1.3 Класифікація складнопідрядного речення

За співвіднесеністю підрядних речень з відповідними членами простого речення, а саме: з підметом, присудком, додатком і обставинами, виділяються такі види підрядних речень: підметові, присудкові, означальні, додаткові й обставинні. Окремо виділяються підрядні, приєднувальні або супровідні речення. Така класифікація підрядних речень є традиційною, найбільш простою і зрозумілою для тих, хто вчиться. Вона використовується в багатьох підручниках з української мови. В основу такої класифікації покладено логіко-граматичний принцип.

Інші принципи класифікації підрядних речень нами не розглядаються. Зупинимося стисло на характеристиці усіх видів підрядних речень. 1) Підрядним підметовим називається таке речення, яке конкретизує підмет головного речення, виражений займенником (той, та, те, ті) в називному відмінку або замінює його в головному реченні. Займенник-підмет той, та, те в головному реченні одночасно є вказівним словом, якому в підрядному відповідають сполучні слова хто, що у формах різних відмінків, напр.: Хто не має крил, той не злетить у піднебесся! Хто не зрісся з народом, топ не процвіте людяністю (М. Стельмах).

За структурою розрізняють складнопідрядні речення з такими підрядними підметовими: а) Підрядні підметові речення, які обмежують і конкретизують значення підмета головного речення. Вони відповідають на питання хто? що? (хто саме? що саме?). Напр.: Хто не любив, той (хто саме?) не був богом... (О. Олесь). Такі підрядні речення приєднуються до головного за допомогою сполучних слів хто, що, який, чий, котрий, скільки. У функції підмета головного речення можуть виступати й інші. Займенники, а саме: все, всі, всякий, кожний, я, ми.

В таких реченнях підрядне конкретизує значення підмета через пропущений займенник той (та, те), напр.: Всі ті, кому дорога була воля, відчули смертельну небезпеку... (Н. Рибак).

б) Підрядне підметове речення може відноситись до присудка головного речення, який виражається дієсловом з постфіксом -ся (-сь). Таке підрядне речення виконує функцію розгорнутого підмета до головного речення або уточнює наявний у ньому підмет. До головної частини такі підрядні речення приєднуються сполучниками що, щоб, мов, мовби, наче, неначе, начебто, ніби, як. Напр.: Мені ввижається, як в тихім ріднім краї старий дідусь навча своїх онуків (Леся Українка).

в) Підрядні підметові речення, які виконують роль підмета при присудку головного речення, вираженому присудковими словами на -о, -е: видно, відомо, приємно, очевидно, байдуже, добре, цікаво і под. Такі підрядні речення приєднуються до головного за допомогою сполучників де, куди, звідки, коли, чи, щоб, що, як, який. Напр.: Очевидно, що розвинуті країни працюють над наукомісткими, інтелектуальними технологіями (з журн.). Підрядні підметові речення можуть уточнювати підмет головного речення, виражений субстантивованою частиною мови, напр.: Єдиний (хто?), хто не втомлюється, — час! (Ліна Костенко). Стосовно головного речення підрядна підметова частина може займати будь-яке місце, тобто вона може стояти після головного речення, перед ним і в середині головного речення. Напр.; Хто садить дерево, благословен! Благословен, хто викопав криницю! (М. Рильський). Підрядні підметові речення широко використовуються в науковому стилі.

2) Підрядним присудковим називається таке речення, яке конкретизує зміст іменної частини присудка головного речення, вираженого вказівними займенниками той (та, те, ті) або такий (така, таке, такі). До головного речення підрядні присудкові частини приєднуються за допомогою сполучників що, мов, немов, наче, неначе, ніби, як, щоб і сполучних слів який, чий, котрий, що. Напр.: Який спосіб життя людей, —такий спосіб їх мислення (з газети). Сполучники не тільки приєднують підрядні присудкові речення до головного, але й надають їм додаткових відтінків. Так, підрядні речення з порівняльними сполучниками як, наче, неначе набувають порівняльного відтінку, напр.: Хіба і ти такий, як твій батько? (Панас Мирний). Підрядні речення зі сполучниками що і щоб набувають відтінків міри і ступеня або наслідку, напр.: А чутка у гаю була така, що ніби Щука та частенько, як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, то сотеньку карасиків живеньких або линів гарненьких (Л. Глібов). У переважній більшості підрядні присудкові речення конкретизують дуже загальний присудок-займенник, напр.: Яке буття суспільства, які умови суспільного життя, — такі його ідеї, теорії, політичні погляди, політичні установи (з газ.). Підрядні присудкові речення найчастіше можуть стояти після головного і рідше — перед головним, коли необхідно наголосити на важливості сказаного у головному реченні. У переважній більшості присудкові підрядні речення вживаються в розмовно-побутовому й художньо-белетристичному стилях.

3) Підрядним додатковим називається речення, яке конкретизує додаток головного речення або замінює його, виступаючи розгорнутим додатком при присудку чи при іншому члені головного речення До підрядного додаткового речення від головного можна поставити питання усіх непрямих відмінків, як і до звичайних додатків. Напр.: Слава тому (кому?), хто в бою за Вітчизну твердо тримає окрилений стяг (В. Сосюра). Підрядні додаткові речення залежно від будови головного речення поділяються на два типи:

а) Підрядні речення, які уточнюють, конкретизують наявний в головному реченні додаток, виражений вказівним займенником (то, та, те, ті) або означальним займенником (всякий, кожний, весь, вся, все, всі) у формі непрямого відмінка. Напр.: Слід звернути увагу на те (на що?), що в Європейському Союзі є 8 типів субсидій фермерам (з журналу).

б) Підрядні додаткові речення, які замінюють відсутній в головному реченні додаток, тобто виконують функцію розгорнутого додатка, напр.: Не знаю я (чого?), що буде після нас, в які природа убереться шати (Л. Костенко).

Підрядне додаткове речення, виконуючи функцію розгорнутого додатка, найчастіше відноситься до дієслова-присудка. З головним реченням підрядні додаткові речення зв’язуються сполучниками що, щоб, як, мов, немов, немовби, ніби, нібито, неначе, начебто, чи і сполучними совами хто, що, який, чий, котрий, скільки, наскільки, навіщо, де, куди, звідки, коли, чому, як. Напр.: Добре жить тому (кому?), чия душа і дума добро навчилися любить! (М. Нагнибіда).

Підрядні додаткові речення, як відзначалося вище, переважно відносяться до дієслова-присудка, хоча можуть відноситись й до інших членів головного речення, виражених прикметниками, прислівниками, дієприслівниками, безособово-предикативними словами, що можуть мати при собі додаток. Напр.: Треба (що?), щоб питання про забезпечення села нафтопродуктами, було вирішене якнайшвидше (з газ.). Сполучники і сполучні слова, якими з’єднуються підрядні речення з головним, можуть надавати цим реченням додаткових відтінків. Так, наприклад, сполучники немов, немовби, ніби, нібито, наче, надають підрядним додатковим реченням непевності, сполучні слова який, котрий вказують на різновиди або якість підметів, напр.: В дирекції повідомили (що?), ніби план випуску двигунів уже виконано (з газети). Сполучні слова хто, що, кого, кому концентрують увагу на суб’єкті чи об’єкті дії, сполучник щоб надає підрядному реченню відтінку мети, напр.: Найрізноманітніші погляди мають спільне в тому (в чому?), що праця повинна підтримувати та забезпечувати відповідно до суспільного прогресу фізіологічний та духовніш рівні життя людини (з журн.).

Сполучні слова де, куди, звідки надають підрядним реченням відтінку просторового значення, коли — часового значення, як — відтінку способу дії, напр.: Він признавсь (в чому?), що бачив її вчора ввечері в березі, і почав розпитувати (про що?), звідкіль вона прийшла у Верхівку і (про що?) де вона стала в найми (І. Нечуй-Левицький). Підрядне додаткове речення стоїть, як правило, після головного речення або в середині головного. Перед головним воно буває рідко. У таких випадках переважно воно виступає своєрідним запитанням, відповідь на яке міститься в головному реченні, напр.: Звідки вони взялися, ніхто ні в кого про те не питав (Ю. Смолич). Підрядні додаткові речення активно вживаються в усіх стилях мови, особливо в художньо-белетристичному й розмовно-побутовому.

4) Підрядні підметові, присудкові й додаткові речення за структурно-семантичною класифікацією об’єднують у групу з’ясувальних підрядних речень.

З’ясувальними називають такі підрядні речення, які розкривають, пояснюють зміст члена головного речення, до якого стосуються і від якого залежать, або описово замінюють в головному реченні підмет, присудок, додаток. Від члена головної частини до підрядного з’ясувального речення завжди можна поставити питання. Підрядне з’ясувальне речення, яке відповідає на питання називного відмінка хто? що? Замінює відсутній у головній частині підмет, напр..: Іноді Чернишові здавалося (що?), що це не ніч, а білий день... (О. Гончар). Підрядні з’ясувальні частини, що відповідають на питання непрямих відмінків, фактично виконують роль розгорнутого додатка до предиката головного речення або уточнюють, конкретизують зміст додатка головної частини, вираженого вказівним займенником. Напр..: Слід відзначити (що?), що автор статті дуже влучно підмітив взаємозв’язок приватної власності з інстинктами людини (3 журн.). Підрядні з’ясувальні речення можуть конкретизувати дуже загальний присудок головного речення, виступаючи його своєрідним означувачем, напр.: Який спосіб виробництва у суспільстві, — таке в основному і саме суспільство (яке?) (З журн.). Підрядні з’ясувальні речення з’єднуються з головним тими ж сполучниками і сполучними словами, що й підрядні підметові, присудкові і додаткові, які в сукупності комплектують групу підрядних з’ясувальних речень. Місце підрядної з’ясувальної частини в реченні у переважній більшості після того члена, зміст якого вона розкриває чи конкретизує, напр.: Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилися любить (М. Нагнибіда). Підрядна з’ясувальна частина може стояти перед головною тільки тоді, коли на ній потрібно особливо сконцентрувати увагу, підкреслити її смислову значимість, напр.: Яке буття суспільства, які умови матеріального життя суспільства, — такі його ідеї, теорії політичні погляди. (З журн.). 3’ясувальні підрядні речення активно використовуються в усіх функціональних стилях. Докладну характеристику підрядних з’ясувальних речень фактично подано вище при аналізі підрядних підметових, присудкових і додаткових речень.

5) Підрядним означальним називається таке речення, яке виступає у ролі означення до якогось члена головного речення, вираженого іменником або іншим субстантивованим словом, чи конкретизує, уточнює зміст означення займенника. Від того слова в головному реченні, до якого відноситься підрядне, можна поставити до підрядного речення питання який? яка? яке? в різних відмінках. Напр..: Я з тих країв (яких?), де над Дніпром цвітуть, шумлять гаї (М. Нагнибіда). В обох речення підрядні означальні частини конкретизують зміст означень до тих слів у головному реченні, від яких вони залежать. Підрядні означальні речення можуть не тільки конкретизувати, уточнювати наявне в головному реченні означення, але й замінювати його, напр.: Радісно усвідомлювати себе громадянином країни (якої?), в якій наука посідає провідне і найпочесніше місце (І. Павлов). Підрядні означальні речення приєднуються до головного за допомогою сполучних слів хто, що, який, чий, котрий; де, куди, звідки, коли, як, сполучників що, щоб, мов, немов, мовби, немовби, наче, неначе, начебто, ніби, нібито, як. Найчастіше підрядні означальні речення з’єднуються з головним сполучними словами який і що, напр.: Я славлю сонце над землею, що сяє тисячею огнів... (В. Сосюра). Сполучні слова і сполучники, які з’єднують підрядні означальні речення з головним, можуть надавати їм додаткових відтінків. Так, відносні прислівники де, куди, звідки, коли можуть надавати підрядним означальним реченням відтінків місця, часу, просторового значення, напр.: Можна щиро питатися батьківщиною (якою?), де так дбайливо і широко заохочуються прогрес науки і культури... (І. Павлов). Сполучне слово який надає підрядному означальному реченню додаткового відтінку уподібнення, порівняння, а сполучне слово чий — відтінку приналежності. Напр..: Україна належить до тих країн, які, виборовши незалежність, стали на шлях, який веде в коло розвинутих країн (3 газ.). Підрядні сполучники як, мов, мовби, немов, немовби, наче, неначе, ніби, нібито надають підрядним означальним реченням відтінку порівняння. Напр..: Все говорилось з таким спокоєм, з холодом навіть (яким?), наче факти з середніх віків (які?), які можна згадати, але не можна збагнути (М. Коцюбинський). Зрідка підрядні означальні речення з’єднуються з головним реченням за допомогою сполучника щоб, який надає їм значення меті, напр..: Ні, сили на землі нема і сили на землі не буде, Щоб потягти нас до ярма, Щоб потоптати наші груди... (М. Рильський). У складнопідрядному реченні можуть бути підрядні означальні речення, з’єднані з головним різними сполучниками і сполучними словами, які надають цим реченням різних відтінків. Напр..: Благословен той день і час (який?), Коли прослалась килимами Земля (яка?), яку сходив Тарас Малими босими ногами, Земля (яка?), яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами (М. Рильський). Підрядне означальне речення у складнопідрядному реченні може стояти після головного, або в середині його, але завжди воно стоїть після того слова, яке воно пояснює і уточнює. Підрядні означальні речення слід відрізняти від підрядних присудкових. При цьому слід зважати на те, що підрядні означальні речення уточнюють або замінюють означення в головному реченні, тоді я підрядні присудкові -пояснюють, уточнюють присудок головного речення. Напр., пор.: Вони ті працівники-хлібороби (які?), що здобули перемогу на змаганнях сільськогосподарських колективів (З газ.) (означальне). Ми ті (частина складеного іменного присудка), кому судилося ще жити (М. Бажан) (присудкове).

6) Обставинними називаються такі підрядні речення, які розкривають, пояснюють ті обставини, при яких відбувається дія чи інше явище, про які йдеться в головному реченні. Залежно від значення підрядної частини виділяють такі види обставинних підрядних речень: а) підрядні способу дії; б) підрядні місця; в) підрядні часу; г) підрядні мети; д) підрядні причини; е) підрядні умовні; є) підрядні наслідку; ж) підрядні допустові.

Отже, виділяється стільки підрядних обставинних речень, скільки є обставин. а) Підрядні речення способу дії вказують на характер чи спосіб проходження дії або стану головного речення. До цих підрядних речень від головного можна поставити питання: як? яким способом? З головним реченням підрядні способу дії з’єднуються сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, начебто, ніби, нібито, що, щоб, ніж. Напр.: Зброє моя, послужи воякам Краще (як?), ніж служиш ти хворим рукам! (Леся Українка).

Сполучникам у головному реченні (за винятком сполучника ніж) може відповідати співвідносне слово так, що виступає в ньому обставиною способу дії, напр.: Було так тихо (як?) що Остапові кроки лунали в полі (як?), мов гупання ціпа на току (М. Коцюбинський). Якщо слово так відсутнє, підрядне речення, що зв’язується з головним сполучником як, відноситься безпосередньо до присудка і виконує при ньому функцію розгорнутої обставини способу дії. Напр.: А сонечко встане (яким способом?), як перше вставало, і зорі червоні, як перше пливли, попливуть і потім (як?) (Т. Шевченко). Підрядні речення способу дії поділяються на такі різновиди: підрядні власне способу дії; підрядні способу порівняльні і підрядні речення міри і ступеня.

Підрядні власне способу дії тільки характеризують дію головного речення і ніяких додаткових змістових відтінків не мають, 3 головним реченням вони з’єднуються за допомогою сполучників як, що щоб. Напр.: Як вість народу до народу, як дружби чистий заповіт, ріку я славлю повноводу, живого свідка вмерлих літ (як?) (М. Рильський). Підрядні способу дії порівняльні мають виразний порівняльний відтінок і з’єднуються з головним реченням за допомогою порівняльних сполучників як, мов, немов, наче, неначе, мовби, немовби, начебто, ніби, нібито, ніж. Напр.: Для Батьківщини серце наше б’ється_} що сяє нам (як?), як небо голубе, і кожний з нас учитися клянеться й товаришів любити (як?), як себе (В. Сосюра). У деяких підручниках підрядні речення способу дії порівняльні виділяються в окремий вид підрядних порівняльних речень. У складнопідрядних реченнях з підрядними способу дії виділяються підрядні речення із значенням міри і ступеня. В таких реченнях визначається міра чи ступінь вияву ознаки того, про що йдеться в головному реченні.

Підрядні речення міри і ступеня відповідають на питання в якій мірі? наскільки? До головного речення вони приєднуються сполучниками аж, що, як та сполучними словами скільки, наскільки. Напр.: Гарячого білуватого світла ллється так багато (в якій мірі?), що ріже очі (О. Гончар). Підрядні речення способу дії, порівняльні та міри і ступеня стосовно головного речення можуть займати будь-яке місце, тобто вони можуть стояти перед головним, після нього і в середині головного речення. Про це свідчать приклади, наведені вище. Підрядні речення способу дії широко використовуються в різних функціональних стилях, особливо в художньо-белетристичному й розмовно-побутовому.

б) Підрядні речення місця вказують на місце дії головного речення або на її напрямок. Від головного речення до підрядного місця можна поставити питання де? куди? звідки? З головним реченням підрядні речення місця з’єднуються сполучними словами — відносними прислівниками де, куди, звідки, яким у головному реченні переважно відповідають співвідносні слова там, тут, туди, всюди, звідти та вживані в розмовній мові слова відти, відтіль, відтіля, відтіль і под., які виступають у функції обставин місця головного речення.

Зміст співвідносних слів розкривається чи конкретизується підрядним реченням. Напр.: І море там буде (де?), де степ був одвіку (Л. Дмитерко). Підрядні речення місця можуть уточнювати, доповнювати обставину місця головного речення або зрідка виконувати функцію відсутньої в головному реченні обставини місця. Напр.: Через голову комбата прохурчав снаряд і упав десь праворуч (де?), де заблимала така сама червона цяточка (П. Панч). Підрядні речення місця з огляду на ті відтінки значень, яких надають їм сполучні слова, поділяються на такі різновиди:

1) Підрядні речення, які означають певне місце дії головного речення. З головним такі речення з’єднуються сполучним словом де. Напр.: Де правди не згас промінь пишний, там треба шукати любові і миру (де?) (Леся Українка/ Хочеться розправити крила і полетіти — полетіти ген аж туди, де мріють сиві обрії понад лісами та лугами (В. Регмедін).

2) Підрядні речення, які означають напрям руху і з’єднуються з головним сполучним словом куди. Напр.: Вони дивилися туди, куди полетів літак (З розм. м.)

3) Підрядні речення, які означають вихідний пункт дії або руху, з головним реченням вони з’єднуються сполучним словом звідки. Напр.: Зароз’ясненням вони звернулися туди, звідки прийшов лист (3 газ.). Підрядні речення місця можуть стояти після головного речення, перед ним і в середині головного. Вони вживаються в усіх функціональних стилях, особливо в художньому.

в) Підрядні речення часу вказують на час дії або стану головного речення. Від головного речення до підрядного можна поставити питання: коли? відколи? з якого часу? до якого часу, як довго? Підрядні речення часу до головного речення приєднуються. За допомогою сполучних слів коли, відколи, доки, поки, аж доки, аж поки та сполучників як, з того часу як, після того як, відтоді як, тільки що, як тільки, тільки що, ледве, скоро. Названі сполучники і сполучні слова інших відношень, крім часових, не виражають. Підрядні речення часу можуть відноситися до всього змісту головного речення чи пояснювати в ньому обставину часу, виражену прислівником або іменником виразного обставинного значення. Напр.: Другого дня, тільки що зійшло сонце, Джерина сім’я вже й пообідала й вийшла на панщину (коли?) (І. Нечуй-Левицький). Часові відношення, які виражають підрядні речення часу, дуже різноманітні. Так, вони можуть вказувати на час дії головного речення в широкому розумінні, на початковий момент дії головного речення, на межу тривалості дії в ньому тощо. Напр.: Червоне кружало серед неба поменшало, а оксамитовий пояс внизу над землею все ширшав ( до якого часу?), доки не піднявся до самої середини неба (І. Нечуй-Левицький). Підрядні речення часу можуть переривати дію головного речення, яка ще не завершилась, напр.: Не вспів він іще гаразд і воріт причинити за собою, — як уже на його напустилась розсерджена молодиця (Панас Мирний). Підрядні речення часу можуть стояти перед головним реченням, після нього і в середині головного. Вживаються підрядні речення часу переважно в художньо-белетристичному й розмовно-побутовому стилях, хоча можуть використовуватися й в інших функціональних стилях.

г) Підрядні речення мети пояснюють, з якою метою відбувається дія в головному реченні. До підрядних речень мети можна поставити питання: для чого? з якою метою? З головним реченням підрядні мети з’єднуються сполучниками щоб, для того щоб, з тим щоб, аби, аби тільки. Найбільш поширеним з-поміж названих сполучників є сполучник щоб, інші сполучники вживаються рідше, а сполучник аби використовується тільки в розмовному стилі. Напр.: Єднаймо, браття, нашу силу й віру (з якою метою?), щоб згинула навіки чорна ніч, щоб переміг всесвітній голуб миру (М. Рильський). Підрядними мети називаються речення, які вказують на мету дії головного речення і відповідають на питання для чого? з якою метою? З головним реченням підрядні мети з’єднуються сполучниками щоб, для того щоб, з тим щоб, аби, аби тільки. Найпоширенішим серед них є сполучник щоб, рідше вживаються інші сполучники, а сполучник аби використовується тільки в розмовній мові. Напр.: Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну (з якою метою?), Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну (Леся Українка). Складений сполучник для того щоб і подібні (з тим щоб, за тим щоб, задля того щоб і ін.), роз’єднується на співвідносні, вказівні слова, які входять до головного речення, і сполучник щоб, який залишається в підрядній частині. При цьому логічний наголос падає на вказівну частину. Напр.: Я сказав для того (для чого?), щоб тільки не йти з ним (Леся Українка). У природі ніч існує для того (для чого?), щоб у тиші росло усяке зілля і відпочивала людина (М. Стельмах). Якщо логічний наголос не падає на вказівну частину, тоді складений сполучник для того щоб повністю входить до підрядного речення і кома перед щоб не ставиться. Напр.: Своїми руками Максим спорудив прилади і пристрої для них (для чого?), для того щоб переконатись у практичному здійсненні деяких положень своїх розрахунків і передбачень (Н. Рибак). Підрядні речення мети переважно пояснюють присудок в головному реченні, хоча можуть пояснювати й інший член речення, виражений дієслівною формою: дієприкметником чи дієприслівником. Напр.: На загальних зборах розглядалися питання, винесені на порядок денний для обговорення (з якою метою?) щоб забезпечити виробництво сировиною (З газ.). Характерною особливістю підрядних речень мети є наявність присудка в інфінітивній формі, якщо дійова особа спільна для головного і підрядного речення або якщо головне речення безособове чи інфінітивне. Напр.; Щоб продовжити реалізацію нової програми, потрібна сила і злагода (для чого?) (З журн.). Підрядні речення мети активно використовуються в усіх функціональних стилях. Пор., напр.: Щоб активно оцінити можливості України, потрібно проаналізувати всю сферу країн з ринковими відносинами (з якою метою?) (З журн.) (Науковий стиль). Я хочу радості і світла, іти вперед, а не назад (з якою метою?), і душа моя розквітла, як повесні наш білий сад (В. Сосюра). (Художній стиль). Відносно головного речення підрядні мети можуть займати будь-яке місце.

д) Підрядними причини називаються речення, що вказують на причину дії головного речення, або дають обґрунтування того, про що в ньому йдеться. Підрядні причинові речення відповідають на питання обставини причини: чому? через що? з якої причини? внаслідок чого? З головним реченням вони з’єднуються за допомогою сполучників бо, щоб, тому що, через те що, тим що, у зв’язку з тим що, затим що і парним сполучником а що... то. Найбільш поширеним з-поміж усіх названих сполучників є сполучник бо, який, крім причинових, ніяких інших відношень не виражає. Характерно, що підрядні речення причини з цим сполучником можуть стояти тільки після головного речення. Напр.: Лунає гомін людських голосів (чому?), бо і вночі тут не припиняється робота (О. Іваненко). Досить активно приєднує підрядні речення до головної частини і сполучник тому що. Напр.: Мистецтву по дорозі з перетвореннями в суспільстві (чому?), тому що по своїй природі воно шукач... (З журн.). Слід звернути увагу на те, що сполучники тому що, завдяки тому що, у зв’язку з тим що, оскільки характерні для книжних стилів, особливо для наукового й офіційно-ділового, а сполучники затим що, тим що, затим... бо вживаються здебільшого у мові фольклору та художньої літератури XIX—початку XX ст. Напр.: Тому що працю любив, у добрі й шат жив (чому?) (Нар. присл.). А більший меншого тусає та ще і б’є (чому?), затим що сила є (Л. Глібов).

Складені сполучники тому що, тим що, затим що можуть роз’єднуватись на дві частини, перша з яких входить до складу головного речення, а друга, сполучник що, залишається в підрядному, з’єднуючи його з головним. Напр.: Тому (чому?), що з розвитком ринкових відносин роль держави в розподільчих процесах має зростати, бюджет в цьому плані повинен бути найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції (З журн.) Підрядні речення причини зі складеними сполучниками можуть стояти після головного (переважно) і перед ним. Вживаються підрядні речення причини в усіх функціональних стилях.

е) Підрядними умови називаються речення, які вказують на умову, при якій відбувається чи може відбутися дія головного речення. Підрядні умови відносяться до всього змісту головного речення. Вони відповідають на питання за якої мови? при якій умові? До головного речення вони приєднуються сполучниками якщо, якби, коли, коли б, як, раз і парними сполучниками якби.. то, якщо... то, коли... то, коли б... то, як... то. Напр..: Народ непереможний (за якої умови?), якщо він натхнений великою ідеєю визволення (О. Гончар).

Розрізняють дві групи підрядних умовних речень: 1) підрядні речення з реальною умовою і 2) підрядні речення з можливою, або ірреальною умовою.

Підрядні з реальною умовою з’єднаються з головним за допомогою сполучників якщо, коли, як, раз. Сполучник якщо вживається в усіх стилях української літературної мови, а сполучник раз використовується переважно в розмовно-побутовій мові. Напр..: Якщо будівництво житлового комплексу буде завершене до 1 грудня, мешканці району отримають нові квартити до Нового року (за якої умови?) (З газ.).

Підрядні речення з ірреальною або можливою умовою найчастіше з’єднаються з головною частиною сполучниками коли б і якби. Напр.: Якби ви вчитись так, як треба, То й мудрість би була своя (за якої умови?) (Т. Шевченко). У підрядних реченнях умови другої групі присудки мають таку ж аналітичну форму умовного способу, як і в головному реченні. Напр.: Якби фінансова документація була підготовлена вчасно, проблем не було б (за умої умови?) (З газ.). Підрядні речення умови відносно головного можуть займати будь-яке місце. Вживаються вони в усіх функціональних стилях, особливо в художньому й розмовно-побутовому.

є) Підрядними наслідковими називаються речення, які вказують на наслідок дії головного речення і приєднуються до головної частини однозначним складеним сполучником так що. підрядні наслідкові речення відносяться до головного в цілому, тому до них не можна поставити питання. Напр.: Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський). На небі збиралися великі хмари, так що можна було сподіватися дощу (Н. Рибак).

Підрядні наслідкові речення пояснюючи головне речення, завжди стоять після нього, Напр.: Окунь (козак) теж кричав на повний голос, так що жили нап’ялись на шиї (Н. Рибак). Тетеря важко зітхнув, затремтів усім тілом, так що поза його волею затрусилися руки, задріботіли пальці по столі (Н. Рибак). — Підрядні речення наслідкові не слід плутати з підрядними способу дії. Останні приєднуються до головного речення сполучником що, а слово-відповідник так, до якого відноситься підрядне речення способу дії, знаходиться в головному реченні. Таким чином, роз’єднання складеного сполучника так що спричиняється до перетворення підрядного наслідкового речення в підрядне способу дії з відтінком наслідку. Пор., напр.: Від замка на Соколиному острові до протилежного берега нап’ято довжелезні ланцюги, так що жодний байдак козацький прослизнути не повинен... (Н. Рибак) (підр. насл.) і Від замка на Соколиному острові до протилежного берега нап’ято довжелезні ланцюги, так (як?), що жодний байдак козацький прослизнути не повинен... (Н. Рибак) (підр. епос. дії). Підрядні наслідкові речення вживаються переважно в художній й розмовно-побутовій мові, зрідка — в інших функціональних стилях.

ж) Підрядним допустовим називається речення. Яке виражає твердження, всупереч якому відбувається дія головного речення. Підрядні допустові речення пояснюють головне речення в цілому І з’єднуються з ним допустовими сполучниками хоч, хоча, дарма що, нащо, хай, нехай, правда, незважаючи на те, що і сполучними словами: хто не, що не, як не, куди не, скільки не або хоч хто, хоч як, хоч скільки і под. У переважній більшості до підрядних допустових речень можна поставити питання незважаючи на що? Напр.: їздові запрягли коней (незважаючи на що?), хоч наказу про виїзд із табору ще не було (Ю. Збанацький). Непосидющий, цікавий до всього, Тарас відчув до науки велику охоту (незважаючи на що?), хоч і важка була та наука! (О. Іваненко). картини Венеціанова прості й безпосередні, дихали поезією рідної природи (незважаючи на що?), хоч було ще в них багато ідеалізованого, академічного в зображенні селян і їхнього побуту (О. Іваненко). Серед названих вище сполучників, якими приєднуються підрядні допустові речення до головного, слід виділити сполучники хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, які не ускладнюють допустовості додатковими відтінками і тому досить активно використовуються при оформленні складнопідрядних речень з допустовими частинами. Підрядні допустові речення переважно стоять після головного речення, хоча можуть стояти і перед ним. Напр.: Незважаючи на те, що заплановане було виконане вчасно, проблему вирішити не вдалося (З газ.). Перед ним лежав шлях, курний уже, хоч була рання весна (М. Коцюбинський). Допустові сполучники можуть ускладнюватися умовною часткою би (б), що надає підрядним реченням з такими сполучниками умовно-допустового значення. Напр.: Ждатиме його, хоч би й довго довелося ждати. (М. Рильський). Вживаються підрядні допустові речення переважно в художній літературі та розмовній мові, рідше — в інших функціональних стилях.

7) Підрядними супровідними, або приєднувальними називаються такі речення, які містять у собі додаткове повідомлення з приводу висловленого в головному реченні. Такі речення можуть виражати якісь зауваження, висновки або оцінку висловленого в головній частині. До підрядних супровідних речень не можна поставити питання, на яке б вони відповідали, оскільки супровідні речення відносяться до всього головного речення, а не до окремих його членів. Підрядні супровідні, чи приєднувальні, речення не мають відповідників серед членів речення, тому й стоять відокремлено від інших видів підрядних речень, що відповідають тим чи іншим членам речення. З головним реченням підрядні супровідні з’єднуються сполучними словами що (у різних відмінкових формах з прийменником і без нього, ), де куди, звідки, коли, навіщо, причому, як. Найчастіше з-поміж названих слів у приєднувальній функції вживається сполучне слово що. Напр.: Велика кількість цеглин на вагонетці створювала ненормальний тепловий режим, що затримувало сушіння і призводило до значного браку (З газ.). Широковживані приєднувальні речення можуть перетворюватися в стійкі звороти, напр.: з цим вас і поздоровляю, що й треба будо довести, як треба було сподіватися тощо.

 У складнопідрядних реченнях до головного речення може відноситись одне, два і більше підрядних, залежність, відношення і зв’язки між якими можуть бути різними. З огляду на це виділяють три типи складнопідрядних речень з кількома підрядними, а саме:

а) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;

б) складнопідрядні речення з паралельною підрядністю;

в)складнопідрядні речення з послідовною і паралельною підрядністю.

а) У складнопідрядних реченнях з послідовною підрядністю кожне наступне речення залежить від попереднього, тобто перше підрядне відноситься до головного речення, друге до першого підрядного, третє до другого підрядного і т. д. така підрядність називається послідовною, або ступеневою, оскільки підрядні речення залежно від порядку їх розташування називаються підрядними першого ступеня, другого, третьою і т. д. кожне підрядне речення при цьому виконує дві функції: по відношенню до попереднього речення воно є підрядним, а по відношенню до наступного — головним. Напр.: Герой — це людина, яка в рішучий момент робить те (підр. 1 ступ,), що треба робити в інтересах людського суспільства (підр. 2 ступ.) (Ю. Фучик). У першому складнопідрядному реченні підрядне означальне 1 ступеня залежить від головного і одночасно виступає головним по відношенню до наступного підрядного додаткового речення. У другому складнопідрядному реченні перше підрядне умови залежить від головного і виступає головним по відношенню до підрядного означального другого ступеня, яке залежить від першого підрядного і є головним по відношенню до підрядного мети 3 ступеня. Структуру наведених складнопідрядних речень з послідовною підрядністю схематично можна зобразити так:

б) У складнопідрядних реченнях з паралельною (субпідрядною) підрядністю підрядні речення, яких може бути два і більше, залежать від головного речення. Такий тип підрядності називають ще супідрядністю. При супідрядності підрядні речення можуть залежати від одного члена головної частини або від різних членів. У зв’язку з цим розрізняють однорідну супідрядність і неоднорідну. При однорідній супідрядності підрядні речення однакові за значенням, відповідають на одне питання і відносяться до того самого слова головної частини або до всього головного речення. Напр.: Вона бере його за руку... і попід призьбою веде до огородчика (якого?), де великоокі мальви входять у сон і де знайшов собі відпочинок натруджений джміль (М. Стельмах). У першому складнопідрядному реченні два підрядні означальні речення пояснюють один член речення — огородчика в головному реченні, мають одне значення і відповідають на одне питання. У другому складнопідрядному реченні два підрядні додаткові речення теж мають одне значення, відповідають на одне питання і пояснюють один член речення в головній частині полонила.

Неоднорідна супідрядність — це вид підрядності, коли різні за значенням підрядні речення відносяться до того самого слова головного речення чи до всього головного речення або до різних членів головного речення. Напр.: Коли друга світова війна закінчилася, люди планети сподівалися, що воєн більше не буде (З газ.). У першому прикладі до присудка в головному реченні сподівалися відносяться два підрядних: одне часове, друге підрядне додаткове. Отже, присудок пояснюється з різних боків. У другому прикладі два підрядні речення пояснюють різні члени головної частини: перше підрядне означальне пояснює додаток головного речення світлі, а друге підрядне додаткове, пояснює додаток головного речення того. Структуру наведених складнопідрядних речень із супідрядною залежністю схематично можна зобразити так:

в) У складнопідрядних структурах супідрядність і послідовна підрядність можуть поєднуватись. При цьому утворюються складнопідрядні речення різних структурних типів, в яких частина підрядних речень поєднані паралельною (супідрядною) підрядністю, а частина — послідовною. Напр.: Співробітники дослідної станції розповідають, що студент-практикант Микола Вавилов працював у полі по 14—15 годин, що вставав він раніше всіх, що до сходу сонця встигав па велосипеді об’їхати станційні поля, щоб довідатись, яка схожість рослин, що вирощувалися на піддослідних ділянках (З журн.). Складнопідрядні конструкції, в яких комбінується однорідна підрядність, неоднорідна підрядність, послідовна підрядність, належать до складнопідрядних речень ускладненого типу. У структурному плані вони можуть бути дуже різноманітними. Проте найбільш поширеними в сучасній українській мові є складнопідрядні речення, що складаються з двох предикативних частин, або з двох речень — головного й підрядного.