"Загальна радість"

Загальна радість може бути підготовленою вчителем, може бути спонтанною, помітною, непомітною, висловленою, невисловленою. Загальною радістю можна вважати "ті реакції колективу, що дають можливість дитині відчути себе задово­леною, стимулюють її зусилля, мають потрібні наслідки як для самої дитини, так і для оточуючих" [1, с.79]. Така радість особливо важлива для підлітків, яких цікавить думка однолітків.

Прийом "Стеж за нами" використовуємо для категорії дітей "Невпевнені" з інтелектуальною занехаяністю, з ліноща­ми думки. Такі діти доброзичливі і мають добрі стосунки як з учителями, так і з товаришами. Сенс педагогічних дій по­лягає в тому, щоб дати можливість учню відчути радість ви­знання в собі інтелектуальних сил.

Етап 1. "Діагностика інтелектуального фонду колективу" для виявлення особистості школяра, з яким можна працювати за цим прийомом.

Етап 2. "Вибір інтелектуального спонсора," тобто людини, яка з задоволенням буде ділитися своїми знаннями з іншими. Тут доречно згадати про шефство старшокласників над учня­ми молодших класів, найкращих учнів класу над відстаючи­ми. Головне для цього етапу — правильна мотивація діяль­ності спонсора.

Етап 3. "Фіксація результату і його оцінка". Тут важливо, щоб усі учні дізнались про таку діяльність і забажали також взяти в ній участь.

Прийом "Емоційний сплеск" — дати емоційний заряд упевненості в тяжку для учня хвилину, нагадавши йому про його величезні інтелектуальні можливості, та звільнити від психологічної затисненості енергію, думку, знання.

Прийом "Обмін ролями" дає учням можливість проявити себе. Вчитель показує дітям, що вони здатні робити набагато більше, ніж від них очікують. Цей прийом може бути вико­ристаний як щодо окремої особистості, так і щодо шкільного колективу, наприклад у "День самоврядування".

Прийом "Зараження" складається з кількох етапів:

Етап 1. "Позитивна єдність емоційного й інтелектуального фону колективу". "Заразити" дитячий колектив інтелектуаль­ною радістю можна лише в разі, коли успіх окремого шко­ляра стає стимулом для успіху інших, переростає в успіх ба­гатьох, а усвідомлення цього успіху викликає радість усіх.

Етап 2. "Вибір гносіоносія" — потужного джерела інте­лектуального зараження. Це може бути як учень, так і авто-

208

ритетне на певний період часу та потреби джерело пізнання. Від правильного вибору гносіоносія залежить результат інте­лектуального зараження.

Етап 3. "Створення ситуації змагання". Завдання педагога на цьому етапі припускає виявлення гідного "суперника" й утримання ситуації інтелектуально-творчого змагання під пе­дагогічним контролем.

Етап 4. "Вибір адекватних стимулів змагання". Стимул у цьому прийомі повинен бути привабливим для учнів, при втраті своєї актуальності швидко змінювати свою форму, тобто виступати як рухлива категорія.

Формула управління процесом зародження загальної ра­дості має приблизно такий вигляд: здійснена (або неочікува-на) радість школяра + підтримка педагога + "зараження" ок­ремих членів колективу + підтримка вчителем "заражених" + розширення масштабів "зараження" + поява нових стимулів до саморозвитку інтересів = загальна радість.

"Сімейна радість"

Здебільшого батьки стоять на найбільш ідеальній з точки зору педагогіки позиції: безпідставно або з підставою, проте вірять у найкращі якості своєї дитини, впевнені в світлому і прекрасному майбутньому своїх дітей. Сімейна радість ство­рюється, перш за все, в самій сім'ї, і ніхто інший не в змозі зробити те, на що здатна сім'я, яка розуміє всю міру своєї відповідальності за результат виховання дитини. Сімейна радість породжується не стільки зусиллями вчителів, шко­лярів, скільки здатністю батьків тверезо глянути на можли­вості своїх дітей, реально оцінити їхні досягнення.