583. У скількох реченнях є звертання?

1. Може, маленьким Добрим зерном Я повернуся до тебе, Земле родюча моя (Г. Чубач).

2. Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться (Леся Українка).

3. Мово рідна, світи в ріднім домі Крізь зболений час і ду-ховні руїни (А. Демиденко).

4. Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води (В. Сосюра).

5. Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухатись порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під град (О. Теліга).

584. У котрому реченні із звертанням правильно вжиті розді-лові знаки?

1. Нема в нас браття ні зради лихої, Ні кривди ми не боїмося (Леся Українка).

2. Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі, Розвійтесь, як тихе зітхання (І. Франко).

3. Мороком душу огорне – ані тобі продихнуть... Здрастуй бідо моя чорна! Здрастуй страсна моя путь (В. Стус).

4. Мово рідна, живи в ріднім домі. Крізь зболений час і духовні руїни Вертайсь, рідна мово, У серце народу, У душу Вкраїни (А. Демиденко).

5. На світі за все наймиліше лиш юність, о друзі мої! (В. Со-сюра).

585. У котрому реченні із звертанням правильно вжиті роз-ділові знаки?

1. Ласко моя, ласко! Соне, мій прощай,

І другому снися, і другому сяй (О. Олесь).

2. Ну, давай руку, брате, не соромся, давай,

чиста душе (І. Ігнатенко).

3. Хвилино журлива, хвилино сумная,

Звідкіль ти, на мене взялася?

Навіщо, ти туго, журбо, навісная

У серце мені уп’ялася? (Олена Пчілка).

4. Хто не жив посеред бурі,

той ціни не знає силі,

той не знає, як людині

боротьба і праця милі (Леся Українка).

5. Пробач мені, кохана Прикраїне,

І, матере, не проклени мене (В. Стус).

586. У котрому реченні із звертанням правильно вжиті роз-ділові знаки?

1. О мудрагелю безголовий, Ще безсердечний, додамо, Не хорони завчасно мови Народу славного мого (М. Братан).

2. Мово моя! Дзвонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі (К. Мотрич).

3. Рідна мово материнська: Ти – душа мого народу. Будь од роду і до роду, Рідна мово материнська! (Д. Кононенко).

4. О мово рідна! Витік і начало всього, що є в нас, буде і було (М. Волинець).

5. Мово, ж моя, мово, Мово, України, Ти моя казкова Пісня солов’їна (А. Загрудний).

587. У котрому реченні з однорідними членами правильно поставлені розділові знаки?

1. Гуркіт підвід, рокіт моторів, іржання коней: все ставало зараз помітно лункішим, ніж вдень (О. Гончар). 2. Він бачив їх скрізь – і в прозорій як скло і як скло дзвінкій хвилі, і в гарячому, блискучому на сонці камені (М. Коцюбинський). 3. Не дивно, що Леся вивчила цю волинську говірку, і потім з таким успіхом вживала її у своїх творах (Олена Пчілка). 4. Ніколи іншою мовою, як тільки своєю, листів не писала, і певне, не писатиму (Леся Українка). 5. Кожен кущик, горбок, долинка, кожна сте-жечка – все це було йому знайоме, промовляло до нього (М. Ко-цюбинський).

588. У котрому реченні з однорідними членами правильно вжиті розділові знаки?

1. Все – і це повітря, і покручені лози, і зів’яла трава – все це мимохіть нагадує їй щасливі хвилини її життя (М. Коцю-бинський). 2. Тече вода в синє море та не витікає (Т. Шевченко). 3. До нього часто приходили друзі, або просто знайомі. 4. Все: убили сплюндрували, взяли зону в дроти. Оце ж тобі, Україно, за твої щедроти! (Л. Костенко). 5. Жодні валуєви, побєдоносцеви, столипіни, попови, бабуріни чи жириновські не подолають нашого поривання до національного державотворення (П. Мов-чан). 6. Українець мав любити грузина, таджика, калмика, чукчу – всю цю гігантську й барвисту імперську ковдру, але не Україну (В. Забаштанський).