнювальними?

1. Члени речення, що поєднані сурядним зв’язком, відно-сяться до одного слова й відповідають на те саме питання. 2. Сло-ва або сполучення слів, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до того, що він повідомляє. 3. Слова або сполучення слів, що називають особу або предмет, до яких звертається мовець. 4. Другорядні члени речення, які для підсилення їх зміс-тової ролі виділяються в усному мовленні інтонаційно й паузами, а на письмі – відповідними розділовими знаками. 5. Члени ре-чення, які додатково характери­зують інші члени речення, зву-жують, обмежують, уточнюють їх значення.

608. Скільки є уточнювальних членів речення?

1. Низько, над самою землею, висить велика голуба враніш-ня зоря (В. Скляренко).

2. І мулярі, зап’яті фартухами, веселі цеглинки перекидають вірними руками (М. Рильський).

3. Вночі скрипів і обсипався клен (Л. Костенко).

4. З давен-давен чуємо, що хлібороб думу думає про поле (М. Подолян).

609. Скільки є уточнювальних членів речення?

1. Коло самого дому, під вікнами, росли кущі жовтої акації (І. Нечуй-Левицький).

2. Там, за річкою, сплелися парубочі дзвінкі, розгонисті, гарячі голоси (М. Рильський).

3. Рано, за холоду, з росою добре жати (І. Франко).

4. Під синім склепінням високого неба розкинувся широ-кий, аж до самого обрію, степ (Ю. Бедзик).

5. Людина розкладає розумом на найпростіші елементи все довкола, навіть саму себе (Ю. Мушкетик).

610. Скільки уточнювальних відокремлених членів речення?

1. Рано, за холоду, з росою добре жати (І. Франко).

2. Там, за перелазами, три верби схилилися (Т. Яковенко).

3. Під синім склепінням високого неба розкинувся широ-кий, аж до самого обрію, степ (Ю. Бедзик).

4. Там, далеко, на Вкраїні, сяє сонечко ясне (П. Грабовсь-кий).

5. Пізніше, в 1911 році, цей привабливий образ Леся Ук-раїнка втілила в драмі-феєрії “Лісова пісня” (Д. Міщенко).

611. У скількох реченнях слова автора стоять перед прямою мовою?

1. Але Гайновський усміхався до них привітно і питав, у якому вони класі, і що роблять, і як кінчають рік, і чи є в них трійки... (Ю. Покальчук).

2. Ми діждемось, що прийдуть і напишуть:

“Тут був народ. Тут тік йому Дніпро” (Л. Горлач).

3. – Я Альта, я Альта, я Альта! –

тонесенько плаче ріка (Л. Костенко).

4. Гей, братове-українці,

Правді сміло гляньмо в очі:

Рідне слово ходить згинці,

Але випростатись хоче (В. Кочевський).

5. Ми будем тим, чим є: ми – діти України,

Бо українська кров у жилах в нас тече (В. Онуфрієнко).

6. – Важка у вас мова, – сказав не туземець - сусід. –

Я брався за неї, але не осилив як слід... (В. Омелянчук).

612. У скількох реченнях слова автора стоять перед прямою мовою?

1. Я річку побачила раптом,

Питаю: – А хто ж ти така? (Л. Костенко).

2. А чоловік собі дмуха на чуба,

тонюнькі стовпці нарізає із дуба.

– Ото, – каже, – будуть хороші стовпці

для букви вкраїнської “і” (К. Корецька).

3. Перше слово – крик любові,

Сміх і радість немовляти –

Неповторне слово “мати” –

Про життя найперше слово... (І. Багряний).

4. Угодовець засміється:

– Знову кров проллється,

Кров невинна.

А хіба за Україну?.. (К. Шишко).

5. Україно, єдина в світі,

Гойне зілля, живлюща кров!

Україно, мій рідний краю,

Вічна туго, предвічна кров! (М. Самійленко).

6. Дід старий мені мовить: “Брехня,

Українці ми, сину, тутешні...” (І. Шитов).