VII. Вимоги до особистості і діяльності педагога

Виходимо з того, що особистість учителя — визначальний фактор у викладанні літератури. Саме він створює навчальну ситуацію, спонукаючи школярів до активної пізнавальної діяльності. Він же при потребі дає учням рекомендації щодо успішного виконання розумового завдання, контролює й оцінює його хід і результат. Учень може з різних джерел одержати певну інформацію — знання, але застосовувати їх на практиці може навчити лише педагог. Адже єдиним чин­ником розвитку для людини є лише її власна діяльність, яку й має спрямовувати вчитель. Так, підтримувати систематичну пізнавальну роботу кожного учня вчителю вдається за допо­могою чітких рівнів сформованості розумових дій, які станов­лять основу відповідних умінь. Для визначення цих рівнів слід спиратися на критерії:

а) повнота і правильність відповіді учня;

б) здатність встановлювати зв'язок між змістом і структу­ рою образу-персонажа;

в) ступінь осмислення учнями пізнавально-виховної ролі героя художнього твору.

Критерій оцінки повноти відповідності увиразнює визначен­ня рівня цілісності образних уявлень читачів-учнів; критерій правильності відповіді допомагає встановити об'єктивність об-

235

разного сприймання. Структура образу означає певну систему прийомів змалювання його в окремому художньому тексті; зміст персонажа — це його конкретний морально-естетичний потенціал, який відбиває в структурі образу ідейні прагнення письменника.

Визначимо, наприклад, якісні характеристики рівнів умінь аналізувати образ-персонаж: високого, середнього і низького.

Високий передбачає наочне і конкретне (не викривлене) відтворення в уяві зовнішності літературного героя, визначен­ня за його описом первинної характеристики, глибоке роз­криття прийомів зображення дійових осіб твору, врахування авторської позиції, проникнення в суспільно важливий підтекст твору, засвоєння прочитаного на основі його розуміння й естетичного переживання.

Середній рівень умінь допускає неповне, але правильне відтворення учнями портрета літературного персонажа, передбачає не зовсім відповідне визначення його емоційного стану й окремих рис характеру при умові, що читач зуміє виявити в тексті досить яскраві орієнтири і в бесіді з учите­лем з'ясує необхідну термінологію, а також назве твори, близькі за морально-естетичним значенням.

Низький рівень умінь характеризується позаконтекстним сприйняттям художнього образу, твору в цілому.

Зважаючи на різний рівень засвоєння учнями способів ро­зумових дій, одне і те саме завдання може бути розв'язане за поданим зразком, або детальними рекомендаціями алго­ритмічного типу, або просто планом роботи, більш або менш розгорнутим. На жаль, у шкільній практиці дітям найчастіше пропонують завдання, однакові за складністю для всіх.

Саме особистість і діяльність педагога рішуче впливають не лише на формування в учнів певних умінь, а й на розви­ток їх духовної сфери в цілому. Становлення читача як лю­дини значною мірою відбувається за рахунок його зацікавле­ного спілкування з образами літературних героїв, чий при­клад життя і діяльності має для учнів творче значення.